37.3. Гідробіоценози каналів
Фітопланктон. Формування фітопланктону у каналах відбувається на основі його надходження з джерел забору води. У каналах, які заповнюються дніпровською водою, переважають діатомові (27—45 %), зелені (30—45 %), синьозелені (7—23 %) водорості.
При заповненні каналів річковою водою (р. Сіверський Донець) домінують діатомові, чисельність синьозелених водо- ростей не перевищує 7 % загальної. Для фітопланктону характерним є сезонна динаміка розвитку. Наприклад, у весняно-осінній період у каналі Дніпро—Донбас діатомових водоростей близько 80 %, синьозелених — 10 %, а зелених — 5 – 10 %. Влітку інтенсивність розмноження синьозелених водоростей у водосховищах різко зростає, їх чисельність у каналах досягає 15—30 %, зелених — 20—35 %, діатомових — 40— 60 % від загальної.
При проходженні по трасі каналу відбуваються зміни у видовому складі фітопланктону. Про трансформацію видового складу водоростей можна судити за коефіцієнтом флористичної спільності. Так, на початкових ділянках каналу Сіверський Донець—Донбас (річкове живлення) він становить 60—70 %, а ближче до кінця — тільки близько 50 % при порівнянні з фітопланктоном вододжерела. У Північно-Кримському каналі (водоймищне живлення), в якому зміни видового складу водоростей більш виражені, коефіцієнт флористичної спільності з фітопланктоном Каховського водосховища складає 30— 40 % на початку і 10—20 % у другій половині його траси.
Біомаса фітопланктону у каналах визначається, в основному, трьома групами водоростей: діатомовими, синьо-зеленими та зеленими. Чисельність фітопланктону може досягати 50—120 тис. клітин на 1 см3, а біомаса — близько 30 мг/дм3. Влітку і в першій половині осені на початкових ділянках каналів водоймищного живлення кількість синьозелених водоростей може зростати, наприклад, у каналі Дніпро—Кривий Ріг — до 600 тис. кл./см3, біомаса — до 9 мг/дм3.
Величина первинної продукції фітопланктону у каналах з річковим типом живлення (Сіверський Донець—Донбас) весною коливається від 4 до 14 мг О2/(дм3-добу). Для каналів, які заповнюються водою дніпровських водосховищ, первинна продукція оцінюється у 3,5—4,9 мг О2 /(дм3-добу).
Фітобентос. Розвиток фітобентосу залежить від характеру ґрунтів, швидкості течії, прозорості води, особливостей закріплення берегів. У каналах півдня України в фітобентосі за числом видів і кількісними показниками домінують діатомові водорості, особливо представники класу пенатних, серед синьозелених водоростей переважають гормогонієві, а з зелених — хлорококові та десмідієві. Характерний склад фітобентосу такий: діатомові —38,5—53,4 %, синьозелені — 16,5—25 %, зелені —16—31 %, евгленофітові —1,9—9,5 %, частка жовтозелених, золотистих, динофітових і крилто-фітових становить від 0,4 до 2,9 %.
Серед макрофітобентосу особливе значення у функціонуванні каналів мають нитчасті водорості — кладофора, спірогіра, ентероморфа, улотрикс та інші. Нитчасті водорості часто вкривають суцільним килимом тверді покриття, якими облицьовані канали, а при відмиранні різко погіршують якість води в них.
Вища водяна рослинність. Формування рослинного покриву пов'язане із заростанням відкосів необлицьованих каналів з ґрунтовим ложем. Можуть заростати і канали з повністю або частково закріпленими берегами твердими покриттями. У цьому випадку процес розвитку макрофітів пов'язаний із утворенням шару мулу на твердих покриттях і відбувається у більш віддалені строки.
