8.3. Роль течій у формуванні структури біоценозів та функціонуванні водних екосистем
Течія — це поступальне переміщення мас води у водних об'єктах, яке зумовлене різними факторами: нахилом поверхні, обертанням Землі, неоднорідністю температури, вітром, хвилеутворенням води та іншими фізичними процесами та явищами. Течії розподіляють за положенням шару води, в якому вони знаходяться, на поверхневі, глибинні та придонні. Вони можуть бути постійними або періодичними, теплими або холодними.
Течії відіграють виключно важливу роль у функціонуванні водних екосистем, зокрема, у водообміні між окремими ділянками біотопів, перерозподілі тепла і кисню, розчинених і завислих речовин, переміщенні гідробіонтів, розбавленні забруднюючих речовин, що надходять із стічними водами. З ними пов'язане переформування берегів, замулення окремих ділянок річкового русла та чаші водойм.
У залежності від переважання певного типу течій у водному об'єкті формується структура біоценозів. Розрізняють біоценози річкові, які складаються з реофільних видів водяних організмів, та озерні — лімнофільні.
Реофільні гідробіонти — це переважно водяні тва'рини, які пристосувались до життя у проточних водах. Вони можуть протидіяти швидким потокам води завдяки добре розвинутим органам прикріплення, зариванню в донні ґрунти або ховаючись у спеціально побудованих схованках — «хатках», які будують самі. Такими організмами є губки, моховатки, личинки деяких комах, більшість видів молюсків, ракоподібних, риб. З вищих рослин найкраще розвиваються у проточних водах ті, у яких добре розвинуті кореневища, що дозволяють їм міцно закріплюватися в донному ґрунті.
Озерні біоценози з лімнофільним планктоном, бентосом і іхтіофауною формуються у стоячих водах. Гідробіонти, які входять до складу цих біоценозів, можуть парити у товщі води (лімнопланктон), активно пересуватись у ній (лімнонектон) або жити на дні (лімнобентос). Лімнофільні тварини, на відміну від реофільних, здебільшого менш вимогливі до концентрації розчиненого у воді кисню. Серед макрофітів стоячих водойм багато занурених, плаваючих та напівзанурених рослин.
Стокові течії, що виникають внаслідок нахилу водної поверхні, є постійними. Вони найшвидші в гірських річках і більш повільні — у рівнинних. Характерною особливістю стокових течій є однакова сила тиску водного потоку на різних його глибинах. Стримуючими факторами стокових течій може бути тертя води об поверхню донного ґрунту та протидія зустрічного вітру в поверхневих шарах води.
Особливістю стокових течій у штучно створених водосховищах гідроелектростанцій (зокрема в дніпровських) є залежність від режиму їх роботи. Найбільша швидкість стокових течій збігається з максимальним денним навантаженням на гідроелектростанції. Навпаки, у нічні години, коли потреба в електроенергії спадає, вода скидається і об'єм стокових течій зменшується.
Стокові течії в океані — градієнтні течії, оскільки причиною їх виникнення є горизонтальний градієнт гідростатичного тиску.
Вітрові течії виникають внаслідок переміщення верхнього шару води під впливом вітру, який може змінювати нахил водної поверхні та наганяти водні маси в тому напрямі, в якому він дме. Вітрове перемішування води має складний характер, і тому до вітрових зараховують дрейфові та компенсаційні течії, які виникають за дрейфовими у глибинних або придонних шарах води.
Дрейфові течії виникають у поверхневому шарі води і пов'язані . безпосередньо з її переміщенням у водних об'єктах під дією вітру. Швидкість дрейфових течій знижується зі збільшенням глибини водойм і в стратифікованих водоймах не виходить за межі епілімніона (шару води, де спостерігається гомотермія). У більшості континентальних водойм швидкість дрейфових течій не перевищує 5—10 см/с. Під час шторму вона може досягати 100 см/с. З урахуванням можливих вітрів, швидкість дрейфових течій для озерних ділянок Канівського, Дніпродзержинського і Запорізького водосховищ оцінюється в 7—10 см/с, а для Київського, Кременчуцького і Каховського — 10—17 см/с.
При вітровому переміщенні водних мас створюється перекіс водної поверхні внаслідок нагону води до навітряного берега. Такий перекіс обумовлює виникнення у придонних шарах компенсаційних течій, швидкість яких у 2—3 рази менша, ніж дрейфових.
