33.2. Екосистема Шацьких озер

Шацькі озера розташовані у межиріччі Західного Бугу і Прип'яті на території, яку займає Шацький національний природний парк, що і визначило їх назву (рис. 139). До цієї групи належать озера, більшість з яких з'єднується між собою щтучно створеними каналами, побудованими з метою меліорації болотних масивів та регулювання стоку під час весняної повені. Через канали деякі Шацькі озера сполучаються з Західним Бугом та Прип'яттю.

Водний баланс озер формується за рахунок атмосферних опадів, притоку поверхневих та підземних вод. Так, у районі оз. Світязь атмосферні опади становлять в середньому 585— 590 мм/рік. На підземний притік припадає лише 135, тобто основною складовою водного балансу озера є атмосферні опади, а вклад інших джерел досягає лише 24 % . Подібне співвідношення характерне і для інших озер. ПІацькі озера слабопроточні. Найменший водообмін в озерах Світязь та Пісочне. Повний водообмін у них здійснюється в середньому один раз за 9 років. Для найбільш проточного оз. Сомінець цей показник становить 2,19 року.

Для озер Шацького природного національного парку найбільш характерні вітрові — дрейфові і супутні їм компенсаційні течії. Так, в оз. Світязь у верхньому півметровому шарі води швидкість переміщення водних мас досягає 15—25 см/с, а у 10—12-метровому шарі — тільки 3—7 см/с. В інших Шацьких озерах швидкість течій при подібній силі вітру менша на 20—30 % . При середній для цього регіону швидкості вітру висота хвиль в озерах Світязь та Пулемецьке досягає 10—20 см, довжина 1,5—3,0 м, а період 0,7—1,3 с. За таких умов швидкість переміщення частинок води в поверхневому шарі досягає 10—15 см/с, а на глибині 2—3 м падає до 1—2 см/с.

Для функціонування озерних екосистем особливе значення має турбулентне перемішування водних мас. З ним пов'язаний рівномірний розподіл розчинених речовин, їх обмін між окремими шарами водних мас тощо.

Швидкість течії є одним з важливих екологічних показників, від якого значною мірою залежить ефективність самоочисної здатності водойм. Так, при зростанні швидкості течії від 0 до 20 см/с ефективність самоочисної здатності в озерах зростає в 20 разів. Діапазон коливань швидкості течії в Шацьких озерах може оцінюватись як достатній для забезпечення задовільної самоочисної здатності. Серед гідрофізичних факторів, що впливають на внутрішньоводоймні процеси, важливою є температурна стратифікація озер. Для неглибоких Шацьких озер характерна гомотермія. Лише у найбільш глибоких ділянках озер Світязь та Пісочне відзначається температурна стратифікація.

ПІацькі озера мають різну трофність. Так, озера Світязь і Пісочне в цілому мезотрофні (α-олігосапробні). Навесні якість води змінюється в напрямі олігомезотрофної категорії (Р-олігосапробні води). Восени, навпаки, — до мезоевтрофних (β-мезосапробних) вод. При однакових рівнях надходження біогенних елементів у різні за глибиною озера їх трофність змінюється по-різному.

Трофосапробіологічний стан Шацьких озер визначається зовнішнім навантаженням фосфором і азотом та морфометрич-ними параметрами, серед яких найбільше значення відіграє глибина озера. При однаковій кількості фосфору, що надходить у конкретні Шацькі озера в розрахунку на одиницю об'єму води, трофність вища у мілкіших озерах. Існує також пряма залежність між величиною середнього трофосапробіологічного рангового показника від питомого надходження азоту і фосфору. Ця залежність найбільш: чітко виявляється в неглибоких озерах.

Основними джерелами надходження біогенних елементів у Шацькі озера є населені пункти, розташовані в зоні водозбору, сільськогосподарські угіддя, а в літні місяці — тисячі туристів, які відпочивають на берегах озер. Надходження фосфору в оз. Світязь і Пісочне від рекреаційних джерел майже таке ж за об'ємом, як і від населення, що постійно проживає у цьому районі. Основним джерелом забруднення озер Світязь, Пісочне, Перемут і Сомінець є сільськогосподарський сектор. Для інших озер він також відіграє важливу роль, але переважне їх забруднення пов'язане з побутовими відходами населених пунктів. Зокрема, оз. Люцимер і Чорне є типовими евтрофними (α-мезосапробними), а Кримне — евтрофним (β-мезосапробним) з тенденцією зміщення в мезоевтрофну категорію.

Встановлення залежності трофічного стану Шацьких озер від надходження біогенних елементів (азоту і фосфору), виявлення основних джерел їх антропогенної евтрофікації дало змогу обґрунтувати природо- та водоохоронні заходи, серед яких необхідність введення систем очищення господарсько-побутових стоків, упорядкування рекреаційного використання озер, введення більш ефективного контролю за використанням мінеральних і органічних добрив на орних землях.

У складі іхтіофауни озер Шацького національного парку нараховується 29 видів риб, серед яких такі акліматизанти, Як чудський сиг, білий омуль, амурський сазан, строкатий товстолоб, річковий вугор, судак звичайний. Найбільше в промислових та любительських виловах виявляється плітки, карася, ляща, уклеї. Інколи зустрічаються миньок звичайний та сом звичайний. У найбільших озерах Світязь та Пулемецьке виявлено 16 видів риб, серед яких найбільше промислове значення мають плітка, лящ, сом звичайний, річковий вугор, щука в оз. Світязь, а плітка, лящ, сазан, карась, судак та вугор — в оз. Пулемецькому. На цих риб припадає 90—92,0 % іхтіомаси загального вилову. Загалом такі ж види (з невеликими відмінностями) становлять основні об'єкти промислового рибальства і в інших Шацьких озерах. Мало чим відрізняється і їх видовий склад. Найменше видове різноманіття іхтіофауни спостерігається в оз. Чорне, де зустрічається лише 12 видів риб та їх молоді.

Багаторічний аналіз показника рибопродуктивності озер свідчить про те, що найбільшим він був у період 1945—1955 pp., коли досягав рівня 22—37 кг/га. З того часу цей показник різко зменшився. Вже в 1979—1986 pp. промислова рибопродуктивність не перевищувала 8—15 кг/га, а у 1987—1992 pp. в озерах Світязь та Пулемецьке вона впала до 2,7—4,3 кг/га. Причиною такого падіння у найбільших озерах Шацького національного парку вважається застосування електрифікованих знарядь лову, перелов та підрив чисельності плідників промислових видів риб. Лише у відносно невеликих озерах Луки, Перемут, Люцимер та Острів'янському рибопродуктивність залишилась на рівні 11,7—16,2 кг/га, а в оз.Чорне навіть досягала 31 кг/га.

Звертає на себе увагу той факт, що рівень природного відтворення багатьох видів риб різко скоротився, внаслідок чого чисельно переважають малоцінні види риб: плітка, плоскирка, краснопірка та верховодка. Відмічається низький темп росту багатьох промислових видів риб, які перетворились на тугорослі форми. Причиною таких змін є зростаючий негативний антропогенний вплив, що супроводжується погіршанням якості води, високим рекреаційним навантаженням на екосистеми озер, переловом риб. Ці чинники призвели до підриву відтворювальної здатності найбільш пінних у промисловому відношенні популяцій риб.

Навіть статус Національного парку не повністю захищає Шацькі озера від антропогенного пресу і вимагає посилення природоохоронних заходів щодо збереження цих унікальних водних екосистем.