Глибина поширення вищої водяної рослинності в каналах України досягає в середньому 1,5-метрової ізобати. В окремих випадках вони можуть поширюватись до глибини 2 м. Для занурених вищих водяних рослин лімітуючими факторами є надмірні швидкості течії. Вони нормально розвиваються, якщо швидкість течії не перевищує 0,3—0,4 м/с. На відкосах каналів швидкість течії менша, ніж посередині. Для занурених водяних рослин важливим екологічним фактором є також прозорість та каламутність води. Так, при прозорості води до 0,3—0,4 м занурені рослини поширюються на глибину 0,6—0,8 м. Для більшості каналів України ці величини коливаються від 0,6— 0,8 м для Північно-Кримського каналу, 1,5 м — каналу Сіверський Донець—Донбас і 3—4 м для каналу Дніпро—Донбас.
Вища водяна рослинність каналів півдня України характеризується схожістю видового складу. Серед найбільш поширених повітряно-водяних рослин: очерет звичайний (Phragmites australis), рогіз вузьколистий (Typha angustifolia), рогіз широколистий (Typha latifolia), рогіз Лаксманів (Typha laxmarmii), бульбокомиш морський (Bolboschoenus maritimus), лепешняк великий (Glyceria maxima), сусак зонтичний (Butomus umbellatus), частуха подорожникова (Alisma plantago-aquatica), стрілолист стрілолистий (Sagittaria sagittifolia). Найпоширеніші занурені рослини — водопериця колосиста (Myriophyllum spicatum), рдесник гребінчастий (Potamogeton pectinatus), рдес-ник пронизанолистий (Potamogeton perfoliatus), рдесник кучерявий (Potamogeton crispus), рдесник маленький (Potarnoge-ton pusillus), рдесник плаваючий (Potamogeton natans), кушир темно-зелений (Ceratophyllum demersum), різуха морська (Najas marina), елодея канадська (Elodea canadensis).
Рослини з плаваючим листям в каналах зустрічаються нечасто — лише на ділянках, що проходять по руслах річок (наприклад, Дніпро—Донбас, Сіверський Донець—Донбас).
Процес заростання необлицьованих відкосів каналів починається через один—два роки після заповнення їх водою. В облицьованих каналах появі макрофітів передує обростання нитчастими водоростями, завдяки яким прискорюється процес накопичення мулу. Його утворення пов'язане з деструкцією водоростевої біомаси та осадженням завислих частинок, які надходять у канал з водою. У зв'язку із досить швидким замуленням щебінчастих відкосів перші водяні рослини виявляються у каналах на другий рік після їх заповнення водою. Наступні етапи розвитку зануреної рослинності проходять досить швидко. При бетонних закріпленнях дна і відкосів утворення шару мулу відбувається досить повільно, і тому перші ознаки появи занурених рослин з'являються лише на четвертий—п'ятий роки, а інтенсивне заростання ними відбувається на восьмий—дев'ятий роки після заповнення каналу водою.
Формування поясів рослинності може тривати десятки років. Протягом цього часу відбуваються зміни одних угруповань вищих водяних рослин іншими. Перебіг цих процесів неоднаковий в облицьованих і необлицьованих каналах. У необлицьованих каналах поступово деградують занурені і їх місце займають повітряно-водяні рослини, серед яких домінує очерет звичайний. Вважається, що занурені водяні рослини замінюються повітряно-водяними протягом 4—5 років після заповнення каналів водою. Угруповання очерету звичайного за кілька років можуть майже повністю витіснити занурену водяну рослинність. Вона залишається лише у місцях розриву заростей повітряно-водяної рослинності. Поступово і ці ділянки заростають переважно очеретом.
Надмірне заростання вищими водяними рослинами негативно впливає на транспортування води каналом, їх фітомаса може досягати значних величин. Так, очерет звичайний може утворювати до 8—12 кг/м2, водопериця колосиста — 4—6 кг/м2, а рдесник гребінчастий — близько 4—7 кг/м2 біомаси. При відмиранні макрофітів погіршується якість води, особливо в осінньо-зимовий період.
В той же час зарості вищих водяних рослин відіграють певну позитивну роль у формуванні якості води. Макрофіти вилучають із води значну кількість біогенних і забруднюючих речовин. Вони затримують завислі частинки, що сприяє освітленню води, в них розмножуються організми-фільтратори та епіфітні угруповання водоростей. У процесі фотосинтезу рослини виділяють у воду кисень та утилізують діоксид вуглецю. На занурених і повітряно-водяних рослинах утворюються поселення бактеріоперифітону, якому належить важлива роль у деструкції органічних речовин [7].