Вітрові течії великих водосховищ мають деякі особливості, які пов'язані з морфометрією їх прибережних зон та наявністю великих площ мілководь. Стосовно до дніпровських водосховищ виділяються вздовжберегові вітрові, вздовжберегові хвилеприбійні та розривні течії. Завдяки таким течіям здійснюється основний водообмін між глибоководною акваторією водосховищ та його мілководдями, переважно зарослими вищою водяною рослинністю. Ці течії відіграють особливо важливу екологічну роль у забезпеченні реалізації потенційних можливостей заростей вищих водяних рослин у процесах самоочищення водойм.
Особливістю вітрових течій відкритих акваторій морів і океанів, де переважають великі глибини, є різнонаправленість течій поверхневих і більш глибоких шарів води. Внаслідок дії сил Коріоліса вітрові течії в північній півкулі відхиляються вправо, а у південній — вліво. Кут відхилення у поверхневих шарах води досягає 45°, а у більш глибоких він значно більший. Це призводить до того, що на певній глибині океану вітрова течія має зворотний напрямок. З подальшим заглибленням глибоководна течія поступово спрямовується в той же бік, що й поверхнева.
Внаслідок поєднання дії вітру і сил обертання Землі утворюються постійні океанічні течії, серед яких наймогутнішою є Гольфстрім.
Під впливом вітру на поверхні водойм і водотоків утворюються хвилі. При швидкості вітру до 0,7 м/с з'являються брижі (жмури) заввишки 3—4 мм і завдовжки 40—50 мм, або капілярні хвилі. При нарощуванні сили вітру вони переходять У гравітаційні. Розміри вітрових хвиль залежать від швидкості вітру, часу його дії та довжини розгону. Має значення і морфометрія водойм, конфігурація берегів, глибина та режим стокових та інших течій. На Київському водосховищі висота хвиль звичайно не перевищує 0,4—0,5 м, але можуть спостерігатись хвилі значно більших розмірів (до 3,45 м), як це було у 1969 р. На Канівському, Дніпродзержинському та Запорізькому водосховищах висота хвиль досягає 0,2—0,4 м, а найбільша вона — на Кременчуцькому водосховищі, де існують сприятливі умови Для хвилеутворення. Так, у нижній пригребельній частині водосховища зареєстровані хвилі висотою до 4 м. Особливо небезпечні шторми на водосховищах. На відміну від морських і океанічних хвилі водосховищ мають більшу крутизну і досить незначну довжину. Внаслідок цього вони небезпечніші ддя судноплавства. Крім того під час шторму внаслідок хвильових ударів об берег можуть гинути планктонні і бентосні водяні тварини.
Під дією сили тяжіння у водоймах може відбуватись вертикальне перемішування водних мас — одного більш важкого шару води з іншим. Таке явище пов'язане з різною щільністю водних шарів, яка залежить від температурного, сольового та вітрового факторів. При температурі 3,98 °С вода має найбільшу щільність і починає опускатись на дно, витісняючи тепліші маси води ближче до поверхні водойм. Таке явище отримало назву конвективне перемішування водних мас. Його інтенсивність пропорційна величині вертикального градієнта щільності води. Внаслідок конвективних процесів відбувається досить швидке перемішування холодних і більш теплих вод ранньою весною після танення льодового покриву в озерах, водосховищах та ставках, а також восени — при утворенні льодового покриву.
Однією з різновидностей конвективного перемішування поверхневих водних мас є мікроконвекція. Вона обумовлює вертикальне перемішування невеликих об'ємів води у самому верхньому шарі, товщина якого не перевищує кількох мікронів. Основою цього процесу є ущільнення поверхневого шару води в результаті зростання концентрації розчинених солей під впливом випаровування вологи. Він може призупинятись під час випадання дощів або зростання вологи у приводному шарі атмосфери.
Мікроконвекційне вертикальне перемішування води відіграє виключно важливу роль у функціонуванні організмів нейстону.
Течії можуть виникати у водоймах завдяки горизонтальному градієнтові щільності води. Такі течії отримали назву щільнісних, Вони виникають у великих глибоководних озерах, у які надходять річкові весняні повеневі води з високим вмістом завислих частинок. Причиною виникнення таких течій може бути також скидання у водойми висококонцентрованих стічних вод, питома вага яких вища, ніж природних вод, куди вони надходять. Конвективні явища є одним з основних елементів турбулентного перемішування водних мас, з якими пов'язані процеси самоочищення водних екосистем, перенесення поживних речовин до гідробіонтів та відведення екзометаболітів.
