22.5. Методи оцінки і контролю токсичності водного середовища для гідробіонтів
При оцінці хімічного забруднення водного середовища широко застосовують різні хіміко-аналітичні методики (спектрофотометрію, паперову та газову хроматографію, масспектрометрію та багато інших). Всі ці методи хоч і дають змогу встановлювати фактичне значення концентрацій самих різноманітних речовин, але не дають відповіді на питання про токсичність забрудненої води та ступінь її небезпеки для гідробіонтів. Хімічні методи аналізу токсикантів досить складні і коштують дорого. У зв'язку з цим для регулярного контролю токсичності вод річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів, забруднених різними токсикантами, вони рідко коли застосовуються.
Починаючи з 50-х pp. XX ст., у СІЛА і багатьох європейських країнах почали впроваджувати для контролю забруднень біологічні методи, в основу яких покладена реакція гідробіонтів на забруднення води. Такі методи отримали назву біотестування.
Біотестування — це процедура встановлення токсичності окремих хімічних речовин, поверхневих прісних, морських і солонуватих, підземних і стічних вод для гідробіонтів, яка ґрунтується на кількісних оцінках зміни життєво важливих функцій або виявленні смертельної (летальної) дії на гідробіонтів(тест-об'єкти або тecт-культури). За технологією — це експеримент, що проводиться з дотриманням певних методичних вимог. Досліди, в яких проводиться визначення токсичності називають біотестами (англійський еквівалент — bioassay, або biotesting).
Перш за все тест-об'єкти (тест-організми) повинні мати високу чутливість до токсичних речовин. Якщо використовуються лабораторні маточні культури, то їх необхідно утримувати з додержанням жорстких вимог щодо хімічного складу штучного середовища, годівлі тест-організмів, підтримання оптимального газового режиму і рН, запобігати засміченню тест-культури іншими організмами, що перетворює чисту культуру в своєрідний біоценоз.
Експеримент включає серію повторень з різними розведеннями (концентраціями) досліджуваної речовини, а контроль — ті ж самі тест-організми в чистій (лабораторній) воді або в середовищі для культивування гідробіонтів.
Біотести проводяться в лабораторних умовах (рис. 19 кольор. іл.), а також безпосередньо на водних об'єктах (in situ), причому біля випусків стічних вод застосовують дещо спрощені варіанти. Серед тест-об'єктів біотестування розрізняють індикаторні види, що мають універсальне значення для будь-яких токсикологічних досліджень, і представницькі - види, специфічні для певних акваторій чи водних об'єктів, наприклад, рачок епішура (Epischura bajcalensis), що мешкає лише в Байкалі.
З метою відбору найбільш чутливих та показових тест-об'єктів до різних токсичних забруднюючих речовин дослідниками багатьох країн проведена оцінка понад 1,5 тис. видів прісноводних і морських гідробіонтів, серед яких були водорості, бактерії, безхребетні і риби. Проте основний масив інформації одержано при застосуванні як тест-об'єктів гіллястовусих рачків, головним чином дафній, яких легко культивувати в лабораторних умовах.
Створено також набори тест-організмів, до складу яких входять не тільки гідробіонти, а й наземні рослини, наприклад, корінці цибулі (Allium сера) та проросле насіння салату (Lactuса sativa), які реагують на токсичність води зниженням швидкості росту корінців та цитогенетичними порушеннями в ході клітинного поділу, змінами клітинних ядерець тощо.
У Бельгії проф. Г. Персоон розробив набори з кількох тест-об'єктів, які знаходяться в стані анабіозу. Застосовується проста переносна апаратура для біотестування, що випускається серійно (токскіти). Водорості зберігаються у вигляді сухих спор, коловертки і дафнії — у вигляді неактивних яєць-ефіпіумів, які оживають за умов оптимальних температурного режиму і освітлення. Такі організми використовують в гострих 24-годинних дослідах — переважно для встановлення СК50- Протягом 90-х pp. цим методом в багатьох країнах Європи проведено сотні досліджень токсичності різних речовин.