Бактеріальне населення. Бактеріопланктон поряд з фітопланктоном є важливим компонентом біологічного стоку в каналах. Його формування відбувається за рахунок надходження води з джерел водозабору та частково з прилеглих територій. Кількісні характеристики бактеріального населення визначаються загальною евтрофністю водойм та концентрацією органічних речовин, які утворюються або надходять із зовні. Існує тісний зв'язок між розвитком фітопланктону і бактерій, у тому числі і їх сапрофітних форм. У каналах України з річковим типом водопостачання при значному зростанні чисельності діатомових водоростей у весняний період спостерігається пригнічення розвитку бактеріопланктону. Так, у каналі Сіверський Донець—Донбас у період найбільшого зростання біомаси діатомових водоростей чисельність бактеріопланктону знижується на 30,5—54,7 % . На стадії їх масового відмирання чисельність бактерій, навпаки, різко зростає. Зростає чисельність бактеріопланктону і у місцях масового розвитку нитчастих водоростей. На таких ділянках вона може збільшуватись на 35—45 % у порівнянні з ділянками без водоростей.
Через високу інтенсивність розвитку бактеріопланктон в окремі сезони року може становити від 60 до 95 % загального планктоностоку каналів.
Бактеріобентос зосереджується переважно на твердих субстратах відкосів та меншою мірою — на дні каналів. Динаміка його розвитку в каналах України збігається з періодичністю відмирання і розкладу фітобентосу, внаслідок чого у воду переходить значна кількість органічних речовин, які істотно впливають на чисельність сапрофітних бактерій. У зв'язку з тим, що угруповання окремих видів рослин (нитчасті водорості, занурені та повітряно-водяні вищі водяні рослини) відмирають і розкладаються у різні строки, розподілу бактеріо- бентосу по трасі каналів властива мозаїчність. Впливає на розвиток сапрофітних та інших бактерій і характер донних покрить. Так, бактеріоценози, сформовані на піщаному ґрунті в каналах, характеризуються переважно оліготрофними бактеріями та більш інтенсивною мінералізацією органічних речовин. Бактеріобентос щебінчастих та бетонних покрить не відрізняється високою функціональною активністю. У процесі деструкції рослинної біомаси утворюються важкорозчинні гумусоподібні речовини, які сприяють мулоутворенню.
Найбільш інтенсивно протікають процеси розкладу фітомаси під впливом бактеріопланктону і бактеріобентосу в необлицьованих каналах України. На відміну від облицьованих каналів, у яких деструкція органічних речовин завершується на стадії амоніфікації, у необлицьованих цей процес проходить не тільки стадію амоніфікації, а й окиснення амонійних сполук, яке завершується їх нітрифікацією в донних ґрунтах. Сприяють деструкції фітомаси в необлицьованих каналах бактерії перифітону. Загальна їх чисельність на повітряно-водяних рослинах у каналах може коливатись від 42 до 1 589 млн кл./г сирої маси. Ще вища вона на занурених макрофітах (175—2 360 млн кл./г.). Сапрофітні бактерії краще розвиваються на повітряно-водяних рослинах, де їх чисельність може коливатись від 0,3 до 52,6 млн кл./г., на занурених чисельність становить 0,2—14,4 млн кл./г сирої маси.
Зоопланктон та зообентос. Зоопланктон каналів представлений, в основному, коловертками, гіллястовусими та веслоногими ракоподібними. Протягом літньо-осіннього періоду переважають гіллястовусі ракоподібні, а взимку і ранньою весною — коловертки. У постійно діючих каналах, які заповнюються водою з водосховищ, їх чисельність і біомаса значно більші, ніж у каналах, по яких транспортується річкова вода.
Чисельність і біомаса зоопланктону по трасі каналів змінюються, особливо після проходження води через насосні агрегати. Наприклад, чисельність лептодори хижої при надходженні із Каховського водосховища у канал Дніпро—Донбас становить 2,9 тис. екз./м3 (біомаса 2,2 г/м3). А після проходження через дві насосні станції їх чисельність падає до 3—5 екз./м3 (загальна біомаса 0,005 мг/м3).
