logo
GE

Середній багаторічний водний баланс Азовського моря (1923—1976 pp.)

Складові водного балансу

Загальний об'єм

км3

%

Прибуткова частина

Материковий стік

36,6

43

Опади

14,3

17

Надходження чорноморської води

33,8

39

Витратна частина

Відтік азовської води до Чорного моря

48

58

Випаровування

34,2

41

Після введення в експлуатацію Цимлянського гідровузла на р. Дон (1953 р.) та Федорівського (1970 р.) і Краснодарського водосховищ на р. Кубань (1973 р.) різко зменшилось надходження прісної води з річковим стоком і зросла частка чорноморської води в загальному балансі Азовського моря.

Створення водосховищ на найбільших річках Азовського басейну (водозбірна площа близько 618 тис. км2) супроводжувалось збільшенням площ зрошуваних земель, що також призвело до значного посилення безповоротного відбору води. Зарегулювання річок Дону і Кубані різко змінило сезонну динаміку їх водного стоку. До зарегулювання щороку відбувались весняні повені, на які припадало 70—80 % річного стоку, ріки розливались, внаслідок чого збільшувались площі нерестилищ напівпрохідних видів риб. Після зарегулювання річковий стік став більш рівномірним, припинились весняні повені та скоротились площі нерестилищ (рис. 145).

У повноводні роки до зарегулювання Дону і Кубані в Азовському морі спостерігалось опріснення води на значних площах його акваторії. Наприклад, при об'ємі стоку р. Дон 27 км3 солоність води в Таганрозькій затоці спадала до 4 г/дм3.

Після зарегулювання річок мінералізація води зросла не тільки в морі, але й у Таганрозькій затоці, що негативно вплинуло на його рибопродуктивність.

Внаслідок зарегулювання Дону і Кубані в період 1976— 1980 pp. сумарний річковий стік зменшився до 11,6 км3 у порівнянні з умовним природним стоком, який приймається за 40—41 км3/рік. Найбільше падіння зареєстроване у р. Дон, де стік за ці роки знизився в 4 рази — з 27,9 до 6,8 км3. За цей же період надходження кубанської води до моря зменшилось з 11,4 до 4,4 км3/рік (табл. 31).

Таблиця 31.