Особливим типом течій є припливні. Вони виникають внаслідок динамічних процесів у морях і океанах, обумовлених взаємодією сил тяжіння Землі, Сонця і Місяця.
Завдяки такій взаємодії виникають періодичні коливання рівня води, які поширюються з відкритого океану в затоки, естуарії та гирлові ділянки річок. При проходженні припливної хвилі змінюється течія, солоність, температура води та інші гідрофізичні характеристики водних мас. Внаслідок припливних явищ в гирлових ділянках річок відбувається змішування річкових і морських вод та надходження осолонених вод в річки. Разом з такими водами проникають завислі частинки морського походження, що створює особливі умови для існування гідробіонтів. У припливно-відпливних зонах мешкають гідробіонти, які адаптувались до таких мінливих умов середовища. На час відпливу деякі з них можуть зариватись у донний ґрунт, інші (наприклад, молюски) — закривати стулки і в такому стані перебувати до закінчення безводного періоду відпливів.
Найбільші за величиною припливи (до 13 м) спостерігаються у прибережних зонах океанів. Океанічна вода під час припливів може поширюватись по р. Амазонці до 1 500 км, а по р. Янцзи — до 570 км.
У відкритому океані амплітуда припливів становить близько 30—40 см. Дещо менша вона у більшості морів. Так, у Чорному, Середземному і Балтійському морях вона становить всього кілька сантиметрів.
Для річок Чорноморського басейну та Приазов'я більш характерним є не припливно-відпливні, а згінно-нагінні явища, які обумовлюються вітром та коливаннями атмосферного тиску. Якщо вітер дме з моря, значні маси води переміщуються з Чорного моря у Дніпровсько-Бузький, Дністровський лимани та приморську частину дельти Дунаю. При сильному вітрі солоні морські води можуть проникати у пониззя Дніпра. Аналогічні явища можна спостерігати у пониззях річок Дону та Кубані під час вітрового нагону води з Азовського моря.
Навпаки, при напрямі вітру з суші спостерігається більш значне поширення прісних річкових вод у глиб моря та зменшення солоності морської води. Такі зміни гідрологічного і гідрохімічного режимів обумовлюють і видове різноманіття флори і фауни (морської, солонуватоводної, прісноводної) у естуарних екосистемах.
- Основні одиниці виміру, що застосовуються в гідроекології
- Глава 1. Гідросфера та її екологічна зональність
- Загальна характеристика гідросфери
- Запаси (розподіл) води в гідросфері
- Екологічна зональність Світового океану та морів
- 1.3. Екологічна зональність континентальних водойм
- 1.4. Екологічна зональність річкових систем
- 2.1. Екосистема як структурно-функціональна складова біосфери
- 2.2. Угруповання гідробіонтів окремих екологічних зон водних екосистем
- Глава 3 Бактерії і віруси
- 3.1. Бактерії
- 3.2. Віруси.
- Глава 4. Водорості (Algae)
- 4.1. Екологічні форми водоростей
- 4.2. Синьозелені водорості (Cyanophyta)
- 4.3. Діатомові водорості (Bacillariophyta)
- 4.4. Зелені водорості (Chlorophyta)
- 4.5. Харові водорості (Charophyta)
- 4.6. Динофітові водорості (Dinophyta)
- 4.7. Криптофітові водорості (Cryptophyta)
- 4.8. Евгленофітові водорості (Euglenophyta)
- 4.9. Золотисті водорості (Chrysophyta)
- 4.10. Жовтозелені водорості (Xanthophyta)
- 4.11. Червоні водорості, або багрянки (Rhodophyta)
- 4.12. Бурі водорості (Phaeophyta)
- 4.13. Рафідофітові водорості (Raphydophyta)
- Глава 5. Вищі водяні рослини
- 5.1. Загальна характеристика
- 5.2. Екологічні угруповання
- Глава 6. Водяні безхребетні тварини
- 6.1. Найпростіші (Protozoa)
- 6.2. Губки (Porifera)
- 6.3. Кишковопорожнинні (Coelenterata)
- Плоскі черви (Plathelminthes). Турбелярії (Turbellaria )