У каналі Сіверський Донець—Донбас чисельність зоопланктону зменшується від 78,3 тис. екз./м3 на початкових його ділянках до 1,1 тис. екз./м3 на 65-му кілометрі. На формування зоопланктону істотно впливає наявність водосховищ по трасі каналу. Наприклад, по трасі Татарбунарського каналу, по якому подається дунайська вода в Дунай—Дністровську зрошувальну систему, побудовано ряд транзитних водосховищ, вода яких відрізняється загальною мінералізацією та сольовим складом. У них сформувались і різні зоопланктоценози. Якщо на початкових ділянках переважають ценози босміна довгоноса + акантоциклоп американський (субдомінантні види — моїна звичайна, діафанозома брахіурум, брахіонус бокалоподібний), то на кінцевих його ділянках домінують коловертки виду аспланхна пріодонта. У першому випадку чисельність зоопланктону становила 3,9 тис. екз./м3 (біомаса 67,0 мг/м3), а у другому — 61,6 тис. екз./м3 (біомаса 701 мг/м3).
В екосистемах каналів найбільш інтенсивний розвиток зоопланктону відзначається в заростях вищих водяних рослин. Наприклад, в каналі Дніпро—Донбас його біомаса в заростях у 2,8 рази вища, ніж на відкритих ділянках. Більше зоопланктону і у придонному шарі води, якщо швидкість течії не перевищує 0,3 м/с. При більшій швидкості організми зоопланктону змиваються потоками води.
Формування зообентосу у каналах тісно пов'язане з його біофондом у джерелах водопостачання. Організми бентосу при надходженні з водою у канал формують відповідні ценози, закріплюючись на твердих субстратах. Це можуть бути донні відкладення, бетонні чи щебінчасті облицювання, зарості вищих водяних рослин, конструкції гідротехнічних споруд. На видовий склад і чисельність бентосних організмів впливають ступінь замуленості твердих субстратів, наявність заростей вищих водяних рослин, швидкість течії, глибина та кут закладання відкосів. Утворення угруповань зообентосу в каналах тісно пов'язане з режимом їх експлуатації, який впливає на становлення біоценозів. Якщо канал експлуатується у сезонному режимі і після вегетаційного сезону спускається і осушується на зиму, процес формування ценозів кожен рік починається заново. Що ж стосується постійно діючих каналів, то формування угруповань зообентосу проходить ряд стадій. На початковій стадії після заповнення каналів у них з'являються бентосні організми, які заносяться з водою. Крім того на твердих субстратах оселюються личинки хірономід. На ґрунті переважають личинки роду Chironomus, а на твердих субстратах (бетон, щебінь) види родів Cricotopus. Поступово з'являються личинки одноденок, бокоплавів та інших бентосних організмів. У каналах з мулистим дном розвиваються олігохети, гідри, нематоди, поліхети, молюски остракоди, личинки комах, вищі ракоподібні.
На твердих субстратах утворюються значні за розміром поселення молюсків (дрейсена річкова, дрейсена бузька), моховаток (моховатка повзаюча, хохлатка клубочкоподібна) та інших організмів, які ведуть прикріплений спосіб життя. У необлицьованих каналах України, де добре розвинуті зарості вищих водяних рослин, утворюються фітофільні угруповання безхребетних. Зокрема, це личинки хірономід з родів Procladius, Polypedilum, Chironomus, олігохет з роду Limnodrilus.
На бетонних покриттях та щебінчастих відкосах в каналах домінують молюски (Dreissena polymorpha, Dreissena bugensis та інші). На відміну від зоопланктону, який з віддаленням від водозабору поступово збіднюється, донне населення облицьованих каналів, навпаки, характеризується більшим видовим різноманіттям та чисельністю. Це пов'язане із зменшенням швидкості течії води та закріпленням більшої кількості видів у біоценозах. Внаслідок масового розвитку безхребетних, якими обростають тверді покриття відкосів, зростає біомаса зообентосу по трасі каналів.
