26.5. Угруповання вищих водяних рослин в екосистемах
Роль вищої водяної рослинності у становленні екосистем водосховищ виявляється у різних напрямках. Рослини захищають береги від руйнування, гасячи хвилі, але найважливіша їх роль полягає у формуванні якості води та біопродуктивності. Це особливо яскраво видно при порівнянні водосховищ на етапі, коли мілководдя не були вкриті заростями вищих водяних рослин, і на більш пізніх стадіях їх становлення, коли мілководдя повністю заростали. У перші роки після залиття мілководдя вони були місцем масового розвитку фітопланктону, а після формування заростей, навпаки, стали виконувати надзвичайно важливу роль як біофільтр, який затримує і поглинає завислі і розчинені мінеральні та органічні речовини, що надходять з водозбірної площі. Затримуючи завислі частинки та сорбуючи їх на поверхні рослин, макро-фіти не тільки освітлюють воду, але й сприяють деструкції частинок бактеріоперифітоном, який на них утворюється. Так, у розрахунку на 100 г сухої речовини водяного різака припадає 0,8—1,6 г осаджуваних частинок. У кушира та водопериці ці величини становлять 4—5 г, а в очерету та рогозу — відповідно по 3,5 та 2—4 г. Найбільшу седиментаційну властивість мають занурені рослини з дрібнорозсіченими листками. Завдяки таким властивостям вищі водяні рослини сприяють прискоренню замулення мілководь. Наприклад, у місцях заростей очерету та рогозу ці процеси прискорюються у 2—5 разів у порівнянні з незаростаючими ділянками.
Утилізуючи з води і ґрунту біогенні елементи та інші речовини, водяні рослини сприяють самоочищенню водосховищ. Як свідчать розрахунки, вища водяна рослинність дніпровських водосховищ використовує протягом року до 300 тис. т сухої речовини, 10,5 тис. т азоту, 1,1 тис. т фосфору, до 8 тис. т кальцію, магнію, заліза та інших елементів. Вона сприяє біогенній декальцинації водойм. Коренева система занурених і напівзанурених водяних рослин інтенсивно акумулює важкі метали, радіонукліди та інші забруднюючі речовини.
У процесі фотосинтезу вищих водяних рослин у воду виділяється кисень. На інтенсивність цього процесу істотно впливають біологічні особливості рослин, наявність у воді діоксиду вуглецю та біогенних елементів. Завдяки таким процесам біля заростей рдесників, водяного різака, валіснерії, елодеї, водопериці та інших рослин концентрація розчиненого у воді кисню в літні дні може підніматись до 10—12 мг/дм3, при 6—7 мг/дм3 - на незаростаючих ділянках. Напівзанурені рослини виділяють кисень від листя до коренів і стебел, впливаючи тим самим на формування газового режиму більш глибоких шарів води. Внаслідок зростання аеробності середовища у місцях масового розвитку вищої водяної рослинності більш інтенсивно протікають процеси деструкції органічних речовин за участю бактеріоперифітону.
В той же час при надмірному розростанні вищої водяної Рослинності її відмирання може погіршувати якість води. Негативно впливає на газовий режим середовища і дуже висока Щільність рослинних угруповань, що призводить до надмірного затемнення та гальмування фотосинтезу. Як наслідок не тільки зменшується виділення у воду кисню, а, навпаки, він ще й Поглинається рослинами. Це обумовлює виникнення дефіциту кисню, зростання рівня розчиненого діоксиду вуглецю та гальмування процесів мінералізації органічних речовин. У таких випадках накопичується велика кількість загниваючих рослинних решток, що обумовлює підкислення середовиі та десорбцію хімічних елементів з донних відкладень. Все прискорює процеси заболочування мілководь водосховищ.
Зарості вищих водяних рослин відіграють важливу роль як нерестилища фітофільних риб. У них переховуються віл шкідників мальки та молодь риб. Але при надмірній щільності зарості перешкоджають заходу риб на нерест, що негативно впливає на рибопродуктивність водосховищ. Тому необхідно постійно підтримувати оптимальну щільність вищих водяних рослин на мілководдях, постійно проводячи на них рибогосподарську меліорацію (викошувати і вилучати зайву рослинність). З цією метою можна використовувати також білого амура, який поїдає макрофіти.