- 6.6. Круглі черви, або первиннопорожнинні (Nemathelminthes). Нематоди (Nеmatoda) і коловертки (Rotatoria)
- 6.8. Водяні членистоногі (Arthropoda)
- 6.9. Молюски (Mollusca)
- 6.10. Щупальцеві, або червоподібні, організми (Tentaculata, або Vermoidea)
- 6.11. Щетинкощелепні, або морські стрілки (Chaetognatha)
- 6.12. Голкошкірі (Echinodermata)
- Глава 7. Рибоподібні та риби (Pisces)
- 7.1. Екологічні особливості формування іхтіофауни
- 7.2. Рибоподібні
- 7.3. Хрящові риби (Chondrichthyes)
- 7.4. Хрящові ганоїди (Chondrostei)
- 7.5. Справжні кісткові риби (Teleostei)
- Глава 8. Динаміка водних мас та її роль у водних екосистемах
- 8.1. Водні маси як компонент гідрологічної структури водойм і водотоків
- 8.2. Типізація водних об'єктів та їх гідрологічна характеристика
- 8.3. Роль течій у формуванні структури біоценозів та функціонуванні водних екосистем
- Глава 9. Гідрофізичні фактори у водних екосистемах
- 9.1. Фізико-хімічні властивості води та їх екологічне значення
- 9.2. Термостабільні властивості води
- 9.3. Щільність води
- 9.4. В'язкість води і поверхневий натяг
- 9.5. Забарвлення води
- 9.6. Температурний та термічний режим водних об'єктів
- 9.7. Льодовий режим
- 9.8. Світло та його роль у функціонуванні водних екосистем
- 9.9. Седиментація, осадоутворення та формування донних ґрунтів
- 9.10. Роль гідрофізичних факторів у життєдіяльності гідро біонтів
- Глава 10. Сольовий склад вод та адаптація до нього гідробіонтів
- 10.1. Класифікація природних вод за сольовим складом
- 10.2. Сольовий склад океанічних і морських вод
- 10.3. Сольовий склад континентальних вод
- Класифікація якості поверхневих вод суші та естуаріїв за критеріями іонного складу [34]
- 10.4. Евригалінні і стеногалінні гідробіонти
- 10.5. Осмотичні фактори середовища та осморегуляція у гідробіонтів
- 10.6. Адаптація гідробіонтів до водно-сольових умов середовища
- Глава 11 Іонні компоненти та їх екологічна роль
- 11.1. Неорганічні елементи океанічних, морських і прісних вод
- 11.2. Натрій, калій і цезій у водних екосистемах
- 11.3. Кальцій у водних екосистемах
- Метаболічна роль кальцію та шляхи його надходження в організм гідробіонтів
- 11.4. Магній у морських і континентальних водах
- 11.5. Сірка природних вод та процеси сульфатредукції
- Глава 12. Мікроелементи водних екосистем та їх біологічна роль
- 12.1. Гідробіонти як біоконцентратори мікроелементів
- Вміст заліза у воді (мкг/дм3) і донних відкладеннях (г на 1 кг сухої маси) водойм Дністра і
- Роль заліза у ферментативних реакціях та процесах дихання гідробіонтів
- Вміст міді у воді (мкг/дм3) і одних відкладеннях (мг на 1 кг сухої маси) деяких водних водних об'єктів України [31, 73, 74]
- 12.4. Марганець
- 12.5. Цинк
- Вміст цинку у воді (мкг/дм3) і донних відкладеннях (мг на 1 кг сухої маси) деяких водних об'єктів України [31, 73, 74]
- 12.6. Кобальт
- 12.7. Кадмій, хром, алюміній
- Вміст хрому у воді (мкг/дм3) і донних відкладеннях (мг на 1 кг сухої маси) деяких водних об'єктів України [73, 74]
- Глава 13 Кисень гідросфери та його роль у водних екосистемах
- 13.1. Кругообіг. Формування кисневого режиму
- 13.2. Розкладання органічних речовин та формування якості води
- 13.3. Роль кисню у життєдіяльності гідробіонтів.
- 13.4. Особливості використання гідробіонтами кисню з води
- Глава 14. Діоксид вуглецю у водних екосистемах
- 14.1. Хімічні та біологічні перетворення
- Відносна об'ємна розчинність газів у воді (долі одиниць) при парційному тиску 1 атм
- Молярна частина, %, окремих форм вугільної кислоти у воді залежно від її рН
- 14.2. Фіксація автотрофними і гетеротрофними організмами. Фотосинтез.