Тест-функції, які використовуються в різних варіантах біотестування, досить багатогранні: у водоростей — це інтенсивність фотосинтезу або співвідношення фотосинтезу і деструкції (A/R), вміст хлорофілу, інших пігментів, зміни морфологічної структури клітин. У макрофітів, крім вищеназваних - зміни тургору і забарвлення листя, швидкість руху протоплазми (в клітинах елодеї); у інфузорій — інтенсивність (швидкість) руху, співвідношення макро- і мікро-нуклеуса, частота биття війок і багато інших мікроскопічних показників; у гіллястовусих ракоподібних реєструється частота коливальних рухів антен, ритм серцевих скорочень, викид (абортування) яєць та ембріонів, обертальні рухи навколо осі тіла. Деякі методи біотестування токсичних забруднень базуються на використанні реакції уникання зони забруднення (риби, водяні комахи) або реакції закривання черепашок (у двостулкових молюсків Anodonta, Unio).
Для визначення реакцій тваринних тест-об'єктів створена спеціальна апаратура, яка дає змогу реєструвати зміни в поведінці безхребетних і риб. З цією метою застосовуються телекамери, насадки до мікроскопів, які автоматично реєструють зміни у поведінці тест-об'єктів. За допомогою мікро-електродів знімаються показники біоелектричної активності серця дафній та риб.
Біотестування покладено в основу розробки систем аварійної сигналізації надходження токсичних речовин у водойми. Так, на р. Рейн (Німеччина) функціонують станції автоматичного контролю і реєстрації надходження забруднюючих Речовин у воду. Вони діють за принципом протидії риб потоку води: кілька невеликих риб вміщують у замкнену проточну лоткову систему, яка на задній стінці має чутливі елементи -сенсори. Сигнал дотику до них автоматично передається і реєструється. При надходженні в таку систему забрудненої води риби втрачають здатність протидіяти потоку і прибиваються до задньої стінки. Сигнали від неї подаються до самописців та на диспетчерський пункт, який реєструє викиди забруднень.
Більш глибоке вивчення токсичності хімічних речовин та забруднених вод ґрунтується на хронічних біотестах, які проводяться на кількох поколіннях тест-об'єктів (переважно на гіллястовусих ракоподібних). Головним критерієм токсичності в хронічних дослідах є зниження плодючості гідробіонтів, яке відчутно реєструється в третьому—четвертому поколіннях і досягає максимуму в п'ятому. При цьому виявляється, що хронічно діюча концентрація на 1—3 порядки нижча від тієї, яка викликає гостре отруєння. Зниження плодючості обумовлюється значними змінами в ембріогенезі, порушеннями структури, хромосом та інших елементів статевих клітин. Проте при значно більш тривалих дослідах (до 15 поколінь) плодючість дафній в останніх поколіннях часто не тільки відновлювалась, але ставала навіть більшою у порівнянні з вихідною. Це дає підставу говорити про адаптацію рачків до відносно невисоких концентрацій токсикантів та можливість відтворення популяцій, які перебувають в умовах постійного невисокого забруднення середовища.
При біотестуванні каламутних вод, багатих на завислі частинки, останні потрібно попередньо осаджувати або відфільтровувати. У таких випадках паралельно контролюються відстояна (відфільтрована) і каламутна вода.
Між сумарною концентрацією токсичних речовин і даними біотестування води не завжди існує пряма залежність. Ефект дії одного дуже отруйного токсиканта може бути більшим, ніж від кількох, але менш токсичних. При утворенні комплексних сполук металів з органічними та іншими речовинами токсичність зменшується. До того ж між різними речовинами виникають складні взаємини. Вони можуть посилювати токсичну дію одна одної (синергізм) або, навпаки, протидіяти одна одній (антагонізм), послаблюючи токсичність. Тому наслідки біотестування забруднених вод потрібно розглядати як інтегральну оцінку життєвого середовища гідробіонтів, його можливого негативного впливу на основні їх функції.
Біотести на представниках окремих видів та культурах гідробіонтів дають певну інформацію про токсичність різних окремих речовин та забруднених вод, але вони проводяться на вибіркових тест-об'єктах і з екологічної точки зору недостатні, оскільки в природних водоймах протікають більш складні процеси, пов'язані з багатокомпонентністю біоти і міжпопуляційними зв'язками, які виникають у токсичному середовищі.