До зарегулювання Дніпра на його різних ділянках було виявлено 64 види вищих водяних рослин. Після зарегулювання істотно змінились місця зосередження макрофітів, а також розширилось їх видове різноманіття — до 69 видів. Площі мілководь збільшились до 1 300 км2, а в окремих водосховищах вони зараз становлять від 108 до 415 км2. Від типу мілководь залежить і їх заростання вищою водяною рослинністю. Флора мілководь включає не тільки водяні, але частково і наземні вологолюбиві рослини.
Формувались фітоценози вищих водяних рослин після утворення дніпровських водосховищ з біофондів заплавних водойм і боліт, які потрапили в зони затоплення. У зв'язку з тим, що мілководдя відрізняються за еколого-морфологічними характеристиками, це позначається і на особливостях формування заростей вищих водяних рослин. Уже в перший рік після затоплення мілководних зон у водосховищах Дніпра зустрічались розріджені поселення рогозу вузьколистого, які дуже швидко поширились на значні площі. На перезволожених луках уздовж урізу води утворилися фітоценози лепешняка великого, приурочені до глибин 0,5—0,8 м. Переважно їх можна зустріти у верхніх частинах дніпровських водосховищ навколо невеликих островів.
У складі фітоценозів лепешняка зустрічаються куга озерна, рогіз вузьколистий, жабурник, сусак, стрілолист, очерет та інші рослини, їх наявність тут є відображенням сукцесійних процесів, які відбуваються у водосховищах. Так, зарості сусака зонтичного характерні лише для першого етапу формування рослинного покриву мілководь водосховищ. У подальшому їх роль різко зменшується внаслідок витіснення іншими рослинними угрупованнями. Для заростей сусака характерний куртинний тип формування, оскільки ця рослина має відносно короткі корені, з близько розташованими бруньками відтворення. Зарості сусака приурочені до мілководь (глибини 0,5 — 0,8 м) з піщаним та слабозамуленим ґрунтом.
У перший рік існування водосховищ на мілководдях з'являються окремі рослини стрілолиста, які поширюються на досить значну глибину (1,5 — 1,8м). У цих рослин розвиваються тільки плаваючі (або підводні) широкі листя.
З числа повітряно-водяних рослин на 1 — 2-му роках після затоплення в Київському, а на 3 — 4 роках — в Кременчуцькому та інших водосховищах на притерасних заболочених мілководдях з глибинами до 1,3 — 1,5 м з'являлася їжача голівка пряма. Часто вона вегетує поряд з лепешняком великим, рогозом вузьколистим, гірчаком земноводним, ряскою триборо-зенчастою та іншими рослинами.
Значно меншу роль у формуванні вищої водяної рослинності на мілководдях відігравала прикріплена рослинність з плаваючим листям. Серед неї на ізольованих ділянках мілководь спостерігались невеликі зарості гірчака земноводного, які виявились досить стійкими щодо вітро-хвильових впливів у порівнянні з іншими рослинами з плаваючими вегетативними органами. У перші 2 — 3 роки після створення водосховищ на місцях колишніх заплавних водойм залишались фітоценози латаття білого і сніжно-білого. Але при збільшенні глибин до 5 — 5,5 м вони поступово відмирали, і тільки через 5 — 7 років починали утворюватись нові їх угруповання, приурочені до захищених островами заплавних мілководь з мулистими ґрунтами. Ще довше (10 — 12 років) проходить процес відтворення фітоценозів глечиків жовтих, їх зарості в 90-ті pp. XX ст. поширились на глибини від 1 до 2,5 м.
На невеликих площах з переважно заторфованими ґрунтами та кислою реакцією середовища (глибини 1,5 — 1,8 м) зустрічаються зарості рдесника плаваючого з низькими показниками фітомаси.
На дніпровських водосховищах утворюються фітоценози вільноплаваючих рослин, зокрема сальвінії плаваючої. Уже в перші 1 — 2 роки на мілководдях (1,2 — 1,4 м) Київського водосховища спостерігався її масовий розвиток. Значно більшімасиви охоплюють її зарості у Каховському водосховищі. Її їможна зустріти і в інших водосховищах.