- 14.3. Адаптація риб до змін вмісту діоксиду вуглецю у воді
- 15.1. Кругообіг азоту в біосфері
- 15.2. Азотфіксація у водних екосистемах
- 15.3. Засвоєння азоту в біосинтетичних процесах водоростей
- 15.4. Алохтонний і автохтонний азот водних екосистем
- 15.5. Амоніфікація, нітрифікація і денітрифікація та їх роль у кругообігу азоту у водних екосистемах
- 16.1. Неорганічний та органічний фосфор водних екосистем
- 16.2. Вміст фосфору в організмах гідробіонтів і його метаболічна роль
- 17.1. Загальне уявлення про популяцію
- 17.2. Статево-вікова структура популяцій
- 17.3. Внутрішньопопуляційна різноякісність
- 17.4. Внутрішньопопуляційні взаємини гідробіонтів
- 17.5. Чисельність та біомаса популяцій гідробіонтів. Методи їх встановлення
- 17.6. Регуляція чисельності популяції
- 17.7. Функціональні та інформаційні зв'язки в популяціях гідробіонтів
- 17.8. Щільність популяції гідробіонтів
- Глава 18. Гідробіоценози як біологічні системи гідросфери
- 18.1. Загальна характеристика гідробіоценозів
- 18.2. Видова різноманітність гідробіоценозів
- 18.3. Гідробіоценози перехідних екологічних зон (екотопів)
- 18.4. Структура гідробіоценозів
- 18.6. Роль вищих хребетних тварин у біологічних процесах водних екосистем
- 19.1. Біологічна продукція та потік енергії у водних екосистемах
- 19.2. Деякі положення продукційної гідроекології
- 19.3. Методи визначення первинної продукції
- 19.4. Методи визначення вторинної продукції
- 19.5. Розрахунки потенційної і промислової рибопродуктивності
- Глава 20 Органічне забруднення
- 20.1. Органічні речовини та їх кругообіг у водних екосистемах
- 20.2. Сапробність водних об'єктів
- 20.3. Самозабруднення та самоочищення водойм
- Глава 21. Евтрофікація, її причини і наслідки для водних екосистем
- 21.1. Природна і антропогенна евтрофікація
- 21.2. «Цвітіння» води як гідробіологічний процес, зумовлений евтрофікацією
- Глава 22. Токсичне забруднення та його наслідки для водних екосистем
- 22.1. Джерела токсичного забруднення
- 22.2. Реакція гідробіонтів на токсичні впливи
- 22.3. Гідротоксикометрія
- 22.4. Фактори, що впливають на токсичність хімічних речовин для гідробіонтів
- 22.5. Методи оцінки і контролю токсичності водного середовища для гідробіонтів
- 22.6. Фізіолого-біохімічні механізми дії токсикантів на водяні організми
- Реакція гідробіоти на токсичну дію хімічних речовин у природних умовах
- 22.8. Біологічна індикація та моніторинг токсичних забруднень водних екосистем
- 22.9. Біологічна детоксикація та буферність водних екосистем
- 22.10. Нормування рівня токсичного забруднення
- Глава 23. Радіонуклідне забруднення водних екосистем та його вплив на гідробіонтів.
- 23.1. Природна радіоактивність водних об'єктів
- 23.2. Радіаційне опромінення гідробіонтів природними джерелами іонізуючої радіації
- 23.3. Забруднення водних об'єктів штучними радіонуклідами
- 23.4. Забруднення водних об'єктів у Чорнобильській радіонуклідній аномалії
- 23.5. Форми радіонуклідів у природних водах
- 23.6. Розподіл та міграція радіонуклідів у водних екосистемах
- 23.7. Накопичення радіонуклідів у організмах гідробіонтів
- 23.8. Вплив радіонуклідного забруднення на гідробіонтів
- Глава 24. Якість води
- 24.1. Екологічні та водогосподарські підходи до визначення якості води
- 24.2. Фактори, що впливають на сольовий склад вод як життєвого середовища гідробіонтів
- 24.3. Вплив внутрішньоводоймних процесів на якість води
- 24.4. Методи оцінки якості природних вод
- Класи та категорії якості поверхневих вод суші та естуаріїв України за екологічною класифікацією [21]
- 24.5. Картографування екологічного стану поверхневих вод
- 25.1. Загальна гідрографічна характеристика
- Структура річкової мережі України [20]
- 25.2. Геоморфологічні та ландшафтні особливості території України, що визначають формування річкової мережі
- Глава 26. Екологія дніпровських водосховищ
- 26.1. Морфометпрична та гідрологічна характеристика зарегульованої частини Дніпра
- Характеристика водосховищ Дніпровського каскаду [90]
- 26.2. Особливості формування екосистем
- 26.3. Основні угруповання водоростей та їх роль в екосистемах
- 26.4. Бактеріальне населення
- 26.5. Угруповання вищих водяних рослин в екосистемах
- 26.6. Основні угруповання тваринного населення
- 26.7. Забруднення, водосховищ і його вплив на формування якості води та рибопродуктивність Дніпра.
