38.3. Біологічні ресурси лиманів та їх народногосподарське значення

Унікальність ландшафтів, багатство флори і фауни причорноморських лиманів робить їх неповторними пам'ятками природи. У Дніпровсько-Бузькому та Дністровському лиманах багато ендемічних видів рослин, серед них є й такі, що занесені у Червону книгу. У складі фауни безхребетних і риб велика кількість каспійських видів, які мають значну наукову і господарську цінність, а їх генофонд вимагає збереження і охорони.

Ще не так давно Дніпровсько-Бузька гирлова область, до якої належить і однойменний лиман, відрізнялась особливо високою рибопродуктивністю. Так, в 1931—1940 pp. вилов риби становив в середньому 69 тис. ц, а в окремі роки досягав 104 тис. ц. Значна частина улову припадала на такі цінні прохідні риби, як осетер, севрюга, білуга, прохідний азово-чорноморський оселедець, напівпрохідні рибець, чехоня, пузанок та інші. Особливо високою продуктивністю відзначались фітофільні риби — тарань, лящ, судак, сазан та інші.

Після введення в експлуатацію Каховського гідровузла вже в 1951—1955 pp. улов риб впав до 56,2 тис. ц, серед яких до 16,9 тис. ц (30 %) припадало на малоцінну рибу тюльку. Несприятливий рівневий режим води у пониззі Дніпра, обумовлений подальшим гідротехнічним будівництвом та зростанням відбору води, проявився у погіршанні її якості та зростанні осолоненості акваторії лиману. Це негативно вплинуло на його біологічну продуктивність і відповідно на рибопродуктивність, про що свідчить падіння середньорічних уловів риб у Дніпровсько-Бузькому рибопромисловому районі до 35—39 тис. ц протягом 1969—1971 pp. У наступні роки рибопродуктивність дещо зросла, але відбувалось це за рахунок малоцінних видів риб. Так, на тюльку припадало близько 70—75 % при середній рибопродуктивності 52 кг/га. Вилов цінних промислових видів риб, які до зарегулювання Дніпра були основними об'єктами промислу, скоротився в 3—3,5 рази. Подібні процеси відбуваються в гирловій ділянці Дністра та Дністровському лимані після завершення будівництва Дністровського та буферного водосховищ.

З метою збереження унікальної Дніпровсько-Бузької гирлової області, яка відіграє виключно важливу роль у процесах самоочищення води, та для забезпечення нормальних умов для нересту і нагулу риб, необхідно здійснювати достатні за об'ємом екологічні та рибогосподарські попуски води через греблю Каховської ГЕС у пониззя Дніпра. Оптимальною величиною рибогосподарських попусків у квітні є 2500—3500 м³/с, але не менше 1500 м³/с, в травні відповідно — 4500—5000 (оптимальні величини) і 2000 м³/с (мінімальні); в червні необхідно подавати в нижній б'єф Каховської ГЕС не менше 1500 м³/с, а оптимальними величинами є 2000—3000 м³/с. Попуски води з Каховського водосховища не менше 2000 м³/с протягом нерестового періоду (рибогосподарські попуски) створюють сприятливі умови на основних нерестилищах пониззя і дельти Дніпра, що забезпечує збереження високого рівня їх рибопродуктивності [29].

Основним заходом щодо збереження унікальної екосистеми Дніпровсько-Бузького лиману і пониззя Дніпра є забезпечення в період літньої межені екологічних попусків води через Каховський гідровузол для запобігання надмірного надходження солоних морських вод, створення сприятливих умов для перебігу процесів самоочищення від антропогенного забруднення стічними водами, що потрапляють у лиман з міст Херсона, Миколаєва, інших населених пунктів та прилеглих територій.

Зарегулювання Дністра суттєво змінило гідрологічний і гідрохімічний режим Дністровського лиману, який займає положення між витоком ріки і морем. Як естуарна екосистема він відкритий до проникнення чорноморських солоних вод. До створення водосховищ на Дністрі лиман промивався річковими водами до 19 разів на рік, а після зарегулювання — 16—17 разів. В окремі роки цей показник ще менший. До зарегулювання в лиман заходило близько 3,7 км³, а після нього — 4,0—4,5 км³ морської води. Надходження морської води в 7 разів перевищує об'єм самого лиману, що істотно впливає на його гідрохімічний режим.

Екологічний стан гирлової зони та Дністровського лиману залежить від надходження водних мас із річковим стоком, а після введення в експлуатацію Дністровського та буферного водосховищ — від величини і режиму екологічних попусків води. В 1986—1987 pp., коли попуски води були настільки низькими, що не затоплювались плавні і не було достатнього водообміну із заплавними озерами, Дністровські плавні фактично виключались з внутрішньоводоймних процесів формування якості води та біопродуктивності. Вони почали просто деградувати. Відмічалось неодноразове проникнення солоної чорноморської води вгору Дністром до Одеського водозабору. Залишались значні площі нерестилищ без води, внаслідок чого було підірване відтворення іхтіофауни, що призвело до зменшення вилову риби майже вдвічі.

Закриті лимани відіграють важливу роль завдяки своїм мінеральним ресурсам. З їх вод і донних відкладень отримують морську сіль та лікувальні грязі, які є основним бальнеологічним фактором курорту Куяльник, відомого далеко за межами України.

Більшість закритих лиманів використовуються в рибогосподарських цілях та для отримання біологічно активних речовин з галофільних водоростей.