Розвиток занурених макрофітів відбувається за умов відносно стабільного рівня води у водоймах та відсутності сильного вітро-хвильового впливу. У перші роки після утворення водосховищ фітоценози рдесника пронизанолистого що були до зарегулювання Дніпра, переформувались на нові угруповання, властиві водосховищам. Вони зустрічаються переважно на глибинах 1,3—1,8 м на різних ґрунтах: від чистих пісків до мулистих донних відкладень. Фітоценози рдесника пронизанолистого не дуже щільні, що зумовлюється впливом на їх розвиток досить нестабільного гідрологічного режиму дніпровських водосховищ. На мілководдях зустрічаються зарості рдесника блискучого, який поширений на різних донних ґрунтах і глибинах (від 1,4 до 2,5 м). Він також погано переносить коливання рівня води.
Менш поширені у дніпровських водосховищах фітоценози водопериці колосистої. Вони розвиваються переважно на піщаних мілководдях з глибинами 0,5—1,0 м. До мілководних зон приурочені і фітоценози рдесника гребінчастого, але вони не утворюють великих за площею суцільних заростей. В усіх дніпровських водосховищах переважно на заболочених мілководдях зустрічаються угруповання кушира темно-зеленого. Найчастіше його можна бачити на глибинах 1—2 м, але інколи він поширюється до 3 м. У межах одного фітоценозу зустрічається відносно невелика кількість рослин, хоча його травостій буває досить щільним.
Угруповання водяного різака алоеподібного формуються відразу після заповнення водосховищ водою. Вони поширюються переважно на сильно заболочених, майже непроточних ділянках мілководь з глибинами 1—2 м і мулисто-торф'яними донними ґрунтами. Поява водяного різака на затоплених територіях вважається першою ознакою початку їх заболочування.
Серед повітряно-водяної рослинності найбільш поширені фітоценози очерету звичайного. Вони займають значні площі практично на всіх водосховищах Дніпра, але особливо інтенсивно розвиваються в більш теплих південних водосховищах. Утворення нових фітоценозів очерету після заповнення ложа південних водосховищ було відмічено протягом перших двох років, а у розташованих північніше (наприклад, Киівському). — лише через кілька років. Очерет звичайний росте на піщаних замулених і болотно-торф'яних ґрунтах, заглиблюючись до 2—2,5-метрової ізобати. Його островоподібні зарості досягають кількох десятків квадратних метрів і в ценотичному відношенні не відрізняються великим різноманіттям. Для очерету звичайного характерним є одноярусні або двоярусні чисті травостої, до яких входять від 1 до 14 видів рослин.
На мілководних акваторіях Київського, Кременчуцького та інших водосховищ з глибинами від 0,9 до 2 м зустрічаються досить значні зарості куги озерної куртинного типу.
Після затоплення великих площ мілководь зарості комишу вздовж прибережних зон водойм, що існували раніше, починали поширюватись на інші території лише через 7—8 років. Оптимальні глибини для його укорінення - 1—1,5 м. На мілководдях, які утворились на заплавах, через кілька років після заповнення ложа водосховищ водою починають формуватись зарості їжачої голівки зринувшої. У прибережних зонах її зарості можуть утворювати суцільну смугу або плямисті скупчення. Укорінення рослин переважно відбувається на глибинах від 0,5 до 1 м.
Швидкість заростання мілководь вищими водяними рослинами у різних водосховищах різна і залежить від їх захищеності від вітро-хвильових впливів, глибин, рівневого режиму, морфометрії, залитих біотопів та багатьох інших факторів. На відкритих акваторіях, де вітро-хвильовий вплив виражений дуже сильно, мілководдя заростають повільно, в основному, більш стійким до впливу очеретом звичайним. У зв'язку з нестабільним рівневим режимом води у водосховищах краще пристосовуються до таких умов повітряно-водяні, а занурені рослини закріплюються гірше. Цим пояснюється переважання повітряно-водяної рослинності над іншими угрупованнями рослин в усіх дніпровських водосховищах. Занурена рослинність інтенсивніше розвивається у водосховищах при більш постійному рівні води, ніж при його значних коливаннях. Мілководдя відмілин та площі, що утворюються внаслідок Розмиву берегів, заростають дуже повільно, і значні площі навіть після 20—30 років існування залишаються без суцільних заростей. Тому однією з актуальних проблем на водосховищах є біоберегозакріплення, яке повинно запобігати ерозії берегів. При каскадному розташуванні водосховищ, наприклад, на Дніпрі, видове різноманіття макрофітів більш одноманітне у нижчерозташованих водосховищах. З його видового складу випадають водяний різак, лепешняки та деякі інші угруповання рослин, які добре розвиваються у Київському та Канівському водосховищах. Такі ж повітряно-водяні рослини, як очерет звичайний та рогіз вузьколистий, утворюють великі за площею і щільністю фітоценози незалежно від географічного положення водосховищ.
