Середній багаторічний водний баланс Азовського моря (1923—1976 pp.)

Після введення в експлуатацію Цимлянського гідровузла на р. Дон (1953 р.) та Федорівського (1970 р.) і Краснодарського водосховищ на р. Кубань (1973 р.) різко зменшилось надходження прісної води з річковим стоком і зросла частка чорноморської води в загальному балансі Азовського моря.

Створення водосховищ на найбільших річках Азовського басейну (водозбірна площа близько 618 тис. км²) супроводжувалось збільшенням площ зрошуваних земель, що також призвело до значного посилення безповоротного відбору води. Зарегулювання річок Дону і Кубані різко змінило сезонну динаміку їх водного стоку. До зарегулювання щороку відбувались весняні повені, на які припадало 70—80 % річного стоку, ріки розливались, внаслідок чого збільшувались площі нерестилищ напівпрохідних видів риб. Після зарегулювання річковий стік став більш рівномірним, припинились весняні повені та скоротились площі нерестилищ (рис. 145).

У повноводні роки до зарегулювання Дону і Кубані в Азовському морі спостерігалось опріснення води на значних площах його акваторії. Наприклад, при об'ємі стоку р. Дон 27 км³ солоність води в Таганрозькій затоці спадала до 4 г/дм³.

Після зарегулювання річок мінералізація води зросла не тільки в морі, але й у Таганрозькій затоці, що негативно вплинуло на його рибопродуктивність.

Внаслідок зарегулювання Дону і Кубані в період 1976— 1980 pp. сумарний річковий стік зменшився до 11,6 км³ у порівнянні з умовним природним стоком, який приймається за 40—41 км³/рік. Найбільше падіння зареєстроване у р. Дон, де стік за ці роки знизився в 4 рази — з 27,9 до 6,8 км³. За цей же період надходження кубанської води до моря зменшилось з 11,4 до 4,4 км³/рік (табл. 31).

Таблиця 31.