34.1. Загальна характеристика

Значні площі земної поверхні займають болота — неглибокі перезволожені ділянки землі, рівень води в яких періодично стоїть нижче його поверхні, частково або повністю вкриті рослинністю з домінуванням видів-гелофітів. Характерною ознакою більшості боліт та заболочених територій є утворення торфу як кінцевий наслідок біологічних процесів, що в них відбуваються.

Для території України характерна невисока заболоченість і заторфованість. Із 4190 тис. га загальної площі боліт і перезволожених земель (1,7 % території), торфоболотні землі і болота складають 613 тис. га, заболочені землі — 745 тис. га і перезволожені землі — 2834 тис. га.

Болота утворюються при замуленні і заростанні озер та внаслідок заболочування суходолів у пониженнях рельєфу при їх перезволожені. Виділяють шість геоморфологічних типів боліт: заплавні (їх поділяють ще на притерасні та плавневі), староруслові, долинні, котловинні, болота схилів, або «висячі», та болота підніжжя схилів, які зустрічаються в гірських та пагорбкуватих регіонах.

У кожній зоні України переважає певний тип боліт. Для зони мішаних лісів характерні заплавні та котловинні, для лісостепу — заплавні, староруслові, котловинні. У степовій ; зоні переважають заплавні та плавневі болота, що утворились, внаслідок будівництва водосховищ на Дніпрі та підтоплення значних земельних площ. У підніжжі Карпат зустрічаються передгірські заболочені землі, а в гірській місцевості — котловинні та болота схилів.

Крім поділу за геоморфологічними ознаками, болота можуть відрізнятися за характером рослинності та розташуванням на місцевості. Так, у долинах річок, місцях виходу водних джерел Утворюються низинні болота, а на підвищених формах рельєфу — верхові. Болота, які займають проміжне положення, належать до перехідних.

На більшій частині території України переважають болота, які утворились у заплавах річок у період танення льодовиків. Їх водне живлення відбувається за рахунок озерних, річкових і, меншою мірою, ґрунтових вод. За характером водного живлення і складом рослинності боліт їх поділяють на оліготрофні, евтрофні та мезотрофні.

Характерними ознаками оліготрофних верхових боліт є опукле сфагнове торфовище. Таке болото живиться атмосферними опадами, має характерну оліготрофну рослинність: мох сфагнум, журавлина, пухівка піхвова, півники болотні, багно звичайне, чорниця, береза низька та інші. До евтрофних належать низинні болота, які живляться поверхневим стоком та ґрунтовими водами, збагаченими мінеральними солями. Як і в озерах, трофність боліт залежить від надходження до них біогенних елементів, особливо азоту і фосфору. В евтрофних болотах з більш високою мінералізацією води переважають зелені мохи, осока, очерет, рогіз та інше болотне різнотрав'я. На таких болотах зустрічається береза пухнаста, вільха чорна тощо. Болота перехідні, або мезотрофні, за хімічним складом води і видовим складом рослинності займають проміжне положення між болотами низинними і верховими.

Найбільші площі боліт на території України знаходяться у зоні мішаних лісів, зокрема на Українському Поліссі. У природно-географічному відношенні ця провінція має ряд особливостей, що сприяють заболочуванню земель. Внаслідок того, що Поліська низина охоплюється підвищеннями, з яких постійно стікають поверхневі і підземні води до низовини, вона має значний позитивний водний баланс.

На території Рівненської області розташований найбільший в Україні болотний масив Кременне. На ньому представлені всі основні етапи розвитку боліт — від низинних до верхових. До цього масиву входить заповідне болото Сира Погоня площею 10 000 га. Ще більший за площею (19 600 га) заповідний болотний масив Переброди, розташований у Дубровицькому районі Рівненської області.

Оз. Переброди, розташоване в однойменному болотному масиві, є єдиним в Україні периферійно-оліготрофним болотом, де повністю збереглась у первинному природному вигляді типова болотна рослинність. Воно залишається одним з небагатьох в Україні місць гніздування чорних лелек і журавлів.

До верхових і перехідних боліт належать Озерянське і Гвіздь розташовані на Житомирському Поліссі. Вони займають площу понад 1000 га кожне. Характерним для них є поклади торфу глибиною до 4—6 м, під якими лежать збіднілі на мінеральні солі водольодовикові поклади в складі донних ґрунтів.

Значні болотні масиви зосереджені на території Чернігівського Полісся. Для Чернігівщини характерними є розвинена річкова система та великі площі низинних боліт. Торф'яні болота займають близько 4,5 % території області. Серед них найбільші за розміром болота Замглай, Остерське, Сковське, Смолянське, Гало, Видра. Значні їх площі меліоровані і використовуються в сільському господарстві. Ряд болотних масивів має статус гідрологічних заказників. Серед них Соснинський, площа 406 га, Мох — 98 га. В урочищі Гало розкинулось надзвичайно красиве болото Гальський Мох, його площа 28 га, а середня товщина торф'яних покладів — 1,5— 2,0 м. Воно має статус пам'ятки природи.

Значні болотні масиви розташовані у Волинському лісо­степовому регіоні, зокрема, у широких заплавах річок Іква, Липа та інших, де утворились низинні торф'яники. Заплавні болота навколо цих річок характеризуються злаково-осоковою та очеретяно-сфагновою рослинністю.

Лісостепова зона має розрізнені заболочені площі в долинах великих річок. Особливо це стосується Придніпровської низовини, зокрема, долин річок Трубіж, Удай, Сула, Псел. Найбільше заболочені площі лівобережної частини (3 %) і менше (1 %) по правому берегу Дніпра. За типом рослинності тут переважають осокові, осоково-сфагнові, очеретяні та осоково-очеретяні болота.

За хімічним складом вода низинних і верхових боліт має певні відмінності. Для верхових боліт основним джерелом надходження води є атмосферні опади, в яких концентрація мінеральних речовин дуже низька. Внаслідок постійного промивання слабомінералізованими атмосферними опадами болотні ґрунти втрачають значну частину лужних елементів і набувають кислої реакції. Особливо низький вміст у ґрунтах та воді таких боліт кальцію, магнію та бікарбонатів. В той же час у їхньому складі постійно є залізо, марганець, гумінові кислоти. Для верхових боліт типовим є кисла реакція води, рН якої коливається в межах 3,6—4,5. Інколи цей показник стає ще меншим. Концентрації фосфору дуже низькі і переважно він знаходиться у формі важкодоступних для засвоєння рослинами органічних сполук.

На відміну від верхових, в низинних болотах мінералізація води і ґрунту більш висока, що пов'язане із їх водним живленням за рахунок ґрунтових вод і поверхневого стоку. Розчинені органічні речовини мають ґрунтове походження і являють собою переважно фульвокислоти, що надають воді жовтобурого відтінку.