Важливим фактором у процесах формування рослинного покриву є характер донних ґрунтів та особливості вихідних біотопів, які відіграють визначальну роль у початковий період після затоплення ложа водосховищ. Протягом перших двох-трьох років на дніпровських водосховищах існували тимчасові угруповання рослин, які поступово зникали з травостоїв. Зокрема, це стосується угруповань частухи, елодеї, рдесника Берхтольда. У перші роки після затоплення мілководь інтенсивно розвивались і поширювались кушир, сальвінія, водяний різак, жабурник але поступово площі їх розселення скорочувались і локалізувались тільки в окремих місцях.
Формування угруповань вищих водяних рослин проходило на дніпровських водосховищах у три етапи [25]. На першому, який охоплював перші 5—8 років, відбувалось екстенсивне заростання затоплених територій, поява нових рослин і тих, що залишились від вихідного біофонду. На цьому етапі можна було спостерігати короткотермінові спалахи розвитку окремих угруповань рослин. Другий етап (10—15 років) характеризувався формуванням і поширенням більш стійких фітоценозів, переважно заростевого типу. У таких фітоценозах переважали досить стійкі до умов середовища види, які добре закріпились, але ще не набули свого максимального розвитку. На цьому етапі відбувалось витіснення ценотично найбільш слабких угруповань рослин та тих, які належать до так званої «переживаючої» рослинності, зокрема, тої, що залишилась у водоймах, які потрапили в зону затоплення. Деякі види таких рослин ще залишаються в екосистемах мілководних зон, але вони не поширюються на нові місця.
На третьому етапі, який може продовжуватись досить тривалий час, окремі угруповання макрофітів займають стійке домінуюче положення. До них належать ценотично доситьстійкі угруповання (наприклад, очерету звичайного), що досягають високої продуктивності, близької до оптимальної. На цьому етапі зникають «переживаючі» угруповання рослин. Практично зникають і ті рослини, зарості яких не набули значного поширення. Вони просто витісняються більш стійкими до таких умов.
- Основні одиниці виміру, що застосовуються в гідроекології
- Глава 1. Гідросфера та її екологічна зональність
- Загальна характеристика гідросфери
- Запаси (розподіл) води в гідросфері
- Екологічна зональність Світового океану та морів
- 1.3. Екологічна зональність континентальних водойм
- 1.4. Екологічна зональність річкових систем
- 2.1. Екосистема як структурно-функціональна складова біосфери
- 2.2. Угруповання гідробіонтів окремих екологічних зон водних екосистем
- Глава 3 Бактерії і віруси
- 3.1. Бактерії
- 3.2. Віруси.
- Глава 4. Водорості (Algae)
- 4.1. Екологічні форми водоростей
- 4.2. Синьозелені водорості (Cyanophyta)
- 4.3. Діатомові водорості (Bacillariophyta)
- 4.4. Зелені водорості (Chlorophyta)
- 4.5. Харові водорості (Charophyta)
- 4.6. Динофітові водорості (Dinophyta)
- 4.7. Криптофітові водорості (Cryptophyta)
- 4.8. Евгленофітові водорості (Euglenophyta)
- 4.9. Золотисті водорості (Chrysophyta)
- 4.10. Жовтозелені водорості (Xanthophyta)
- 4.11. Червоні водорості, або багрянки (Rhodophyta)
- 4.12. Бурі водорості (Phaeophyta)
- 4.13. Рафідофітові водорості (Raphydophyta)
- Глава 5. Вищі водяні рослини
- 5.1. Загальна характеристика
- 5.2. Екологічні угруповання
- Глава 6. Водяні безхребетні тварини
- 6.1. Найпростіші (Protozoa)
- 6.2. Губки (Porifera)
- 6.3. Кишковопорожнинні (Coelenterata)
- Плоскі черви (Plathelminthes). Турбелярії (Turbellaria )
- 6.6. Круглі черви, або первиннопорожнинні (Nemathelminthes). Нематоди (Nеmatoda) і коловертки (Rotatoria)