До того ж гідробіонти, вміщені в штучні ємності, фізіологічне відрізняються від тих, що живуть у природних популяціях. Наприклад, синьозелена водорость Microcystis aeruginosa в культурі розвивається тільки у вигляді окремих клітин, дуже чутливих до токсикантів, а в природі утворює великі колонії, вкриті шаром слизу, який захищає клітини від проникнення токсикантів.
Тому для виявлення суто екологічних наслідків токси-фікації водного середовища застосовується тестування безпосередньо у водоймах — екотестування. Значного поширення у світовій практиці набули так звані мікрокосми — штучні ємності, які вміщують у природні водойми, обмежуючи певні об'єми води, а також експериментальні ємності більшого об'єму — мезо- та макрокосми, які встановлюють навіть в океанічних водах.
Макрокосми - це досить складні інженерні споруди, які утримуються на плаву і витримують навіть великі хвилі. У таких ізольованих об'ємах води досліджують вплив антропогенних чинників на гідрохімічний режим та динаміку чисельності і біомаси гідробіонтів, застосовуючи звичайні гідробіологічні методи відбору та аналізу проб, зокрема кількісний облік фіто-, зоо- та бактеріопланктону. Це дає змогу виявити більш або менш чутливі до токсикантів види, прослідкувати за перебудовою структури планктонних ценозів, первинною продукцією та іншими параметрами водної екосистеми.
- Основні одиниці виміру, що застосовуються в гідроекології
- Глава 1. Гідросфера та її екологічна зональність
- Загальна характеристика гідросфери
- Запаси (розподіл) води в гідросфері
- Екологічна зональність Світового океану та морів
- 1.3. Екологічна зональність континентальних водойм
- 1.4. Екологічна зональність річкових систем
- 2.1. Екосистема як структурно-функціональна складова біосфери
- 2.2. Угруповання гідробіонтів окремих екологічних зон водних екосистем
- Глава 3 Бактерії і віруси
- 3.1. Бактерії
- 3.2. Віруси.
- Глава 4. Водорості (Algae)
- 4.1. Екологічні форми водоростей
- 4.2. Синьозелені водорості (Cyanophyta)
- 4.3. Діатомові водорості (Bacillariophyta)
- 4.4. Зелені водорості (Chlorophyta)
- 4.5. Харові водорості (Charophyta)
- 4.6. Динофітові водорості (Dinophyta)
- 4.7. Криптофітові водорості (Cryptophyta)
- 4.8. Евгленофітові водорості (Euglenophyta)
- 4.9. Золотисті водорості (Chrysophyta)
- 4.10. Жовтозелені водорості (Xanthophyta)
- 4.11. Червоні водорості, або багрянки (Rhodophyta)
- 4.12. Бурі водорості (Phaeophyta)
- 4.13. Рафідофітові водорості (Raphydophyta)
- Глава 5. Вищі водяні рослини
- 5.1. Загальна характеристика
- 5.2. Екологічні угруповання
- Глава 6. Водяні безхребетні тварини
- 6.1. Найпростіші (Protozoa)
- 6.2. Губки (Porifera)
- 6.3. Кишковопорожнинні (Coelenterata)
- Плоскі черви (Plathelminthes). Турбелярії (Turbellaria )
- 6.6. Круглі черви, або первиннопорожнинні (Nemathelminthes). Нематоди (Nеmatoda) і коловертки (Rotatoria)
- 6.8. Водяні членистоногі (Arthropoda)
- 6.9. Молюски (Mollusca)
- 6.10. Щупальцеві, або червоподібні, організми (Tentaculata, або Vermoidea)
- 6.11. Щетинкощелепні, або морські стрілки (Chaetognatha)
- 6.12. Голкошкірі (Echinodermata)
- Глава 7. Рибоподібні та риби (Pisces)
- 7.1. Екологічні особливості формування іхтіофауни
