6.6. Круглі черви, або первиннопорожнинні (Nemathelminthes). Нематоди (Nеmatoda) і коловертки (Rotatoria)

Лише коловертки (Rotatoria) та частина нематод (Nеmatoda) серед первиннопорожнинних є гідробіонтами. Нематод налічують близько 5000 видів. Приблизно половина з них — вільно-живучі форми, решта веде паразитичний спосіб життя.

Вільноживучі форми нематод досягають 2 — 3 см завдовжки, мають кругле видовжене тіло з загостреними переднім і заднім кінцями. Поперечний розріз тіла нематод має форму шкірно-м'язового мішка, який утворює первинну порожнину. У морських вільно живучих видів ця порожнина невеликих розмірів і часто буває заповнена рідиною, в якій виявляються паренхіматозні клітини, а з органічних речовин — валеріанова та масляна кислоти, які надають їй специфічного запаху.

Життєвий цикл вільноживучих нематод дуже простий. Вони є переважно різностатевими організмами, але серед них бувають і гермафродити. Можливе розмноження без участі самців (партеногенетично). Самиці відкладають яйця, з яких з’являються молоді нематоди.

Нематоди досить поширені в природних водоймах. Серед них є морські, солонуватоводні та прісноводні види, їх можна зустріти як у теплих, так і в холодних водоймах, біля берегів морів і на великих глибинах. Це переважно донні організми, але вони зустрічаються у товщі води та на занурених рослинах.

У водних екосистемах велику роль відіграють коловертки. Розмір їх тіла не перевищує 0,1—3,0 мм. Форма тіла коловерток легко розпізнається за наявністю специфічних ознак. У головній частині їх тіла розташований коловертнии апарат, що виконує функції руху та захоплення поживи (рис. 31). Він має вигляд війчастого віночка, який покриває верхню частину головного відділу. Тут же можна бачити хоботок, спинний виступ, а через прозорі покриви проглядаються очні плями (ретроцеребральні плями). Для коловерток характерна сформована травна система, яка складається з ротової порожнини, жувального шлунку (mastax), стравоходу, мішкоподібного травного шлунку та кишки. За характером живлення їх поділяють на мікрофагів та хижаків. Хижаки живляться інфузоріями та іншими коловертками. «Мирні» коловертки споживають мікроводорості, детрит, бактерії, а при штучному культивуванні нормально розвиваються, поїдаючи дріжджі. Коловертки відчувають зміни гідрохімічного та температурного режиму води, її освітлення. Органами відчуття є одно або два ока та спеціальні чутливі утворення — щупальці.

Життєвий цикл коловерток дуже короткий. У середньому вони живуть від 5 до 24 діб. З підвищенням температури води тривалість їх життя скорочується. Розмножуються коловертки як шляхом гетерогонії (чередування статевих і безстатевих поколінь у життєвому циклі гідробіонтів) так і партеногенетично (одна з форм розмноження, при якій яйцеклітини розвиваються без запліднення). При гетерогонії відбувається зміна різних статевих поколінь: роздільностатевого і гермафродитного, або роздільностатевого і партеногенетичного. Коловертки — різностатеві організми, у них вивідні протоки статевих залоз відкриваються у клоаку. Самці значно менших розмірів, ніж самиці. За сприятливих екологічних умов і якщо корму вистачає коловертки роду брахіонус (Brachionus) — брахіонус бокалоподібний (Brachionus calyciflorus), брахіонус червоний (Brachionus rubens), брахіонус складчастий (Brachionus plicatilis) — розмножуються партеногенетично. При незабезпеченості кормом або при настанні несприятливих умов середовища в популяції з'являються самці, і процес відтворення переходить до двостатевого. Такий спосіб відтворення вважається менш продуктивним. При партеногенетичному відтворенні самиці Brachionus rubens відкладають до 40—45 яєць, з яких виходять самиці, які також продовжують партеногенетичний цикл розвитку. При переході до статевого розмноження у популяції з'являються так звані міктичні самиці. Вони відкладають яйця, з яких виходять тільки самці, або такі яйця, які перебувають у стані спокою. Показник міктичності свідчить про співвідношення між особинами у популяції, які розмножуються партеногенетично, та такими, що перейшли до двостатевого розмноження.

Коловертки поширені практично повсюдно. Вони входять до складу прісноводного планктону, бентосу та перезволожених ґрунтів, зустрічаються у морських та солонуватоводних екосистемах. Коловертки відіграють важливу роль у самоочищенні водойм, їх продукція є істотним джерелом кормового раціону молоді багатьох видів риб. Вони є перспективним об'єктом штучного розведення з метою отримання цінної біологічної сировини та підгодівлі молоді риб [36].