- 6.8. Водяні членистоногі (Arthropoda)
- 6.9. Молюски (Mollusca)
- 6.10. Щупальцеві, або червоподібні, організми (Tentaculata, або Vermoidea)
- 6.11. Щетинкощелепні, або морські стрілки (Chaetognatha)
- 6.12. Голкошкірі (Echinodermata)
- Глава 7. Рибоподібні та риби (Pisces)
- 7.1. Екологічні особливості формування іхтіофауни
- 7.2. Рибоподібні
- 7.3. Хрящові риби (Chondrichthyes)
- 7.4. Хрящові ганоїди (Chondrostei)
- 7.5. Справжні кісткові риби (Teleostei)
- Глава 8. Динаміка водних мас та її роль у водних екосистемах
- 8.1. Водні маси як компонент гідрологічної структури водойм і водотоків
- 8.2. Типізація водних об'єктів та їх гідрологічна характеристика
- 8.3. Роль течій у формуванні структури біоценозів та функціонуванні водних екосистем
- Глава 9. Гідрофізичні фактори у водних екосистемах
- 9.1. Фізико-хімічні властивості води та їх екологічне значення
- 9.2. Термостабільні властивості води
- 9.3. Щільність води
- 9.4. В'язкість води і поверхневий натяг
- 9.5. Забарвлення води
- 9.6. Температурний та термічний режим водних об'єктів
- 9.7. Льодовий режим
- 9.8. Світло та його роль у функціонуванні водних екосистем
- 9.9. Седиментація, осадоутворення та формування донних ґрунтів
- 9.10. Роль гідрофізичних факторів у життєдіяльності гідро біонтів
- Глава 10. Сольовий склад вод та адаптація до нього гідробіонтів
- 10.1. Класифікація природних вод за сольовим складом
- 10.2. Сольовий склад океанічних і морських вод
- 10.3. Сольовий склад континентальних вод
- Класифікація якості поверхневих вод суші та естуаріїв за критеріями іонного складу [34]
- 10.4. Евригалінні і стеногалінні гідробіонти
- 10.5. Осмотичні фактори середовища та осморегуляція у гідробіонтів
- 10.6. Адаптація гідробіонтів до водно-сольових умов середовища
- Глава 11 Іонні компоненти та їх екологічна роль
- 11.1. Неорганічні елементи океанічних, морських і прісних вод
- 11.2. Натрій, калій і цезій у водних екосистемах
- 11.3. Кальцій у водних екосистемах
- Метаболічна роль кальцію та шляхи його надходження в організм гідробіонтів
- 11.4. Магній у морських і континентальних водах
- 11.5. Сірка природних вод та процеси сульфатредукції
- Глава 12. Мікроелементи водних екосистем та їх біологічна роль
- 12.1. Гідробіонти як біоконцентратори мікроелементів
- Вміст заліза у воді (мкг/дм3) і донних відкладеннях (г на 1 кг сухої маси) водойм Дністра і
- Роль заліза у ферментативних реакціях та процесах дихання гідробіонтів
- Вміст міді у воді (мкг/дм3) і одних відкладеннях (мг на 1 кг сухої маси) деяких водних водних об'єктів України [31, 73, 74]
- 12.4. Марганець
- 12.5. Цинк
- Вміст цинку у воді (мкг/дм3) і донних відкладеннях (мг на 1 кг сухої маси) деяких водних об'єктів України [31, 73, 74]
- 12.6. Кобальт
- 12.7. Кадмій, хром, алюміній
- Вміст хрому у воді (мкг/дм3) і донних відкладеннях (мг на 1 кг сухої маси) деяких водних об'єктів України [73, 74]
- Глава 13 Кисень гідросфери та його роль у водних екосистемах
- 13.1. Кругообіг. Формування кисневого режиму
- 13.2. Розкладання органічних речовин та формування якості води
- 13.3. Роль кисню у життєдіяльності гідробіонтів.
- 13.4. Особливості використання гідробіонтами кисню з води
- Глава 14. Діоксид вуглецю у водних екосистемах
- 14.1. Хімічні та біологічні перетворення
- Відносна об'ємна розчинність газів у воді (долі одиниць) при парційному тиску 1 атм
- Молярна частина, %, окремих форм вугільної кислоти у воді залежно від її рН
- 14.2. Фіксація автотрофними і гетеротрофними організмами. Фотосинтез.