- 7.2. Рибоподібні
- 7.3. Хрящові риби (Chondrichthyes)
- 7.4. Хрящові ганоїди (Chondrostei)
- 7.5. Справжні кісткові риби (Teleostei)
- Глава 8. Динаміка водних мас та її роль у водних екосистемах
- 8.1. Водні маси як компонент гідрологічної структури водойм і водотоків
- 8.2. Типізація водних об'єктів та їх гідрологічна характеристика
- 8.3. Роль течій у формуванні структури біоценозів та функціонуванні водних екосистем
- Глава 9. Гідрофізичні фактори у водних екосистемах
- 9.1. Фізико-хімічні властивості води та їх екологічне значення
- 9.2. Термостабільні властивості води
- 9.3. Щільність води
- 9.4. В'язкість води і поверхневий натяг
- 9.5. Забарвлення води
- 9.6. Температурний та термічний режим водних об'єктів
- 9.7. Льодовий режим
- 9.8. Світло та його роль у функціонуванні водних екосистем
- 9.9. Седиментація, осадоутворення та формування донних ґрунтів
- 9.10. Роль гідрофізичних факторів у життєдіяльності гідро біонтів
- Глава 10. Сольовий склад вод та адаптація до нього гідробіонтів
- 10.1. Класифікація природних вод за сольовим складом
- 10.2. Сольовий склад океанічних і морських вод
- 10.3. Сольовий склад континентальних вод
- Класифікація якості поверхневих вод суші та естуаріїв за критеріями іонного складу [34]
- 10.4. Евригалінні і стеногалінні гідробіонти
- 10.5. Осмотичні фактори середовища та осморегуляція у гідробіонтів
- 10.6. Адаптація гідробіонтів до водно-сольових умов середовища
- Глава 11 Іонні компоненти та їх екологічна роль
- 11.1. Неорганічні елементи океанічних, морських і прісних вод
- 11.2. Натрій, калій і цезій у водних екосистемах
- 11.3. Кальцій у водних екосистемах
- Метаболічна роль кальцію та шляхи його надходження в організм гідробіонтів
- 11.4. Магній у морських і континентальних водах
- 11.5. Сірка природних вод та процеси сульфатредукції
- Глава 12. Мікроелементи водних екосистем та їх біологічна роль
- 12.1. Гідробіонти як біоконцентратори мікроелементів
- Вміст заліза у воді (мкг/дм3) і донних відкладеннях (г на 1 кг сухої маси) водойм Дністра і
- Роль заліза у ферментативних реакціях та процесах дихання гідробіонтів
- Вміст міді у воді (мкг/дм3) і одних відкладеннях (мг на 1 кг сухої маси) деяких водних водних об'єктів України [31, 73, 74]
- 12.4. Марганець
- 12.5. Цинк
- Вміст цинку у воді (мкг/дм3) і донних відкладеннях (мг на 1 кг сухої маси) деяких водних об'єктів України [31, 73, 74]
- 12.6. Кобальт
- 12.7. Кадмій, хром, алюміній
- Вміст хрому у воді (мкг/дм3) і донних відкладеннях (мг на 1 кг сухої маси) деяких водних об'єктів України [73, 74]
- Глава 13 Кисень гідросфери та його роль у водних екосистемах
- 13.1. Кругообіг. Формування кисневого режиму
- 13.2. Розкладання органічних речовин та формування якості води
- 13.3. Роль кисню у життєдіяльності гідробіонтів.
- 13.4. Особливості використання гідробіонтами кисню з води
- Глава 14. Діоксид вуглецю у водних екосистемах
- 14.1. Хімічні та біологічні перетворення
- Відносна об'ємна розчинність газів у воді (долі одиниць) при парційному тиску 1 атм
- Молярна частина, %, окремих форм вугільної кислоти у воді залежно від її рН
- 14.2. Фіксація автотрофними і гетеротрофними організмами. Фотосинтез.