У необлицьованих каналах з ґрунтовим ложем найбільша кількість зообентосу зосереджена на їх початкових ділянках, де випадає більша кількість завислих частинок, збагачених на органічні речовини. За характером заселення різних субстратів максимальна чисельність безхребетних виявлялась на глинистому ґрунті і значно менше — на бетоні та щебені. У бентосі каналів України чітко виділяються дві зони: рослинно-тваринна, яка займає верхню частину відкосів, і тваринна, яка розташована нижче глибини 1,5—2,0 м. Для рослинно-тваринної зони характерним є інтенсивний розвиток фітобентосу.
Біомаса донних тварин у каналах при стабільному режимі їх експлуатації може бути досить великою. Так, у необлицьованих каналах вона інколи досягає 20 г/м2, а в облицьованих —до 80 г/м2. Особливо масового розвитку в облицьованих каналах набувають дрейсени. їх біомаса на твердих субстратах може становити на окремих ділянках від 4 до 10 кг/м2, а на гідротехнічних спорудах та в закритих трубопроводах — 15—20 кг/м2
- Основні одиниці виміру, що застосовуються в гідроекології
- Глава 1. Гідросфера та її екологічна зональність
- Загальна характеристика гідросфери
- Запаси (розподіл) води в гідросфері
- Екологічна зональність Світового океану та морів
- 1.3. Екологічна зональність континентальних водойм
- 1.4. Екологічна зональність річкових систем
- 2.1. Екосистема як структурно-функціональна складова біосфери
- 2.2. Угруповання гідробіонтів окремих екологічних зон водних екосистем
- Глава 3 Бактерії і віруси
- 3.1. Бактерії
- 3.2. Віруси.
- Глава 4. Водорості (Algae)
- 4.1. Екологічні форми водоростей
- 4.2. Синьозелені водорості (Cyanophyta)
- 4.3. Діатомові водорості (Bacillariophyta)
- 4.4. Зелені водорості (Chlorophyta)
- 4.5. Харові водорості (Charophyta)
- 4.6. Динофітові водорості (Dinophyta)
- 4.7. Криптофітові водорості (Cryptophyta)
- 4.8. Евгленофітові водорості (Euglenophyta)
- 4.9. Золотисті водорості (Chrysophyta)
- 4.10. Жовтозелені водорості (Xanthophyta)
- 4.11. Червоні водорості, або багрянки (Rhodophyta)
- 4.12. Бурі водорості (Phaeophyta)
- 4.13. Рафідофітові водорості (Raphydophyta)
- Глава 5. Вищі водяні рослини
- 5.1. Загальна характеристика
- 5.2. Екологічні угруповання
- Глава 6. Водяні безхребетні тварини
- 6.1. Найпростіші (Protozoa)
- 6.2. Губки (Porifera)
- 6.3. Кишковопорожнинні (Coelenterata)
- Плоскі черви (Plathelminthes). Турбелярії (Turbellaria )
- 6.6. Круглі черви, або первиннопорожнинні (Nemathelminthes). Нематоди (Nеmatoda) і коловертки (Rotatoria)
- 6.8. Водяні членистоногі (Arthropoda)
- 6.9. Молюски (Mollusca)
- 6.10. Щупальцеві, або червоподібні, організми (Tentaculata, або Vermoidea)
- 6.11. Щетинкощелепні, або морські стрілки (Chaetognatha)
- 6.12. Голкошкірі (Echinodermata)
- Глава 7. Рибоподібні та риби (Pisces)
- 7.1. Екологічні особливості формування іхтіофауни
- 7.2. Рибоподібні
- 7.3. Хрящові риби (Chondrichthyes)
- 7.4. Хрящові ганоїди (Chondrostei)
- 7.5. Справжні кісткові риби (Teleostei)