- 14.3. Адаптація риб до змін вмісту діоксиду вуглецю у воді
- 15.1. Кругообіг азоту в біосфері
- 15.2. Азотфіксація у водних екосистемах
- 15.3. Засвоєння азоту в біосинтетичних процесах водоростей
- 15.4. Алохтонний і автохтонний азот водних екосистем
- 15.5. Амоніфікація, нітрифікація і денітрифікація та їх роль у кругообігу азоту у водних екосистемах
- 16.1. Неорганічний та органічний фосфор водних екосистем
- 16.2. Вміст фосфору в організмах гідробіонтів і його метаболічна роль
- 17.1. Загальне уявлення про популяцію
- 17.2. Статево-вікова структура популяцій
- 17.3. Внутрішньопопуляційна різноякісність
- 17.4. Внутрішньопопуляційні взаємини гідробіонтів
- 17.5. Чисельність та біомаса популяцій гідробіонтів. Методи їх встановлення
- 17.6. Регуляція чисельності популяції
- 17.7. Функціональні та інформаційні зв'язки в популяціях гідробіонтів
- 17.8. Щільність популяції гідробіонтів
- Глава 18. Гідробіоценози як біологічні системи гідросфери
- 18.1. Загальна характеристика гідробіоценозів
- 18.2. Видова різноманітність гідробіоценозів
- 18.3. Гідробіоценози перехідних екологічних зон (екотопів)
- 18.4. Структура гідробіоценозів
- 18.6. Роль вищих хребетних тварин у біологічних процесах водних екосистем
- 19.1. Біологічна продукція та потік енергії у водних екосистемах
- 19.2. Деякі положення продукційної гідроекології
- 19.3. Методи визначення первинної продукції
- 19.4. Методи визначення вторинної продукції
- 19.5. Розрахунки потенційної і промислової рибопродуктивності
- Глава 20 Органічне забруднення
- 20.1. Органічні речовини та їх кругообіг у водних екосистемах
- 20.2. Сапробність водних об'єктів
- 20.3. Самозабруднення та самоочищення водойм
- Глава 21. Евтрофікація, її причини і наслідки для водних екосистем
- 21.1. Природна і антропогенна евтрофікація
- 21.2. «Цвітіння» води як гідробіологічний процес, зумовлений евтрофікацією
- Глава 22. Токсичне забруднення та його наслідки для водних екосистем
- 22.1. Джерела токсичного забруднення
- 22.2. Реакція гідробіонтів на токсичні впливи
- 22.3. Гідротоксикометрія
- 22.4. Фактори, що впливають на токсичність хімічних речовин для гідробіонтів
- 22.5. Методи оцінки і контролю токсичності водного середовища для гідробіонтів
- 22.6. Фізіолого-біохімічні механізми дії токсикантів на водяні організми
- Реакція гідробіоти на токсичну дію хімічних речовин у природних умовах
- 22.8. Біологічна індикація та моніторинг токсичних забруднень водних екосистем
- 22.9. Біологічна детоксикація та буферність водних екосистем
- 22.10. Нормування рівня токсичного забруднення
- Глава 23. Радіонуклідне забруднення водних екосистем та його вплив на гідробіонтів.
- 23.1. Природна радіоактивність водних об'єктів
- 23.2. Радіаційне опромінення гідробіонтів природними джерелами іонізуючої радіації
- 23.3. Забруднення водних об'єктів штучними радіонуклідами
- 23.4. Забруднення водних об'єктів у Чорнобильській радіонуклідній аномалії
- 23.5. Форми радіонуклідів у природних водах
- 23.6. Розподіл та міграція радіонуклідів у водних екосистемах
- 23.7. Накопичення радіонуклідів у організмах гідробіонтів
- 23.8. Вплив радіонуклідного забруднення на гідробіонтів
- Глава 24. Якість води
- 24.1. Екологічні та водогосподарські підходи до визначення якості води
- 24.2. Фактори, що впливають на сольовий склад вод як життєвого середовища гідробіонтів
- 24.3. Вплив внутрішньоводоймних процесів на якість води
- 24.4. Методи оцінки якості природних вод
- Класи та категорії якості поверхневих вод суші та естуаріїв України за екологічною класифікацією [21]
- 24.5. Картографування екологічного стану поверхневих вод
- 25.1. Загальна гідрографічна характеристика
- Структура річкової мережі України [20]
- 25.2. Геоморфологічні та ландшафтні особливості території України, що визначають формування річкової мережі
- Глава 26. Екологія дніпровських водосховищ
- 26.1. Морфометпрична та гідрологічна характеристика зарегульованої частини Дніпра
- Характеристика водосховищ Дніпровського каскаду [90]
- 26.2. Особливості формування екосистем
- 26.3. Основні угруповання водоростей та їх роль в екосистемах
- 26.4. Бактеріальне населення
- 26.5. Угруповання вищих водяних рослин в екосистемах
- 26.6. Основні угруповання тваринного населення
- 26.7. Забруднення, водосховищ і його вплив на формування якості води та рибопродуктивність Дніпра.
