Гідрографічна характеристика, водність якість води

Дністер бере початок на північно-східних схилах Карпатських гір на висоті близько 900 м. Його довжина — 1362 км, з них на території України — 925 км. Загальна площа водозбору - 72100 км2(рис. 134). До впадіння у Дністровський лиман він протікає по різних фізико-географічних зонах. До м. Самбора Дністер є типовою гірською річкою. На цій ділянці він тече у вузькій долині із скелястими берегами. При виході на передгірську рівнину його долина стає ширшою і на окремих ділянках заболоченою. Через Подільську височину Дністер протікає у вузькій і глибокій каньоноподібній долині. Русло ріки звивисте з численними меандрами, а в районі Ямполя — порожисте. Нижче Дубосарського водосховища Дністер тече по широкій долині з численними притоками і озерами. Середньорічні витрати води в гирлі становлять 330 м³/с, а сумарний річний стік — близько 10 км³.

На відстані 140 км від гирла Дністер поділяється на два рукави: лівий — Швидкий Турунчук (несе до 60 % загального об'єму водного стоку) та правий, що має однойменну назву — Дністер. На відстані 22 км від гирла (біля озера Білого) вони знову зли­ваються в одне русло. Перед впадінням у Дністровський лиман від Дністра відходить штучно створений канал глибиною 9— 10 м і шириною близько 100 м, який теж впадає в лиман. Таким чином води Дністра надходять у лиман по основному руслу та штучному каналу, який маєназву Глибокий Турунчук.

У 1954 р. на ділянці ріки, що розташована на території Молдови, створене Дубосарське водосховище довжиною близько 128 км. Його середня ширина становить 0,53 км (максимальна до 2 км), а проектна глибина — 7,5 м (максимальна — до 19,5 м). За роки існування водосховища в ньому акумульовані величезні маси твердих речовин стоку (замулено до 40 % об'єму), внаслідок чого зменшились його глибини і воно може утримувати до 290 млн. м³ води.

У 1986 р. на відстані 677,7 км від гирла у верхній частині середнього Дністра на території України введено в експлуата цію Дністровське водосховище. Воно має довжину 194 км об'єм води, який в ньому акумулюється, становить 3 км³. Площа водного дзеркала досягає 142 км², глибина на різни ділянках — від 21 до 54 м, а ширина в середньому — 0,72 км Дністровське водосховище — одне найглибших в Україні серед інших водосховищ річкового типу.

У зв'язку із значною каламутністю води, обумовленою твердими складовими стоку, водосховище досить швидко замулюється. Основне його призначення — регулювання водного стоку ріки, боротьба з повенями та паводками, водопостачання, отримання електроенергії, зрошувальне землеробство та риборозведення. З метою регулювання добових попусків води з Дністровського водосховища нижче його греблі на відстані 657,9 км від гирла створено буферне водосховище завдовжки 20 км, завширшки 0,3—0,5 км, завглибшки 5—9 м. Проектні об'єм води в буферному водосховищі — 31 млн м³, площа водного дзеркала — 6 км².

Водний стік Дністра формується, в основному, з дощових і талих вод (близько 70%), значно меншу частину становлять підземні води. Протягом року до 44 % водності ріки припадає на весняний, 41,5 % — літньо-осінній і 14,5 % — на осінньо-зимовий період.

Для Дністра характерною є велика кількість паводків, які протягом більшої частини року чергуються з нетривалими періодами відносно низьких рівнів води. У зв'язку з тим, що дощові і снігові опади формують основну частину стоку, вони значною мірою визначають якість води у верхній частині ріки.

Басейн ріки поділяється на три частини: карпатську, волино-подільську і південну. Карпатська гірська частина басейну (до впадіння р. Бистриці) має густу гідрографічну мережу (1,5 км/км²). При площі водозбору, яка становить всього 17 % від загальної, тут формується близько 50% сумарного водного стоку.

На волино-подільській території формується до 30 % стоку Дністра, а її площа становить 20 % водозбору. Решта водозбірної площі (63 %) припадає на південну частину, де поповнюється 20 % водних ресурсів ріки.

Природні умови гірських ландшафтів визначають особливості формування якості води в річках Карпатського басейну-Вміст розчиненого кисню у воді верхів'я Дністра становить 8,6—13,1 мг О₂/дм³, або 96—137% насиченості. Після злив, коли зносяться алохтонні органічні речовини, насиченість киснем може падати до 17 %, або 1,6 мг О₂/дм³. У гірських притоках середньорічний вміст кисню коливається в межах 9,1 – 14,7 мг О₂/дм³, або 102 — 126 % насиченості. Як гірська пічка у своїй верхній частині Дністер характеризується значною швидкістю течії, яка у меженний період становить 0,7 — 2,0 м/с, та підвищеною каламутністю води. У верхній частині та лівобережних притоках вона коливається в різні сезони року від 20 до 100 г/м³.

За вмістом головних іонів вода верхньої течії належить до гідрокарбонатно-кальцієвого класу II типу. Природна мінералізація вод, що стікають з гір, невисока (240 — 260 мг/дм³), але нижче населених пунктів та великих промислових підприємств вона зростає і часто перевищують 450 мг/дм³. Скидання стічних вод у притоки Дністра буває настільки великим, що гідрокарбонатно-кальцієвий клас води змінюється на сульфатно-кальцієвий.

Серед факторів, що визначають якість води водотоків гірської частини водозбірної площі Дністра, певна роль належить транскордонному перенесенню забруднюючих речовин з повітрям. Із Західної Європи на територію України часто надходять дощові хмари, забрудненні хлоридами, сульфатами, нітратами та відповідними кислотами. Затримуючись у Карпатських горах, вони випадають з атмосферними опадами, обумовлюючи забруднення водозбірної площі.

Екологічний стан середнього Дністра визначається антропогенним навантаженням, пов'язаним з зарегулюванням ріки та надходженням стічних вод від великих міст, промислових підприємств, оброблюваних хімічними засобами сільськогосподарських полів, садів та виноградників. У Дністровське водосховище вода надходить з підвищеною концентрацією солей, що і визначає її більш високу мінералізацію, ніж у верхній частині ріки. На деяких ділянках середньої течії вона Досягає 420—461 мг/дм³.

У середній течії ріки вміст хімічно стійких органічних 'ечовин залежить від скидання побутових і промислових стоків. Цей показник протягом не тільки доби, а навіть годин може суттєво мінятись. Наприклад, коливання біхроматної окиснюваності води нижче буферного водосховища реєструвалось протягом доби від 7,7 до 21,6 мг О₂/дм³. У нижній течії Дністра вода менш забруднена органічними і мінеральними речовинами, що пов'язане з їх осадженням у водосховищах, розташованих вище. Про це свідчить більш низь показник біхроматної (5,0—9,0 мг О₂/дм³) та перманганатної (4,1—6,6 мг О₂/дм³) окиснюваності води. БСК5 коливається0 межах 1,2—1,5 мг О₂/дм³, а при промислово-побутовоь/ забрудненні зростає до 3,3—4,8 мг 0₂/дм³. Найбільш забруненими органічними речовинами є ділянки середнього Дністра, більш чистими — води Дністровського і Дубосарського водосховищ та нижнього Дністра.