9.4. В'язкість води і поверхневий натяг

Як і питома теплоємність в'язкість води є її унікальною властивістю (в порівнянні з іншими рідинами), оскільки вона зумовлює рухливість водних мас і полегшує плавання гідробіонтів. Одиницею в'язкості є паскаль на секунду (Па∙с). Ця величина змінюється в залежності від температури таким чином: при 10 °С вона становить 1,3 10^-3, при 20 °С — 1,1 10^-3, а при ЗО °С — 0,87 10^-3 Па с і дещо збільшується при підвищенні солоності води.

Від в'язкості залежить швидкість занурення гідробіонтів та паріння планктонних організмів у воді. Тому у багатьох з них у ході еволюції сформувалися спеціальні утворення, які посилюють сили тертя з водою (вирости, крилоподібні утворення, „рулі” і тому подібне) і дають змогу їм утримуватись „на плаву”, не занурюючись у товщу води.

Ще одною специфічною властивістю води є високий коефіцієнт поверхневого натягу. Він вимірюється в ньютонах на метр (Н/м). У залежності від температури і солоності змінюється в межах 0,765—0,771 Н/м. Внаслідок сил поверхневого натягу утворюється поверхнева плівка, яка є своєрідною опорою для багатьох водяних організмів, що пристосовуються до неї, зокрема завдяки змочуваності або незмочуваності зовнішніх покривів тіла. Організми, поверхня яких не змочується, утримуються на поверхні плівки (або підвішуються до неї знизу), навіть якщо вони важчі від води і, навпаки, легші гідробіонти спираються на плівку і навіть можуть бігати по ній.

Поверхневий натяг значно знижується в умовах забруднення води органічними, особливо поверхнево-активними речовинами, а також при „цвітінні” води і заростанні водойм вищими водяними рослинами. При значному зниженні поверхневого натягу (до 20 10^-5 Н/см) організми поверхневої плівки гинуть.