- Глава 8. Динаміка водних мас та її роль у водних екосистемах
- 8.1. Водні маси як компонент гідрологічної структури водойм і водотоків
- 8.2. Типізація водних об'єктів та їх гідрологічна характеристика
- 8.3. Роль течій у формуванні структури біоценозів та функціонуванні водних екосистем
- Глава 9. Гідрофізичні фактори у водних екосистемах
- 9.1. Фізико-хімічні властивості води та їх екологічне значення
- 9.2. Термостабільні властивості води
- 9.3. Щільність води
- 9.4. В'язкість води і поверхневий натяг
- 9.5. Забарвлення води
- 9.6. Температурний та термічний режим водних об'єктів
- 9.7. Льодовий режим
- 9.8. Світло та його роль у функціонуванні водних екосистем
- 9.9. Седиментація, осадоутворення та формування донних ґрунтів
- 9.10. Роль гідрофізичних факторів у життєдіяльності гідро біонтів
- Глава 10. Сольовий склад вод та адаптація до нього гідробіонтів
- 10.1. Класифікація природних вод за сольовим складом
- 10.2. Сольовий склад океанічних і морських вод
- 10.3. Сольовий склад континентальних вод
- Класифікація якості поверхневих вод суші та естуаріїв за критеріями іонного складу [34]
- 10.4. Евригалінні і стеногалінні гідробіонти
- 10.5. Осмотичні фактори середовища та осморегуляція у гідробіонтів
- 10.6. Адаптація гідробіонтів до водно-сольових умов середовища
- Глава 11 Іонні компоненти та їх екологічна роль
- 11.1. Неорганічні елементи океанічних, морських і прісних вод
- 11.2. Натрій, калій і цезій у водних екосистемах
- 11.3. Кальцій у водних екосистемах
- Метаболічна роль кальцію та шляхи його надходження в організм гідробіонтів
- 11.4. Магній у морських і континентальних водах
- 11.5. Сірка природних вод та процеси сульфатредукції
- Глава 12. Мікроелементи водних екосистем та їх біологічна роль
- 12.1. Гідробіонти як біоконцентратори мікроелементів
- Вміст заліза у воді (мкг/дм3) і донних відкладеннях (г на 1 кг сухої маси) водойм Дністра і
- Роль заліза у ферментативних реакціях та процесах дихання гідробіонтів
- Вміст міді у воді (мкг/дм3) і одних відкладеннях (мг на 1 кг сухої маси) деяких водних водних об'єктів України [31, 73, 74]
- 12.4. Марганець
- 12.5. Цинк
- Вміст цинку у воді (мкг/дм3) і донних відкладеннях (мг на 1 кг сухої маси) деяких водних об'єктів України [31, 73, 74]
- 12.6. Кобальт
- 12.7. Кадмій, хром, алюміній
- Вміст хрому у воді (мкг/дм3) і донних відкладеннях (мг на 1 кг сухої маси) деяких водних об'єктів України [73, 74]
- Глава 13 Кисень гідросфери та його роль у водних екосистемах
- 13.1. Кругообіг. Формування кисневого режиму
- 13.2. Розкладання органічних речовин та формування якості води
- 13.3. Роль кисню у життєдіяльності гідробіонтів.
- 13.4. Особливості використання гідробіонтами кисню з води
- Глава 14. Діоксид вуглецю у водних екосистемах
- 14.1. Хімічні та біологічні перетворення
- Відносна об'ємна розчинність газів у воді (долі одиниць) при парційному тиску 1 атм
- Молярна частина, %, окремих форм вугільної кислоти у воді залежно від її рН
- 14.2. Фіксація автотрофними і гетеротрофними організмами. Фотосинтез.
