logo
GE

15.4. Алохтонний і автохтонний азот водних екосистем

Між сполуками азоту, які надходять у водойми іззовні (алохтонними), і тими, які утворюються в них за рахунок відмирання гідробіонтів (автохтонними), існує певна відмінність. Органічна біомаса наземного походження після надходження у водойми розкладається повільніше, ніж відмерлі водяні організми. Тому як джерело азоту вона використовується у водних екосистемах менш ефективно. Існують, однак, водні екосистеми, наприклад, гірських річок, у яких основним джерелом алохтонного азоту є опале листя дерев.

Що ж стосується гідробіонтів як джерела автохтонного азоту, то після їх відмирання та швидкої мінералізації органічних сполук з їх тіла вивільнюється велика кількість енергії і азоту, які включаються у внутрішній кругообіг водойм. Вони також використовуються для нарощування біомаси нових генерацій гідробіонтів.

Автохтонним джерелом азоту можуть бути бактерії, водорості, вищі водяні рослини, безхребетні тварини, риби. При цьому найбільшу роль у кругообігу азоту автохтонного походження в континентальних водоймах здебільшого відіграють фітопланктон і макрофіти. Після відмирання гідробіонти розкладаються під дією бактерій в товщі води або на дні, що й формує вміст азоту у донних відкладеннях.

Залежно від типу водних об'єктів рослинна біомаса (фітопланктон, макрофіти) може включати до 90 % загального азоту екосистеми.