- 14.3. Адаптація риб до змін вмісту діоксиду вуглецю у воді
- 15.1. Кругообіг азоту в біосфері
- 15.2. Азотфіксація у водних екосистемах
- 15.3. Засвоєння азоту в біосинтетичних процесах водоростей
- 15.4. Алохтонний і автохтонний азот водних екосистем
- 15.5. Амоніфікація, нітрифікація і денітрифікація та їх роль у кругообігу азоту у водних екосистемах
- 16.1. Неорганічний та органічний фосфор водних екосистем
- 16.2. Вміст фосфору в організмах гідробіонтів і його метаболічна роль
- 17.1. Загальне уявлення про популяцію
- 17.2. Статево-вікова структура популяцій
- 17.3. Внутрішньопопуляційна різноякісність
- 17.4. Внутрішньопопуляційні взаємини гідробіонтів
- 17.5. Чисельність та біомаса популяцій гідробіонтів. Методи їх встановлення
- 17.6. Регуляція чисельності популяції
- 17.7. Функціональні та інформаційні зв'язки в популяціях гідробіонтів
- 17.8. Щільність популяції гідробіонтів
- Глава 18. Гідробіоценози як біологічні системи гідросфери
- 18.1. Загальна характеристика гідробіоценозів
- 18.2. Видова різноманітність гідробіоценозів
- 18.3. Гідробіоценози перехідних екологічних зон (екотопів)
- 18.4. Структура гідробіоценозів
- 18.6. Роль вищих хребетних тварин у біологічних процесах водних екосистем
- 19.1. Біологічна продукція та потік енергії у водних екосистемах
- 19.2. Деякі положення продукційної гідроекології
- 19.3. Методи визначення первинної продукції
- 19.4. Методи визначення вторинної продукції
- 19.5. Розрахунки потенційної і промислової рибопродуктивності
- Глава 20 Органічне забруднення
- 20.1. Органічні речовини та їх кругообіг у водних екосистемах
- 20.2. Сапробність водних об'єктів
- 20.3. Самозабруднення та самоочищення водойм
- Глава 21. Евтрофікація, її причини і наслідки для водних екосистем
- 21.1. Природна і антропогенна евтрофікація
- 21.2. «Цвітіння» води як гідробіологічний процес, зумовлений евтрофікацією
- Глава 22. Токсичне забруднення та його наслідки для водних екосистем
- 22.1. Джерела токсичного забруднення
- 22.2. Реакція гідробіонтів на токсичні впливи
- 22.3. Гідротоксикометрія
- 22.4. Фактори, що впливають на токсичність хімічних речовин для гідробіонтів
- 22.5. Методи оцінки і контролю токсичності водного середовища для гідробіонтів
- 22.6. Фізіолого-біохімічні механізми дії токсикантів на водяні організми
- Реакція гідробіоти на токсичну дію хімічних речовин у природних умовах
- 22.8. Біологічна індикація та моніторинг токсичних забруднень водних екосистем
- 22.9. Біологічна детоксикація та буферність водних екосистем
- 22.10. Нормування рівня токсичного забруднення
- Глава 23. Радіонуклідне забруднення водних екосистем та його вплив на гідробіонтів.
- 23.1. Природна радіоактивність водних об'єктів
- 23.2. Радіаційне опромінення гідробіонтів природними джерелами іонізуючої радіації
- 23.3. Забруднення водних об'єктів штучними радіонуклідами
- 23.4. Забруднення водних об'єктів у Чорнобильській радіонуклідній аномалії
- 23.5. Форми радіонуклідів у природних водах
- 23.6. Розподіл та міграція радіонуклідів у водних екосистемах
- 23.7. Накопичення радіонуклідів у організмах гідробіонтів
- 23.8. Вплив радіонуклідного забруднення на гідробіонтів
- Глава 24. Якість води
- 24.1. Екологічні та водогосподарські підходи до визначення якості води
- 24.2. Фактори, що впливають на сольовий склад вод як життєвого середовища гідробіонтів
- 24.3. Вплив внутрішньоводоймних процесів на якість води
- 24.4. Методи оцінки якості природних вод
- Класи та категорії якості поверхневих вод суші та естуаріїв України за екологічною класифікацією [21]
- 24.5. Картографування екологічного стану поверхневих вод
- 25.1. Загальна гідрографічна характеристика
- Структура річкової мережі України [20]
- 25.2. Геоморфологічні та ландшафтні особливості території України, що визначають формування річкової мережі
- Глава 26. Екологія дніпровських водосховищ
- 26.1. Морфометпрична та гідрологічна характеристика зарегульованої частини Дніпра
- Характеристика водосховищ Дніпровського каскаду [90]
- 26.2. Особливості формування екосистем
- 26.3. Основні угруповання водоростей та їх роль в екосистемах
- 26.4. Бактеріальне населення
- 26.5. Угруповання вищих водяних рослин в екосистемах
- 26.6. Основні угруповання тваринного населення
- 26.7. Забруднення, водосховищ і його вплив на формування якості води та рибопродуктивність Дніпра.