6.7.Кільчасті черви (Annelida). Поліхети (Polychaeta), олігохети (Oligochaeta) і п'явки (Hirudinea).

До вищих червів, які мешкають у водному середовищі, належать кільчасті черви (тип Annelida), що мають вторинну порожнину тіла (целом). З нею пов'язане утворення гонад, ганефридіїв, ускладнення кровоносної системи та інших органів і систем організму. Відомо близько 8 000 видів анелід, з яких в Україні описано більше 300. Кільчастих червів поділяють на 4 класи: поліхети, або багатощетинкові (Polychaeta); охети, або малощетинкові (Oligochaeta); ехіуриди (Echiurida) і п'явки (Hirudinea) (рис. 32).

Поліхети (Polychaeta) — переважно мешканці літоральної зони морів. Найбільше вони тримаються прибережних акваторій з глибинами до 30 м. Деякі види зустрічаються і на глибинах до 400 м. Поліхети — типові бентосні організми, хоча серед них є і форми, які можуть плавати у товщі води. На дні вони можуть занурюватися у пісок, як це робить пісковик морський (Arenicola marina), або повзати по його поверхні, як афродита волохата, або морська миша (Aphrodite aculeata). В залежності від способу життя поліхет поділяють на вільно-рухливих (Errantia) та сидячих (Sedentaria), які більшу частину життя проводять в зануреному стані в донних ґрунтах або в штучно ними ж збудованих «хатках».

Щоб мати більш повне уявлення про біологію поліхет, розглянемо деякі особливості біології нереїса різнокольорового Nereis diversicolor). Ці поліхети поширені практично в усіх морях (переважно тропічних). Вони зустрічаються і в естуаріях річок. Налічують близько 150 видів представників цього роду, з них близько 10 мешкають в Азовському морі. З метою збагачення кормової бази осетрових риб ще в кінці 30-х pp. XX ст. за ініціативою та під керівництвом видатного зоолога і океанолога академіка Л.О. Зенкевича була вселена в Каспійське море поліхета нереїс різнокольоровий з Азовського моря, який успішно акліматизувався і витримує високий рівень нафтового забруднення донних відкладень Каспійського моря. Нереїс різнокольоровий — бентосний організм, який віддає перевагу мулистим відкладенням прибережної зони морів. Більшу частину життя він проводить у норах, які покидає лише у період розмноження. Як всеїдний гідробіонт має широкий спектр живлення і сам служить кормом для багатьох видів риб, зокрема осетрових.

Значення поліхет у внутрішньоводоймних процесах полягає, перш за все, в тому, що вони сприяють розкладанню органічних речовин, є важливою складовою частиною природної кормової бази риб. Поліхети відіграють значну роль у формуванні структури донних відкладень та кругообігу речовин і енергії у водних екосистемах.

Ехіуриди (Echiurida) — це відносно невеликий клас (близько 150 видів) морських бентосних організмів, які ведуть риючий спосіб життя. Вони мають циліндричне, несегментоване тіло завдовжки від 3 до 180 см, що майже повністю занурене в донний ґрунт.

Олігохети (Oligochaeta) — переважно мешканці прісних водойм. Відрізняються від інших червів сегментацією свого тіла. Дрібні особини можуть мати всього 2—3 сегменти, а у великих їх кількість може перевищувати 100. Крім парного надглоткового ганглію, навкологлоткових комісур та черевного нервового ланцюжка, від якого відходять нервові тяжі вздовж усього тіла, олігохети мають чутливі клітини в шкірі та щетинках, розташованих на передньому кінці тіла. У деяких форм олігохет є органи зору у вигляді пігментних бокаловидних утворень.

Олігохети — гермафродити, тобто в одній і тій же особині формуються у гонадах яйцеклітини і сперматозоїди. Після розриву гонад останні можуть попадати в порожнину тіла, а далі через спеціальні протоки — в навколишнє середовище, де і відбувається формування і розвиток ембріонів. Олігохети можуть розмножуватись і нестатевим способом. У таких випадках їх тіло поділяється на дві, а то і більше частин, з яких утворюються нормально сформовані організми. Різноманітність способів розмноження, а також висока здатність до регенерації, створюють сприятливі передумови для масового розвитку цих організмів у водоймах різного типу.