- 14.3. Адаптація риб до змін вмісту діоксиду вуглецю у воді
- 15.1. Кругообіг азоту в біосфері
- 15.2. Азотфіксація у водних екосистемах
- 15.3. Засвоєння азоту в біосинтетичних процесах водоростей
- 15.4. Алохтонний і автохтонний азот водних екосистем
- 15.5. Амоніфікація, нітрифікація і денітрифікація та їх роль у кругообігу азоту у водних екосистемах
- 16.1. Неорганічний та органічний фосфор водних екосистем
- 16.2. Вміст фосфору в організмах гідробіонтів і його метаболічна роль
- 17.1. Загальне уявлення про популяцію
- 17.2. Статево-вікова структура популяцій
- 17.3. Внутрішньопопуляційна різноякісність
- 17.4. Внутрішньопопуляційні взаємини гідробіонтів
- 17.5. Чисельність та біомаса популяцій гідробіонтів. Методи їх встановлення
- 17.6. Регуляція чисельності популяції
- 17.7. Функціональні та інформаційні зв'язки в популяціях гідробіонтів
- 17.8. Щільність популяції гідробіонтів
- Глава 18. Гідробіоценози як біологічні системи гідросфери
- 18.1. Загальна характеристика гідробіоценозів
- 18.2. Видова різноманітність гідробіоценозів
- 18.3. Гідробіоценози перехідних екологічних зон (екотопів)
- 18.4. Структура гідробіоценозів
- 18.6. Роль вищих хребетних тварин у біологічних процесах водних екосистем
- 19.1. Біологічна продукція та потік енергії у водних екосистемах
- 19.2. Деякі положення продукційної гідроекології
- 19.3. Методи визначення первинної продукції
- 19.4. Методи визначення вторинної продукції
- 19.5. Розрахунки потенційної і промислової рибопродуктивності
- Глава 20 Органічне забруднення
- 20.1. Органічні речовини та їх кругообіг у водних екосистемах
- 20.2. Сапробність водних об'єктів
- 20.3. Самозабруднення та самоочищення водойм
- Глава 21. Евтрофікація, її причини і наслідки для водних екосистем
- 21.1. Природна і антропогенна евтрофікація
- 21.2. «Цвітіння» води як гідробіологічний процес, зумовлений евтрофікацією
- Глава 22. Токсичне забруднення та його наслідки для водних екосистем
- 22.1. Джерела токсичного забруднення
- 22.2. Реакція гідробіонтів на токсичні впливи
- 22.3. Гідротоксикометрія
- 22.4. Фактори, що впливають на токсичність хімічних речовин для гідробіонтів
- 22.5. Методи оцінки і контролю токсичності водного середовища для гідробіонтів
- 22.6. Фізіолого-біохімічні механізми дії токсикантів на водяні організми
- Реакція гідробіоти на токсичну дію хімічних речовин у природних умовах
- 22.8. Біологічна індикація та моніторинг токсичних забруднень водних екосистем
- 22.9. Біологічна детоксикація та буферність водних екосистем
- 22.10. Нормування рівня токсичного забруднення
- Глава 23. Радіонуклідне забруднення водних екосистем та його вплив на гідробіонтів.
- 23.1. Природна радіоактивність водних об'єктів
- 23.2. Радіаційне опромінення гідробіонтів природними джерелами іонізуючої радіації
- 23.3. Забруднення водних об'єктів штучними радіонуклідами
- 23.4. Забруднення водних об'єктів у Чорнобильській радіонуклідній аномалії
- 23.5. Форми радіонуклідів у природних водах
- 23.6. Розподіл та міграція радіонуклідів у водних екосистемах
- 23.7. Накопичення радіонуклідів у організмах гідробіонтів
- 23.8. Вплив радіонуклідного забруднення на гідробіонтів
- Глава 24. Якість води
- 24.1. Екологічні та водогосподарські підходи до визначення якості води
- 24.2. Фактори, що впливають на сольовий склад вод як життєвого середовища гідробіонтів
- 24.3. Вплив внутрішньоводоймних процесів на якість води
- 24.4. Методи оцінки якості природних вод
- Класи та категорії якості поверхневих вод суші та естуаріїв України за екологічною класифікацією [21]
- 24.5. Картографування екологічного стану поверхневих вод
- 25.1. Загальна гідрографічна характеристика
- Структура річкової мережі України [20]
- 25.2. Геоморфологічні та ландшафтні особливості території України, що визначають формування річкової мережі
- Глава 26. Екологія дніпровських водосховищ
- 26.1. Морфометпрична та гідрологічна характеристика зарегульованої частини Дніпра
- Характеристика водосховищ Дніпровського каскаду [90]
- 26.2. Особливості формування екосистем
- 26.3. Основні угруповання водоростей та їх роль в екосистемах
- 26.4. Бактеріальне населення
- 26.5. Угруповання вищих водяних рослин в екосистемах
- 26.6. Основні угруповання тваринного населення
- 26.7. Забруднення, водосховищ і його вплив на формування якості води та рибопродуктивність Дніпра.
