26.1. Морфометпрична та гідрологічна характеристика зарегульованої частини Дніпра

Дніпро є основним джерелом водозабезпечення великих промислових центрів півдня і південного сходу України. Його водами користуються більше 30 млн населення. Вода подається до 50 великих міст, майже 10 тис. промислових підприємств, 2,2 тис. сільських, близько 1 тис. комунальних господарств та 30 великих зрошувальних систем.

Дніпро — рівнинна річка із сніговим та дощовим формуванням водного стоку. На весняний стік припадає 60—70 % (в окремі роки до 80—85 %) водності. З метою утримання та акумуляції весняних вод та сезонного регулювання їх використання і були побудовані на Дніпрі водосховища.

Внаслідок гідробудівництва вся акваторія Дніпра в межах України перетворилася на каскад водосховищ. Вони створювались протягом 1931—1976 pp. У 1976 р. було заповнене останнє в каскаді Канівське водосховище. Дніпровські водосховища мають комплексне призначення: водозабезпечення населення і народного господарства, гідроенергетика, водний транспорт, рекреація, рибне господарство, зрошуване землеробство.

Площа водного дзеркала водосховищ дніпровського каскаду становить 6887 км². Після зарегулювання Дніпра різко збільшились глибини, значно поліпшилась освітленість води внаслідок осадження завислих частинок і проникнення сонячне радіації на більші глибини. В той же час у 5—24 рази зменшився водообмін, утворились застійні зони на мілководдях, їх площі в окремих водосховищах займають від 18 до 40 (табл. 22). Збільшились площі на розподілі фаз: повітря — вода; вода — донні відкладення; вода — берег. Температури режим водосховищ підпадає меншим коливанням у порівнянні з річковим.

Зарегулювання стоку призвело до корінних змін основе гідродинамічних та гідравлічних параметрів Дніпра. Внаслідок акумуляції весняних повеневих вод більш рівномірним стало їх надходження у пониззя. Різко зменшилась швидкість стокових течій. У середній за водністю рік вона становит 1,5—7 см/с (навесні 20—25 см/с), тоді як до зарегулювання переважали швидкості 60—80 см/с. При цьому характер течії визначається не тільки природними явищами (вітер, повені, наводки), а й диспетчерським регулюванням величини скидання вод, що зумовлено потребами енергетики та інші галузей народного господарства. Більш відчутними стали вітрові течії (5—15 см/с), в той час як на річці вони практично не формувались. З'явились вздовж берегів хвилеприбійні течії, які досягають 100—150 см/с [8].

Найбільше хвилеутворення спостерігається в озероподібних ділянках водосховищ, тут висота хвиль майже половину року становить 0,45 м, а інколи вона досягає 3,45 м. Найменш виражене вітрове хвилеутворення в Канівському, Дніпродзержинському і Запорізькому водосховищах, а найбільше – у Кременчуцькому та Каховському.

Значна протяжність дніпровського каскаду з півночі на південь позначається на термінах весняного прогрівання осіннього охолодження води. Якщо в трьох верхніх водосховищах (Київське, Канівське і Кременчуцьке) весняний перехід температури води через 0,2 °С відбувається у третій декаді березня, то в Каховському --у першій, тобто на два тижні раніше. В нижчерозташованих водосховищах пізніше настає осіннє похолодання. Перехід через 0,2 °С до нульових відміток відбувається у Київському і Канівському водосховищах У першій—другій декаді грудня, а у решти водосховищ – у третій. Приблизно до цих термінів приурочений і початок осіннього льодоставу.

Таблиця 22.