logo
GE

39.1. Водний баланс і якість води

Вода Чорного моря має темний відтінок, який пов'язаний з високою щільністю планктонних організмів та завислих частинок, що роблять її менш прозорою. Проте такий колір властивий не всім його ділянкам, біля берегів Кавказу він сіро-зелений.

Чорне море — одне з найбільш глибоководних в світі. Його глибина досягає 2245 м, площа становить 422000 км2. Об'єм води — 547000 км3. Це — складна екосистема, яку поділяють на зону шельфу, глибоководну частину та берегову зону.

Найбільша довжина моря - від Батумі до болгарського міста Бургас — становить 1150 км, у найширшій частині — від українського до турецького узбережжя - 580 км, а у найвужчому місці (мис Сарич - мис Керемпе) — 265 км. Загальна довжина берегової лінії становить 3400 км. Північно-західна частина Чорного моря належить до акваторії України. Тут розташовані гирлові зони Дунаю, Дністра, Дніпра і Південного Бугу. У місцях впадіння річок у Чорне море утворились лимани, причому два з них — Дністровський та Дніпровсько-Бузький входять у зону активної і досить складної взаємодії річкових і морських вод.

У Чорне море впадають річки Дунай, Дніпро, Дністер, Південний Буг (з української території), Ріоні (з території Грузії), Чорох, Кизил-Ірмак (з території Туреччини) та інші, які істотно впливають на формування якості води, зокрема, в шельфовій зоні. Водний стік усіх річкових систем у середній за водністю рік становить близько 310 км3 прісної води. Найбільші за об'ємами річкового стоку Дунай (204 км3/рік) та Дніпро (43—48 км3/рік). З атмосферними опадами у море надходить протягом року 230 км3 прісної води, а з Азовського моря витікає у Чорне через Керченську протоку щорічно до 48 км3 морської води. Через протоку Босфор глибинними течіями в Чорне море вноситься середземноморська вода — приблизно 175 км3/рік.

Складовими прибуткової частини балансу є: річковий стік — 310 км3, атмосферні опади — 230 км3, надходження азовської води — 48 км3 і середземноморської — 175 км3, які становлять загалом 763 км3 на рік. Витратну частину складають: випаровування в атмосферу — 360 км3, витік через Босфор у Мармурове море — 360 км3, за рахунок придонної течії до Азовського моря — близько 33,8 км3/рік. Всього — 753,8 км3.

Внаслідок великого надходження річкового стоку в Чорному морі вода опріснюється. Це забезпечує підтримання загальної солоності в його поверхневому шарі на рівні 17—18 %о. На глибині до 80 м мінералізація досягає 19—20 %о, а в придонних шарах — 22—22,5 %о. Для порівняння відзначимо, що у Середземному морі загальна солоність води становить 37—38 %0 а у Світовому океані — близько 35 %о.

За об'ємом надходження прісноводного стоку і впливом на екосистему Чорного моря та якість його води найбільше значення має Дунай. Від об'ємів дунайської води, що надходить у море, і її якості залежить не тільки гідрохімічний режим але й стан біоти. Згідно з багаторічними даними Одеського відділення Інституту біології південних морів, вплив Дунаю поширюється не менш як на 100 тис. км2 акваторії Чорного моря навпроти берегів України, Румунії та Болгарії.

Встановлення взаємозв'язків між річковим стоком і екосистемою моря — одна з найважливіших міжнародних екологічних проблем. Саме тому Чорне море обране для виконання Міжнародної програми «EROS — 2000», якою передбачено вивчення впливу Дунаю на північно-західну частину Чорного моря.

У дунайській воді дуже багато завислих частинок, їх твердий стік до моря протягом року досягає 85 млн т. На завислих частинках адсорбуються нафтопродукти, важкі метали, пестициди та інші забруднюючі речовини.

На знімках, зроблених з Космосу, чітко фіксується темно-сірий шлейф, утворений завислими частинками, що виносяться з дунайськими водами. Він простягається на десятки кілометрів від гирла Дунаю на акваторію Чорного моря. Окрім того, в море надходить велика кількість розчинених речовин, в останні роки їх концентрація у воді постійно зростає. Так, якщо у 50-х роках XX ст. Дунай виносив у Чорне море близько 100 тис. т азоту і 15 тис. т фосфору за рік, то вже через 30 років їх надходження збільшилось: азоту — до 250 тис. т, а фосфору — до 50 тис. т щорічно. З дунайською водою до моря щорічно надходить до 206 тис. т нафти, 48 тис. т детергентів, 12 тис. т цинку, 4,5 тис. т свинцю, 2,2 тис. т фенолу, 1,5 тис. т хрому, 2 тис. т миш'яку, 200 т кадмію, 80 т ртуті. В останні роки надходили ціаніди внаслідок аварій на румунській ділянці Дунаю. Все це негативно впливає не тільки на якість води, але і на життєдіяльність гідробіонтів.

Надходження забруднюючих речовин із стоком інших річкових систем значно менше, але теж відіграє важливу роль у формуванні якості чорноморської води. Так, твердий стік Дністра за рахунок каламутності його води становить близько 2,5 млн т, а Дніпра разом з Південним Бугом — 2,75 млн т на рік. Із стоком цих річок виноситься значно менше біогенних речовин, ніж з водами Дунаю. У 50-х роках ці три річки поставляли разом до 55 тис. т азоту і близько 1 тис. т фосфору. У 80-х і на початку 90-х р. винос азоту у Чорне море зріс більше ніж у 2,5 разу, фосфору — в 3—4 рази. Значно збільши­лось надходження у море нафтопродуктів, важких металів, пестицидів та інших небезпечних забруднюючих речовин. Після чорнобильської аварії з стоком Дніпра до Чорного моря надходять радіонукліди 137Cs, 90Sr.

Все це призвело до різкого погіршання екологічного стану Чорного моря. Особливо небезпечною стала ситуація в його північно-західній частині.