40.4. Іхтіофауна Азовського моря

Іхтіофауна Азовського моря представлена напівпрохідними, прохідними і морськими видами. До напівпрохідних належать, в основному, риби Таганрозької затоки (лящ, судак, тарань). Серед прохідних найбільше промислове значення мають оселедці (мігранти з Чорного моря) та осетрові, а серед останніх азово-чорноморський осетер (Acipenser guldenstadti colchicus), який живиться молюсками, ракоподібними і рибами. Цей підвид російського осетра живе, крім Азовського, також у Чорному і Каспійському морях. На нерест він піднімається в річки. Після зарегулювання Дону і Кубані різко підірвана природна відтворювальна можливість цих риб. У басейні Азовського і Чорного морів поширена також севрюга (Acipenser stellatus). Цей вид є цінним об'єктом промислу та штучного розведення. До прохідних належать також мешканець Азовського моря - оселедець чорноморсько-азовський (Alosa kessleri pontica). На нерест він входить весною у річки Дон, Дніпро, Дністер, Дунай.

Серед риб відкритих частин моря найбільш масовими видами є тюлька (Clupeonella delicatula delicatula), хамса (Engraulis encrasicholus maeoticus) і атерина (Atherina mochon pontica). Тюлька постійно перебуває в Азовському морі, а хамса і атерина зимують у Чорному морі, а весною входять у Азовське через Керченську протоку для розмноження і нагулу. Чорноморсько-азовський оселедець, відомий як керченський, також зимує в Чорному морі, а в Азовське заходить у березні-квітні, йдучи на нерест у р. Дон. З вересня по грудень ці риби повертаються в Чорне море, де і зимують.

Серед донних риб добре відомі бички, яких в Азовському морі налічується 10 видів. Серед них промислове значення мають бичок-кругляк (Neogobius melanostomus), бичок-трав'яник (Gobius ophiocephalus), бичок-пісочник (Neogobius fluvia-tilis) та деякі інші.

Після зарегулювання рік Дону і Кубані відбулись істотні зміни у рибопродуктивності Азовського моря. До 1950-х років кубанські лимани були основними нерестово-виростними водоймами для судака і тарані як напівпрохідних риб. У них відловлювалось до 95 % тарані, 70 % судака і 40 % сазана від їх загального улову в морі. Після 1980 р. внаслідок гідротехнічного будівництва на цих річках рибопродуктивність прісноводних риб різко впала. До будівництва гідроспоруд на р. Дон і Кубань Азовське море було одним з найпродуктивніших у світі. Це визначалось його невеликими глибинами, добрим прогріванням та освітленням усієї товщі води. Внаслідок цього інтенсивно утворювалась велика кількість первинної продукції органічних речовин, масового розвитку набували кормові безхребетні, створювались сприятливі умови для розвитку і нагулу молоді риб. Біогенні речовини, які виносяться з річковим стоком і рівномірно поширюються у товщі вод під час вітрового перемішування морської води, також сприяють зростанню біопродуктивності.

Після зарегулювання Дону та утворення Цимлянської греблі різко скоротилась ділянка ріки для нересту осетрових та інших риб. Це негативно вплинуло на розвиток ікри, личинок та мальків таких прохідних риб, як осетер, шемая, рибець, дуже чутливих до солоності води. У зв'язку із зменшенням площ нерестилищ та наближенням їх до гирла річок (що обумовлено гідротехнічним будівництвом) личинки осетрових та інших риб швидше зносяться в дельту ріки, де багато їх гине у більш солоній воді. Негативно впливає на природне відтворення осетрових риб також недосяжність гірських перекатів на р Дон, де переважно відбувався їх нерест на гальковому дні. Хоча при будівництві гребель і створені рибоходи, але їх ефективність дуже низька.

Зростання солоності води в Азовському морі внаслідок значного вилучення річкового стоку призвело до переохолодження в зимовий період досить чутливих до зниження температури води осетрових риб. Як відомо, температура солоної води може опускатись нижче О °С і при цьому на поверхні моря не завжди утворюється захисний крижаний покрив.

Внаслідок комплексу негативних екологічних факторів, основною причиною виникнення яких є надходження забруднень, зарегулювання річкового стоку, відбір значних об'ємів прісних вод і відповідне підвищення загальної солоності води в морі, різко скоротилась рибопродуктивність осетрових та інших видів риб.

Ще в недалекому минулому улови цінних видів риб становили 300 тис. т на рік. При цьому до видового складу іхтіофауни входило 114 видів, в тому числі 42 представники прісноводного комплексу, 25 видів — понто-каспійських реліктів та 47 — атлантично-середземноморських мігрантів.

У 80-х роках вилов риб знизився до 60—120 тис. т, а в уловах переважали малоцінні хамса і тюлька. Продовжує скорочуватись чисельність і біомаса цінних прохідних і напівпрохідних видів риб.

Протягом 1980—1993 pp. вилов риби знизився в середньому зі 100 тис. т до 21 тис. т на рік. Таке падіння було обумовлене підривом рибних запасів, пов'язаним, зокрема, з поширенням мнеміопсиса Лейді, який інтенсивно виїдав кормову базу (зоопланктон), ікру та личинок пелагічних видів риб.

У наступні роки рибопродуктивність поступово зростала, що було пов'язано із зменшенням чисельності мнеміопсиса та нарощуванням біомаси далекосхідного «вселенця» (акліматизанта) піленгаса. Його вилов у 1999—2000 pp. перевищив улови масових видів риб — тюльки та хамси. Рибний промисел в Азовському морі зараз базується, в основному, на добуванні дрібних пелагічних риб (шпрот, хамси, тюльки) та риб придонного комплексу (піленгас, бички, камбала).