5.2. Екологічні угруповання

Залежно від місця розселення у водоймах та еколого-біологічних особливостей, вищі водяні рослини поділяють на три екологічні групи: занурені (гідатофіти), з плаваючим на поверхні води листям (плейстофіти) та повітряно-водяні (гелофіти).

Серед занурених у воду вищих водяних рослин, не прикріплених коренями до ґрунту, слід назвати кушир темно-зелений (Ceratophyllum demersum), пухирник звичайний (Utricularia vulgaris), пухирник малий (Utricularia minor), ряску триборо-зенчасту (Lemna trisulca), альдрованду пухирчату (Aldrovanda vesiculosa) та деякі інші.

На рис. 20 зображено найпоширеніші вищі водяні рослини водойм України.

До найпоширеніших у водоймах України занурених рослин, у яких коренева система закріплена в донному ґрунті, належать: водяний жовтець водний (Batrachium aquatile), водопериця колосиста (Myriophyllum spicatum), елодея канадська (Elodea canadensis), валіснерія спіральна (Vallisneria spiralis), водяний різак алоеподібний (Stratiotes aloides), рдесник гребінчастий (Potamogeton pectinatus), рдесник стиснутий (Potamogeton compresus), рдесник туполистий (Potamogeton obtusifolius), різуха морська (Najas marina). У стоячих та поволі текучих водах озер, річкових заводей, мілководних зонах водосховищ вегетують рослини з плаваючим листям прикріплені або не прикріплені до дна — латаття біле (Nymphaea alba), латаття сніжно-біле (Nymphaea Candida), глечики жовті (Nuphar luteum), водяний горіх плаваючий (Trapa natans), рдесник злаколистий (Potamogeton gramineus), рдесник плаваючий (Potamogeton natans), рдесник вузлуватий (Potamogeton nodosus), сальвінія плаваюча (Salvinia natans), жабурник звичайний (Hydrocharis morsus-ranae), ряска мала (Lemna minor), спіродела багатокоренева (Spirodela polyrrhiza) та інші.

На мілководних зонах водосховищ, озер, річок, ставків можна бачити великі площі заростей повітряно-водяних рослин. Такі зарості формуються по берегах водойм із стрілолисту стрілолистого (Sagittaria sagittifolia), частухи подорожникової (Alisma plantagoaquatica), сусака зонтичного (Butomus umbellatus), куги озерної (Scirpus lacustris), лепешняку великого (Glyceria maxima), очерету звичайного (Phragmites australis), їжачої голівки прямої (Sparganium erectum), рогозу вузьколистого (Typha angustifolia), рогозу широколистого (Typha latifolia) та інших.

На болотах і сплавинах переважно зустрічаються такі рослини, як хвощ річковий (Equisetum fluviatile), вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris), вовче тіло болотне (Comarum palustre), цикута отруйна (Cicuta virosa), бобівник трилистий (Menyanthes trifoliata), образки болотні (Calla palustris) (рис. 2 кольор. іл.) та інші.

Екологічну групу занурених рослин (гідатофітів) поділяють на справжніх гідатофітів, аерогідатофітів занурених та плаваючих.

Справжні гідатофіти — рослини, повністю занурені у воду. До них належать деякі представники родини ряскових (Lemnaсеае). Це дуже дрібні (5—10 мм довжини) за розмірами рослини. У водоймах України поширені: ряска триборозенчаста (Lemna trisulca) і ряска горбата (Lemna gibba). Цвіте ряска зрідка і нерегулярно, її споживають численні водоплаваючі птахи. Типовими представниками справжніх гідатофітів є куширі (Ceratophyllum): підводний (Ceratophyllum submersum) (рис. З кольор. іл.), плоскоостий (Ceratophyllum platyacanthum), темно-зелений (занурений Ceratophyllum demersum).