Олігохети поширені у великих і малих озерах, водосховищах, великих і малих річках і навіть у невеликих струмках. їх улюбленими місцями є мілководні зони з достатнім рівнем насиченості води киснем, але зустрічаються й форми, які можуть жити на великих глибинах, де переважають анаеробні умови. Переважна більшість олігохет — вільноживучі тварини. Вони зустрічаються скрізь — від екваторіальних теплих до значно більш холодних водойм північної півкулі і навіть полярних областей. Велику групу олігохет становлять ґрунтові форми, зокрема дощовий черв'як (Lumbricus terrestris). Відомі олігохети коменсалісти (співугруповання тварин різних видів, при якому один з них — коменсал, живе за рахунок іншого, не завдаючи Йому шкоди), та паразити, тобто організми, які живуть на поверхні (ектопаразити) або в органах і тканинах (ендопаразити) інших живих істот, живляться за їх рахунок і завдають їм шкоди. Серед останніх широко відомі представники родини псевдоп'явкових (Branchiobdellidae), які вражають зябра ракоподібних.

Олігохети відіграють дуже важливу роль як складова частина природної кормової бази риб. Вони беруть участь у формуванні донних відкладень. Пропускаючи через свій кишечник детрит, рештки рослин та значну кількість мулу, олігохети істотно впливають на його фізико-хімічні властивості. Крім того, риючись у мулі, олігохети сприяють обміну води і неорганічних речовин між його поверхневими і більш глибокими шарами. Вони досить чутливі до змін хімічного складу води.

П'явки (Hirudinea) поширені в прісних водоймах — у річках, озерах, струмках і болотах. У Дніпровських плавнях мешкає так звана земляна п'явка (Trocheta subviridis), яка пристосувалась до життя як у ґрунті, так і у заболочених місцях. У посушливі роки вона може занурюватись глибоко у ґрунт і так проживати до обводнення території. Значно менша кількість видів адаптувалась до солоних вод. П'явки живуть у морях і південної, і північної півкуль.

Налічують близько 300 видів цього класу. В Україні описано понад 25 видів. Великий внесок у дослідження п'явок України зробив харківський зоолог професор Ю.І. Лукін.

П'явки — вільноживучі черви. І хоча вони можуть паразитувати на молюсках, ракоподібних, рибах, водоплаваючих птахах і навіть ссавцях, основним їх середовищем все ж є вода. Філогенетично вони тісно пов'язані з олігохетами. Про це свідчить схожість у їх будові і функціонуванні нервової, кровоносної, видільної систем та в характері розмноження і розвитку. Особливо велика схожість у формі їх тіла. Воно має кільчасту структуру, хоча розташування кілець і сегментів не однакове. Тіло п'явок (довжина 1—200 мм) вкрите щільною кутикулою, під якою знаходиться епітелій, слизові та пігментні клітини. Досить розвинута мускулатура (кільцеві, діагональні та поздовжні волокна) забезпечує їм швидке пересування у воді або по поверхні дна водойм. У них добре розвинута травна система. Має своєрідну будову ротова частина їх тіла. Виходячи з морфо-функціональних особливостей п'явок поділяють на хоботних та щелепних. У хоботних дуже розвинена ротова трубка, яка може висуватися назовні як хобот і забезпечувати засмоктування крові.

Фактично таку ж функцію виконує і щелепний апарат щелепних п'явок. Він сформований з трьох поздовжніх мускулястих валиків, на яких є ряд хітинових зубів, за допомогою яких п'явка проколює шкіру тварин або людини і висмоктує кров. Тут же розташовані так звані губні залози, що виділяють білкову рідину — гемофілин або гірудин, який запобігає згортанню крові. Завдяки цим властивостям медичних п'явок Hirudo medicinalis з давніх часів застосовують для кровопускання та лікування тромбофлебітів. З цією метою п'явки садять на уражену частину тіла, де є ознаки тромбоутворення. Висмоктуючи кров і впускаючи гірудин, п'явки сприяють розсмоктуванню тромбів та запобіганню їх повторного формування. П'явки розмножуються подібно до інших червів-гермафродитів. Клас п'явок поділяється на три ряди: щетинконосні (Acanthobdellida), хоботні (Rhynchobdellida) і щелепні (Arhinchobdellida). Щетинконосні п'явки найбільш поширені в Байкалі та водоймах Кольського півострова. З цього нечисленного ряду відомий лише один вид щетинконоска лососева (Acanthobdella peledina) як небезпечний паразит лососевих риб.

Серед хоботних п'явок є вільноживучі види, які паразитують на рибах та інших тваринах. Заслуговують на увагу деякі з видів своїм піклуванням про нащадків. Воно виражається у покритті своїм тілом закріплених на твердих предметах яєць та забезпеченні їх свіжою водою.

Щелепні п'явки широко відомі своїм застосуванням у медицині. Медична п'явка (Hirudo medicinalis) є тимчасовим паразитом, тобто її паразитичний спосіб життя проявляється під присмоктування до тіла людини або до тварин, які заходять у воду.

П'явки живляться молюсками, червами, мальками риб, пуголовками, личинками комах.