- Глава 27. Екологія української частини басейну Дунаю
- 27.1. Загальна гідролого-гідрохімічна характеристика екосистеми Кілійської дельти
- Вміст деяких важких металів у воді Кілійської дельти Дунаю, мкг/дм3 [74]
- 27.2. Біота Кілійської дельти
- 27.3. Басейни приток Дунаю, що стікають з Українських Карпат
- Глава 28. Екологія Дністра
- Гідрографічна характеристика, водність якість води
- 28.2. Угруповання гідробіонтів різних екологічних зон Дністра
- 28.3. Вплив зарегулювання на екологічний стан Дністра
- 29.1. Гідрологічний та гідрохімічний режим річки
- 29.2. Біота Південного Бугу
- 29.3. Вплив енергокомплексів на водні екосистеми
- Глава 30. Екологія Сіверського Дінця
- 30.1. Гідрографічна мережа та водний стік ріки
- 30.2. Гідрохімічний режим та формування якості води
- 30.3. Біота Сіверського Дінця
- Глава 31. Екологія Західного Бугу
- Глава 32. Екологічні особливості малихрічок
- 32.1. Формування водного стоку та якості води малих річок
- 32.2. Вплив сільськогосподарського освоєння земель на екосистеми малих річок.
- 32.3. Вплив промислових підприємств та міських конгломератів на стан малих річок
- 33.1. Загальна характеристика озер України
- 33.2. Екосистема Шацьких озер
- Глава 34. Екологічні особливості боліт
- 34.1. Загальна характеристика
- 34.2. Гідробіонти болотних екосистем
- Глава 35. Стави рибогосподарського призначення
- 35.1. Загальна характеристика
- 35.2. Гідрохімічний режим ставів
- 35.3. Гідробіологічний режим ставів рибогосподарського призначення
- 35.4. Ставкове рибництво
- Глава 36. Екосистеми водойм-охолоджувачів енергетичних об'єктів
- 36.1. Загальна характеристика
- Водойми-охолоджувачі теплових і атомних електростанцій України [23]
- 36.2. Гідрохімічний режим водойм-охолоджувачів
- 36.3. Гідробіологічний режим водойм-охолоджувачів
- 36.4. «Теплове забруднення» (термофікація) водного середовища
- 36.5. Рибогосподарське використання водойм-охолоджувачів
- Глава 37. Екосистеми каналів
- 37.1. Загальна характеристика каналів України
- Основні магістральні канали України та їх призначення
- 37.2. Особливості гідрологічного режиму каналів та їх вплив на формування гідро біоценозів
- 37.3. Гідробіоценози каналів
- 37.4. Формування якості води в каналах
- Глава 38. Екосистеми причорноморських лиманів
- 38.1. Екосистеми відкритих лиманів
- Характеристика відкритих причорноморських лиманів
- 38.2. Екосистеми закритих лиманів
- Характеристика закритих лиманів Дунай-Дністровського межиріччя
- Показники зовнішнього водообміну закритих лиманів [88]
- 38.3. Біологічні ресурси лиманів та їх народногосподарське значення
- Глава 39. Екосистема Чорного моря
- 39.1. Водний баланс і якість води
- 39.2. Газовий режим
- 39.3. Рослинний і тваринний світ
- 39.4. Іхтіофауна і рибний промисел
- 39.5 Проблеми екологічного оздоровлення Чорного моря
- Глава 40. Екосистема Азовського моря
- 40.1. Формування водного балансу
- Середній багаторічний водний баланс Азовського моря (1923—1976 pp.)
- Зміни річкового стоку в Азовське море під впливом господарської діяльності при середніх кліматичних умовах [38]
- 40.2. Гідрохімічний режим
- Щорічний баланс азоту і фосфору в Азовському морі, тис. Т [38]
- 40.3. Флора і фауна
- 40.4. Іхтіофауна Азовського моря
- 40.5. Вплив антропогенного навантаження на екосистему Азовського моря
- Глава 41. Законодавче регулювання водоохоронної діяльності