До аерогідатофітів занурених належить валіснерія спіральна (Vallisneria spiralis). Вона поширена на глибоких місцях річок, заплавних озер лісостепу і степу (вздовж Дніпра, Південного Бугу, Дністра), утворює зарості в стоячих та слабопроточних водоймах на глибині до 1 м. Розмноження відбувається вегетативним способом — пагінцями. Валіснерія може давати насіння, з якого виростають нові рослини. Запилення під час цвітіння відбувається над поверхнею води. Рослини, у яких частина листків і стебло занурені у воду, а частина плаває на поверхні, називаються аерогідатофітами плаваючими.

До прикріплених рослин з плаваючим листям належать латаття біле та сніжно-біле, глечики жовті. Лататтєві поширені у водоймах усіх континентів від тропічних до помірних широт. У водоймах України найчастіше зустрічаються латаття біле, сніжно-біле та глечики жовті. Зарості цих рослин часто покривають значні прибережні площі озер, створюючи дуже мальовничі природні ландшафти (рис. 4 кольор. іл.).

До неприкріплених рослин з плаваючим листям належить занесений до Червоної книги України водяний горіх плаваючий. В Україні він зустрічається у дніпровських водосховищах, у пониззі Дніпра, Дунаю, Південного Бугу та Дністра. Стебло у водяного горіха плаваючого тонке, розгалужене, на ньому розміщені асимілюючі додаткові корені, які розвиваються після опадання листя. Як видно з рис. 5 кольор. іл., надводне ромбовидної форми листя, що плаває на поверхні води, зібране в розетку. Квіти двостатеві, а плоди мають 2— 4 роговидні вирости та кісткоподібні утворення. Плоди їстівні і мають лікувальні властивості.

До плаваючих на поверхні стоячих та з повільною течією водойм рослин належить сальвінія плаваюча. На відміну від інших вищих водяних рослин (квіткових), сальвінія є папороттю. Це невелика однорічна рослина з горизонтальним кореневищем, яка суцільним килимом може вкривати непроточні озера та ставки (рис. 6 кольор. іл.). Листя зібране в три ряди, з яких верхні два ряди надводні, а один нижній — підводний. Нижній ряд сформований з листків, розсічених на дуже вузькі сегменти, схожі на корені. Ближче до основи підводних листків знаходяться кулеподібні спорокарпії, в них розміщені мікроспори, з яких навесні проростають чоловічі та жіночі гаметофіти. Після запліднення з них розвивається новий спорофіт, що перетворюється в плаваючу рослину. Сальвінія може інтенсивно розмножуватися вегетативно поділом стебельця на окремі сегменти. Вона зустрічається у багатьох районах: в басейні Сіверського Донця, Дніпра, Дністра, на Поліссі, в пониззі Дунаю, Закарпатті.

До вищих водяних рослин, які утворюють щільні підводні зарості, належать рдесники: плаваючий (Potamogeton natans),пронизанолистий (Potamogeton perfoliatus), кучерявий (Potamogeton crispus), гребінчастий (Potamogeton pectinatus), блискучий (Potamogeton lucens) (рис. 7 кольор. іл.). Рдесники найбільш поширені у стоячих та з повільною течією водоймах на глибині до 2,5 м. Вони мають дрібні квіти, які піднімаються над водою, де і запилюються під час вітру (анемофілія, або вітрозапилення). Відомі і випадки їх запилення в товщі води (гідрофілія).

До занурених у воду рослин належить водопериця колосиста (Myriophyllum spicatum), яка росте на мілководдях дніпровських водосховищ на глибині від 0,5 до 2,0 м, у прибережних зонах озер та в інших мілководних водоймах.

Занурені рослини найінтенсивніше розростаються у прибережних зонах водойм з помірною течією, постійним рівнем води та невисоким її вітрохвильовим перемішуванням.

Обмежують процеси заростання відкритих мілководних ділянок вітро-хвильові явища. При значній силі вітру та висоті хвиль протистояти їм може лише очерет звичайний (Phragmites australis), який використовують для закріплення берегів водоймищ від розмивання.