- Глава 27. Екологія української частини басейну Дунаю
- 27.1. Загальна гідролого-гідрохімічна характеристика екосистеми Кілійської дельти
- Вміст деяких важких металів у воді Кілійської дельти Дунаю, мкг/дм3 [74]
- 27.2. Біота Кілійської дельти
- 27.3. Басейни приток Дунаю, що стікають з Українських Карпат
- Глава 28. Екологія Дністра
- Гідрографічна характеристика, водність якість води
- 28.2. Угруповання гідробіонтів різних екологічних зон Дністра
- 28.3. Вплив зарегулювання на екологічний стан Дністра
- 29.1. Гідрологічний та гідрохімічний режим річки
- 29.2. Біота Південного Бугу
- 29.3. Вплив енергокомплексів на водні екосистеми
- Глава 30. Екологія Сіверського Дінця
- 30.1. Гідрографічна мережа та водний стік ріки
- 30.2. Гідрохімічний режим та формування якості води
- 30.3. Біота Сіверського Дінця
- Глава 31. Екологія Західного Бугу
- Глава 32. Екологічні особливості малихрічок
- 32.1. Формування водного стоку та якості води малих річок
- 32.2. Вплив сільськогосподарського освоєння земель на екосистеми малих річок.
- 32.3. Вплив промислових підприємств та міських конгломератів на стан малих річок
- 33.1. Загальна характеристика озер України
- 33.2. Екосистема Шацьких озер
- Глава 34. Екологічні особливості боліт
- 34.1. Загальна характеристика
- 34.2. Гідробіонти болотних екосистем
- Глава 35. Стави рибогосподарського призначення
- 35.1. Загальна характеристика
- 35.2. Гідрохімічний режим ставів
- 35.3. Гідробіологічний режим ставів рибогосподарського призначення
- 35.4. Ставкове рибництво
- Глава 36. Екосистеми водойм-охолоджувачів енергетичних об'єктів
- 36.1. Загальна характеристика
- Водойми-охолоджувачі теплових і атомних електростанцій України [23]
- 36.2. Гідрохімічний режим водойм-охолоджувачів
- 36.3. Гідробіологічний режим водойм-охолоджувачів
- 36.4. «Теплове забруднення» (термофікація) водного середовища
- 36.5. Рибогосподарське використання водойм-охолоджувачів
- Глава 37. Екосистеми каналів
- 37.1. Загальна характеристика каналів України
- Основні магістральні канали України та їх призначення
- 37.2. Особливості гідрологічного режиму каналів та їх вплив на формування гідро біоценозів
- 37.3. Гідробіоценози каналів
- 37.4. Формування якості води в каналах
- Глава 38. Екосистеми причорноморських лиманів
- 38.1. Екосистеми відкритих лиманів
- Характеристика відкритих причорноморських лиманів
- 38.2. Екосистеми закритих лиманів
- Характеристика закритих лиманів Дунай-Дністровського межиріччя
- Показники зовнішнього водообміну закритих лиманів [88]
- 38.3. Біологічні ресурси лиманів та їх народногосподарське значення
- Глава 39. Екосистема Чорного моря
- 39.1. Водний баланс і якість води
- 39.2. Газовий режим
- 39.3. Рослинний і тваринний світ
- 39.4. Іхтіофауна і рибний промисел
- 39.5 Проблеми екологічного оздоровлення Чорного моря
- Глава 40. Екосистема Азовського моря
- 40.1. Формування водного балансу
- Середній багаторічний водний баланс Азовського моря (1923—1976 pp.)
- Зміни річкового стоку в Азовське море під впливом господарської діяльності при середніх кліматичних умовах [38]
- 40.2. Гідрохімічний режим
- Щорічний баланс азоту і фосфору в Азовському морі, тис. Т [38]
- 40.3. Флора і фауна
- 40.4. Іхтіофауна Азовського моря
- 40.5. Вплив антропогенного навантаження на екосистему Азовського моря
- Глава 41. Законодавче регулювання водоохоронної діяльності