- Глава 27. Екологія української частини басейну Дунаю
- 27.1. Загальна гідролого-гідрохімічна характеристика екосистеми Кілійської дельти
- Вміст деяких важких металів у воді Кілійської дельти Дунаю, мкг/дм3 [74]
- 27.2. Біота Кілійської дельти
- 27.3. Басейни приток Дунаю, що стікають з Українських Карпат
- Глава 28. Екологія Дністра
- Гідрографічна характеристика, водність якість води
- 28.2. Угруповання гідробіонтів різних екологічних зон Дністра
- 28.3. Вплив зарегулювання на екологічний стан Дністра
- 29.1. Гідрологічний та гідрохімічний режим річки
- 29.2. Біота Південного Бугу
- 29.3. Вплив енергокомплексів на водні екосистеми
- Глава 30. Екологія Сіверського Дінця
- 30.1. Гідрографічна мережа та водний стік ріки
- 30.2. Гідрохімічний режим та формування якості води
- 30.3. Біота Сіверського Дінця
- Глава 31. Екологія Західного Бугу
- Глава 32. Екологічні особливості малихрічок
- 32.1. Формування водного стоку та якості води малих річок
- 32.2. Вплив сільськогосподарського освоєння земель на екосистеми малих річок.
- 32.3. Вплив промислових підприємств та міських конгломератів на стан малих річок
- 33.1. Загальна характеристика озер України
- 33.2. Екосистема Шацьких озер
- Глава 34. Екологічні особливості боліт
- 34.1. Загальна характеристика
- 34.2. Гідробіонти болотних екосистем
- Глава 35. Стави рибогосподарського призначення
- 35.1. Загальна характеристика
- 35.2. Гідрохімічний режим ставів
- 35.3. Гідробіологічний режим ставів рибогосподарського призначення
- 35.4. Ставкове рибництво
- Глава 36. Екосистеми водойм-охолоджувачів енергетичних об'єктів
- 36.1. Загальна характеристика
- Водойми-охолоджувачі теплових і атомних електростанцій України [23]
- 36.2. Гідрохімічний режим водойм-охолоджувачів
- 36.3. Гідробіологічний режим водойм-охолоджувачів
- 36.4. «Теплове забруднення» (термофікація) водного середовища
- 36.5. Рибогосподарське використання водойм-охолоджувачів
- Глава 37. Екосистеми каналів
- 37.1. Загальна характеристика каналів України
- Основні магістральні канали України та їх призначення
- 37.2. Особливості гідрологічного режиму каналів та їх вплив на формування гідро біоценозів
- 37.3. Гідробіоценози каналів
- 37.4. Формування якості води в каналах
- Глава 38. Екосистеми причорноморських лиманів
- 38.1. Екосистеми відкритих лиманів
- Характеристика відкритих причорноморських лиманів
- 38.2. Екосистеми закритих лиманів
- Характеристика закритих лиманів Дунай-Дністровського межиріччя
- Показники зовнішнього водообміну закритих лиманів [88]
- 38.3. Біологічні ресурси лиманів та їх народногосподарське значення
- Глава 39. Екосистема Чорного моря
- 39.1. Водний баланс і якість води
- 39.2. Газовий режим
- 39.3. Рослинний і тваринний світ
- 39.4. Іхтіофауна і рибний промисел
- 39.5 Проблеми екологічного оздоровлення Чорного моря
- Глава 40. Екосистема Азовського моря
- 40.1. Формування водного балансу
- Середній багаторічний водний баланс Азовського моря (1923—1976 pp.)
- Зміни річкового стоку в Азовське море під впливом господарської діяльності при середніх кліматичних умовах [38]
- 40.2. Гідрохімічний режим
- Щорічний баланс азоту і фосфору в Азовському морі, тис. Т [38]
- 40.3. Флора і фауна
- 40.4. Іхтіофауна Азовського моря
- 40.5. Вплив антропогенного навантаження на екосистему Азовського моря
- Глава 41. Законодавче регулювання водоохоронної діяльності