35.1. Загальна характеристика

За походженням та особливостями утворення стави поділяють на річкові загатні, греблеві, копані та наливні. Уже із самої назви видно, що річкові загатні будують у верхів'ях невеликих рівнинних річок з метою утворення водойм більшої площі, їх глибина досягає від 0,5 м у верхній частині до 4 – 5 м у пригреблевій. У таких ставках зменшується швидкість течії. Для цих водойм характерною є висока інтенсивність замулення дна та заростання прибережних зон вищою водяною рослинністю. Особливо інтенсивно проходять такі процеси при порушенні зон санітарної охорони водойм і розорювання земель поблизу врізу води.

До непроточних накопичувачів води належать греблєві стави — перегороджені греблями балки та яруги. Такі стави створюються переважно в степових посушливих районах з метою накопичення води під час весняного танення снігу та акумуляції дощових опадів. Вони швидко замулюються та заростають вищою водяною рослинністю, переважно очеретом. Такі водойми використовуються, в основному, для поливу сільськогосподарських культур та технічного водопостачання. При штучному зарибненні в них можуть розмножуватись карасі як об'єкт місцевого любительського лову.

Копані стави призначені для накопичення води у місцях з недостатнім рівнем атмосферних опадів. У викопані котловани можуть надходити ґрунтові води переважно зі зрошувальних систем. В Україні вони найбільш поширені на Каховській, Інгулецькій, Татарбунарській та інших зрошувальних системах. У таких евтрофних водоймах в перші роки існування масового розвитку набувають евгленофітові, вольвоксові водорості. Пізніше з'являються хризомонадові, динофітові та хлорококові. Упродовж кількох років в екосистемах таких ставків формуються постійні рослинні і тваринні угруповання. Зростає біологічне різноманіття донних форм діатомових та десмідієвих водоростей, а серед тваринного населення переважають личинки комах. Поступово такі стави заростають по берегах вищою водяною рослинністю (переважно очеретом), а на поверхні води з'являються угруповання ряски.

Наливні стави рибогосподарського призначення широко розповсюджені на всій території України. Вони розташовуються переважно у заплавах річок, де насипними греблями відгороджуються понижені ділянки землі. Звичайно будується не один, а ціла система ставків, до яких подається вода з природних джерел. Розрізняють тепловодні і холодоводні ставкові господарства. В тепловодних ставах вирощують, в основному, коропа та разом з ним інших теплолюбних риб — карася, білого амура, товстолоба, ляща, лина, а також щуку, стерлядь, судака і деяких інших риб. У ставкових рибних господарствах розведення риби може проходити з різними періодами обороту — від 1 до 3—4 років вирощування риби від ікринки до товарної маси.

Для тепловодних ставкових рибних господарств відводять лугові або заболочені ділянки. Як джерело водопостачання використовують річки і озера, артезіанські свердловини, відпрацьовані підігріті води теплових електростанцій та інші джерела прісної води.

В холодоводних ставкових рибних господарствах розводять таких холодолюбних риб, як райдужна, струмкова та озерна форель. Для форелі необхідні проточні стави з кам'янистим або піщаним незамуленим дном і швидкою течією. Як правило, холодноводні ставкові господарства створюються переважно на гірських річках або на холодноводних джерелах, на ділянках з ґрунтами, бідними на органічні речовини, а воду підводять холодну, чисту, насичену киснем — переважно джерельну або річкову.

Стави повносистемних рибних господарств за призначенням поділяються на нагульні, виростні, нерестові та зимувальні. Найбільші за розмірами — нагульні стави. Вони можуть займати площу до кількох сотень гектарів, їх глибина 0,5—2,0 м. Нерестові, виростні і зимувальні стави створюють переважно на заплавах шляхом відгороджування ділянок земляними греблями. Для водопостачання таких ставів вище за течією за допомогою гребель створюють головний став, з якого каналом подається вода в спеціальний став (нагрівний), звідки далі вода розподіляється по окремих ставках разгалуженими каналами.

Нерестові стави мають площу 0,1—0,3 га, глибину 0,6— 0,8 м (на окремих ділянках вона не перевищує 15—30 см). Такі стави заливаються водою тільки на період нересту риб і спускаються після певного часу вирощування мальків. У деяких господарствах виділяють ще спеціальні малькові стави, де мальків утримують певний час до пересадки у виросні стави.

Виросні стави служать для вирощування цьогорічок або молоді риб народження поточного року до досягнення ними стандартної маси (25 г) і вгодованості. Площа ставів може досягати 10—15 га, а глибина — 0,5—0,8 м.

У зимовий період рибу тримають у зимувальних ставах. Площа таких ставів звичайно 0,5—1,5 га, а товща води, яка не промерзає, не повинна бути меншою 0,8—1,3 м. Загальна ж глибина може досягати 3—4 м.