Після зарегулювання Дніпра на багатьох водосховищах утворились угруповання рдесників пронизанолистого, блискучого, водопериці колосистої, стрілолисту стрілолистого та інших рослин, їх зарості складаються з багатьох видів водяних рослин при переважанні домінуючих видів. Так, на мілководдях Київського водосховища у фітоценозах рдесника пронизанолистого зареєстровано до 24 видів інших рослин, серед яких переважають рдесник гребінчастий, водопериця колосиста, стрілолист стрілолистий.

У заростях водопериці колосистої на мілководдях Кременчуцького водосховища нараховується близько 26 видів, в основному, занурених у воду рослин.

До квіткових водяних рослин, які вільно плавають на поверхні стоячих водойм, належить жабурник звичайний (Hydrocharis morsusranae), поширений на різних континентах (рис. 8 кольор. іл.). Його листя має ниркоподібну форму, розміщене на довгих стеблах (черешках). Над водою виглядають досить великих розмірів білі квіти, які запилюються комахами. Від стебла на рівні верхньої частини кореневища відходять горизонтальні пагінці, з яких починається вегетативне розмноження жабурника.

До родини жабурникових належать і морські види, поширені в тропічних морях. Вони мають добре розвинуті кореневу систему та стрічковидної форми листя довжиною до 60 см. Такі рослини повністю занурені у воду. Прикріплюючись кореневою системою до морського дна, вони можуть протистояти хвилям. Великі площі морських прибережних акваторій Індійського, Тихого і деяких районів Атлантичного океанів вкриті підводними заростями енгалусу (Enhalus), таласії (Thalassia) та солелюбки (Halophila).

Однією з найбільш поширених повітряно-водяних рослин є очерет звичайний (Phragmites australis). Це багаторічна рослина з родини злакових. Поширений по всій земній кулі за винятком Арктики і Антарктиди. Висота стебла очерету досягає 9 м. Розташовані на ньому жорсткі листки мають лінійно-ланцетну форму, а суцвіття колосків утворює велику розлогу волоть. Розмножується переважно вегетативне. Широко розповсюджений у заплавах річок, по берегах водосховищ, озер, на болотах і болотистих луках (рис. 9 кольор. іл.). Після створення водосховищ на Дніпрі він є одним з основних домінантів у рослинних угрупованнях, які утворились по берегах. У їх складі виявляється до 47 видів різних рослин. Супутними рослинами угруповань очерету найчастіше бувають жабурник, ряска триборозенчаста, куга озерна, рогіз вузьколистий. Фітомаса очерету може досягати 8—10 кг/м².

Очерет використовують для берегоукріплення при будівництві судноплавних та водопостачальних каналів. Хоча очерет звичайний зустрічається скрізь в Україні, але найбільш сприятливі для нього умови у водоймах південних регіонів, де вміст карбонатних речовин у воді дещо більший, ніж, наприклад, у воді Полісся. Його зарості можна спостерігати у водоймах з різними ґрунтами: піщаними, замуленими, болотно-торф'яними. Використовується як сировина для целюлозно-паперової промисловості та як будівельний матеріал.

Серед напівзанурених у воду рослин виділяється водяний різак алоеподібний (Stratiotes abides) (рис. 10 кольор. іл.). В Україні він зустрічається у річкових заводях, озерах, водоймищах, ставках. Його листя має ланцетно-лінійну форму та пилкоподібний край. У водоймах водяний різак алоеподібний утворює кущоподібні зарості, особливо у сильно заболочених, непротічних ділянках мілководь з глибинами 1—2 м, з мулисто-торф'яними ґрунтами та стійким рівневим режимом води. Поява різака на залитих площах новоутворених водойм є ознакою початку їх заболочування.