- Глава 27. Екологія української частини басейну Дунаю
- 27.1. Загальна гідролого-гідрохімічна характеристика екосистеми Кілійської дельти
- Вміст деяких важких металів у воді Кілійської дельти Дунаю, мкг/дм3 [74]
- 27.2. Біота Кілійської дельти
- 27.3. Басейни приток Дунаю, що стікають з Українських Карпат
- Глава 28. Екологія Дністра
- Гідрографічна характеристика, водність якість води
- 28.2. Угруповання гідробіонтів різних екологічних зон Дністра
- 28.3. Вплив зарегулювання на екологічний стан Дністра
- 29.1. Гідрологічний та гідрохімічний режим річки
- 29.2. Біота Південного Бугу
- 29.3. Вплив енергокомплексів на водні екосистеми
- Глава 30. Екологія Сіверського Дінця
- 30.1. Гідрографічна мережа та водний стік ріки
- 30.2. Гідрохімічний режим та формування якості води
- 30.3. Біота Сіверського Дінця
- Глава 31. Екологія Західного Бугу
- Глава 32. Екологічні особливості малихрічок
- 32.1. Формування водного стоку та якості води малих річок
- 32.2. Вплив сільськогосподарського освоєння земель на екосистеми малих річок.
- 32.3. Вплив промислових підприємств та міських конгломератів на стан малих річок
- 33.1. Загальна характеристика озер України
- 33.2. Екосистема Шацьких озер
- Глава 34. Екологічні особливості боліт
- 34.1. Загальна характеристика
- 34.2. Гідробіонти болотних екосистем
- Глава 35. Стави рибогосподарського призначення
- 35.1. Загальна характеристика
- 35.2. Гідрохімічний режим ставів
- 35.3. Гідробіологічний режим ставів рибогосподарського призначення
- 35.4. Ставкове рибництво
- Глава 36. Екосистеми водойм-охолоджувачів енергетичних об'єктів
- 36.1. Загальна характеристика
- Водойми-охолоджувачі теплових і атомних електростанцій України [23]
- 36.2. Гідрохімічний режим водойм-охолоджувачів
- 36.3. Гідробіологічний режим водойм-охолоджувачів
- 36.4. «Теплове забруднення» (термофікація) водного середовища
- 36.5. Рибогосподарське використання водойм-охолоджувачів
- Глава 37. Екосистеми каналів
- 37.1. Загальна характеристика каналів України
- Основні магістральні канали України та їх призначення
- 37.2. Особливості гідрологічного режиму каналів та їх вплив на формування гідро біоценозів
- 37.3. Гідробіоценози каналів
- 37.4. Формування якості води в каналах
- Глава 38. Екосистеми причорноморських лиманів
- 38.1. Екосистеми відкритих лиманів
- Характеристика відкритих причорноморських лиманів
- 38.2. Екосистеми закритих лиманів
- Характеристика закритих лиманів Дунай-Дністровського межиріччя
- Показники зовнішнього водообміну закритих лиманів [88]
- 38.3. Біологічні ресурси лиманів та їх народногосподарське значення
- Глава 39. Екосистема Чорного моря
- 39.1. Водний баланс і якість води
- 39.2. Газовий режим
- 39.3. Рослинний і тваринний світ
- 39.4. Іхтіофауна і рибний промисел
- 39.5 Проблеми екологічного оздоровлення Чорного моря
- Глава 40. Екосистема Азовського моря
- 40.1. Формування водного балансу
- Середній багаторічний водний баланс Азовського моря (1923—1976 pp.)
- Зміни річкового стоку в Азовське море під впливом господарської діяльності при середніх кліматичних умовах [38]
- 40.2. Гідрохімічний режим
- Щорічний баланс азоту і фосфору в Азовському морі, тис. Т [38]
- 40.3. Флора і фауна
- 40.4. Іхтіофауна Азовського моря
- 40.5. Вплив антропогенного навантаження на екосистему Азовського моря
- Глава 41. Законодавче регулювання водоохоронної діяльності