Великі зарості в озерах, водосховищах та річкових заводях можуть утворювати два види рогозу — вузьколистий (Typha angustifolia) та широколистий (Typha latifolia). Вони поширюються в глибину водойм до 2 м. Рогіз є одним із основних компонентів плавневих фітоценозів. Особливо великі зарості рогозу розвиваються на мілководдях дніпровських водосховищ та в пониззях Дніпра, Дністра, Дунаю та багатьох інших; річок. Його фітомаса інколи досягає 9—14 кг/м². Кореневища рогозу багаті на крохмаль і поїдаються бобрами, нутрією та ондатрою. Молодими пагінцями живляться сазани та коропи.

У водоймах з стоячою та повільно текучою водою росте стрілолист стрілолистий (Sagittaria sagittifolia) (рис. 11 кольор. іл.), який часто утворює великі зарості. Надводні листки мають; стріловидну форму. Частина листків занурена у воду, форма цих листків продовгувато-ланцетна. Стрілолист стрілолистий зустрічається на мілководдях Київського водосховища, де глибини досягають 1,5—1,8 м. При його розвитку в таких умовах з'являються тільки плаваюче або підводне широке-стрічковидне листя. Протягом вегетаційного періоду фітомаса може досягати 3,3 кг/м². Восени стрілолист утворює довгі пагінці, які несуть на кінці бульбоподібні нарости, з них навесні розвиваються нові рослини. Стрілолист є цінним кормом для водоплаваючих птахів та водяних тварин.

До гелофітів, які входять до складу заростей повітряно-водяних рослин багатьох водойм з пониженим водообміном належить також лепешняк великий (Glyceria maxima). Він зустрічається по берегах водойм та на заболочених луках східних і західних регіонів України. В лісостеповій і степовій зонах менш поширений. Набуває масового розвитку у верхніх дніпровських водосховищах (Київському, Кременчуцькому). У північних частинах водосховищ зустрічаються площі, які покриті суцільними заростями лепешняку. Оптимальні глибини; мілководь для нього становлять 0,5—0,8 м. Для угруповань лепешняку характерним є присутність у їх травостої таких лугових рослин, як півники болотні (Iris pseudacorus), плакун верболистий (Lythrum salicaria), плакун прутоподібний (Lythrum virgatum), осока зближена (Сагех appropinquata) та інші.

Зарості лепешняку можуть утворювати до 3 кг/м² сирої фітомаси.

На низинних болотах, по берегах деяких річок, по краях лісових боліт та заболочених ділянках водосховищ можна бачити зарості куги озерної (Scirpus lacustris) та комишу укорінливого (Scirpus radicans). Зарості комишу, які мають вигляд окремих куртин, поширені на мілководних акваторіях дніпровських водосховищ з глибинами від 0,9 до 2 м. Стебло комишу округле, м'яке, з великою кількістю повітряних камер всередині, без листя, висотою до 2,5 м. Розмножується кореневищами, а також насінням, яке утворюється після літнього цвітіння. Стебла комишу часто використовуються для виготовлення плетених виробів (кошиків, килимів, іграшок) та як теплоізоляційний матеріал.

По берегах водосховищ, річок, ставків, на заболочених місцях росте їжача голівка. В Україні найпоширеніші їжача голівка пряма (Sparganium erectum) та їжача голівка зринувша (Sparganium emersum). Вони розповсюджені, як правило, у заболочених притерасних мілководдях водоймищ глибиною 1,3—1,5м та у мілководдях, утворених після залиття водою заплав на глибину 0,5—1 м.

На відкритих мілководдях угруповання їжачої голівки прямої утворюють округлі куртини, а у прибережних частинах водойм — суцільний бордюр шириною 3—4 м, фітомаса досягає до 3 кг/м².

На заболочених луках, по берегах річок і ставків, у повільно текучих водах на невеликих глибинах інтенсивно вегетує сусак зонтичний (Butomus umbellatus) — (рис. 12. кольор. іл.) У дніпровських водосховищах його зарості займають невеликі площі у верхніх частинах, де глибини не перевищують 0,8 м. Вони приурочені до піщаних або слабозамулених ґрунтів. Для угруповань сусака характерним є куртинний тип заростей.