Показники зовнішнього водообміну закритих лиманів [88]

Як видно з наведених у табл. 29 даних, водообмін у закритих лиманах відбувається один раз протягом 2—5,5 років. Для порівняння відзначимо, що у відкритому Дніпровсько-Вузькому лимані він відбувається до 20 разів на рік. У закритих лиманах динаміка водних мас визначається, в основному, вітровою напругою, коливаннями температури води тощо.

Куяльницький і Хаджибейський лимани відділені від Чорного моря пересипом шириною до 3 км і повністю втратили з ним зв'язок. Тилігульський лиман з'єднується з Чорним морем неглибоким штучно створеним каналом і має дуже слабкий водообмін з морем. Тому приток вод у вказані лимани відбувається, в основному, внаслідок поверхневого стоку та атмосферних опадів і становить від 18 до 50 % їх загального об'єму. Приблизно така ж кількість води випаровується та інфільтрується. У зв'язку з таким балансом прибуткової і витратної частин вирішальну роль у визначенні екологічного стану закритих лиманів відіграють внутрішньоводоймні гідродинамічні процеси. До них належать, перш за все, різні види течій, завдяки яким забезпечується перенос водних мас між окремими ділянками лиманів, транспорт розчинених газів завислих речовин, гідробіонтів. Важлива роль у функціонуванні екосистем закритих лиманів належить масообміну між окремими шарами води. Завдяки цьому рівномірно перемішується вода на різних глибинах, зменшуються площі застійних зон.

Біота закритих лиманів значно бідніша, ніж відкритих.

У Куяльницькому лимані солоність води досягає на окремих ділянках 70—105 %о (середня 87 %о ). Фактично така вода являє собою ропу, схожу за хімічним складом на розчин хлоридно-натрієвих солей. До таких умов пристосовуються лише окремі гіпергалінні організми. Серед фітопланктону зустрічаються більш стійки до таких умов діатомові водорості, а із зелених — Dunaliella salina. Нитчасті водорості представлені кладофорою (Cladophora siwaschensis), а з ракоподібних адаптувались рачки артемії (Artemia salina).

Мінералізація води у Хаджибейському лимані коливається в межах 6—14 %₀ . Такий відносно невисокий рівень солоності води пов'язаний з його періодичним промиванням. Висока мінералізація води визначає видовий склад рослинних і тваринних організмів. У фітопланктоні є морські, солонуватоводні і прісноводні форми. Серед зоопланктону переважають морські форми, зокрема, гідромедузи, сцифомедузи, личинки поліхет, вусоногі раки, солонуватоводні коловертки, молюски. Всього налічується до 34 видів планктонних та 24 найбільш еврибіонтних видів донних безхребетних. У зообентосі зустрічаються морські черви — нереїди, середземноморські молюски та інші безхребетні. Видовий склад промислове цінних бентосних організмів протягом останніх 50—60 років зазнав численних змін, пов'язаних із втручанням людини у екосистему лиману. Так, масові поселення молюсків мідії та кардіума змінились біоценозами морського жолудя та мітилястера, а промислової креветки балтійської (трав'яної) більш дрібною креветкою звичайною. Такі зміни є відображенням проходження послідовних стадій розвитку гідробіоценозів лиману. Вони можуть порушуватись при втручанні людини у ці процеси або екстремальними природними явищами, як це мало місце із зміною солоності води у Хаджибейському лимані після землетрусу 1977 р. Внаслідок зрушень земної поверхні у прибережній зоні лиману з'явились прісноводні струмки, внаслідок чого знизилась загальна солоність води. Через кілька років після землетрусу у лимані почали розмножуватися такі риби, як короп, лящ, сріблястий карась, тарань та інші представники прісноводної іхтіофауни. Після вселення риб далекосхідного фауністичного комплексу (білий амур, білий і строкатий товстолоби) лиман став використовуватись у рибогосподарських цілях.

Тилігульський лиман з'єднується з Чорним морем штучно створеним каналом, але водообмін між ними дуже слабкий і істотно не впливає на гідрологічний режим лиману. За гідрохімічним складом вода в ньому наближається до морської (мінералізація 13—15 %₀) і належить до хлоридно-натрієвого класу. Довжина лиману по осьовій лінії становить 55—80 км, а ширина — від 1,0 до 4,5 км. При такій витягнутій формі та зниженому водообміні у самій верхній опрісненій його частині великі площі мілководь покриті заростями очерету та інших повітряно-водяних рослин (близько 600 га). Ще більші масиви (1800 га) вкриті підводними заростями рдесника гребінчастого (Potamogeton pectinatus) та рупії спіральної (Ruppia spiralis). У нижній, ближче розташованій до моря частині, зустрічаються розріджені зарості камки малої (Zostera noltii), a ближче до берега мілководдя вкриті нитчастими водоростями.

Фітопланктон представлений 80 видами діатомових, синьозелених, динофітових, евгленофітових і зелених водоростей. У залежності від зонального розподілу солоності води переважають морські, солонуватоводні або прісноводні форми. Такий же розподіл і зоопланктону, серед якого домінуюче положення займають коловертки, гіллястовусі і веслоногі рачки. У верхній більш опрісненій частині переважають прісноводні форми, а у центральній та південній — представники евригалінного зоопланктону.

Серед 50 видів зообентосу переважають ракоподібні і молюски. Більше всього морських видів — 26, прісноводних форм налічується 17, солонуватоводних — 7 видів. Серед бентосних організмів масовими є морські поліхети-нереїди, молюски мітулястер лінеатус, ракоподібні — морський жолудь та голландський краб.

Іхтіофауна Тилігульського лиману більш різноманітна, ніж Хаджибейського і Куяльницького лиманів. Тут було виявлено 56 видів риб, але в останні роки XX ст. залишилось тільки 29 видів, серед яких 21 — це морські види. Серед них домінують бички (13 видів), зустрічаються атерина, тюлька, судак, сріблястий карась.

У різні роки в залежності від кліматичних та інших факторів в закритих лиманах може мінятись не тільки солоність води, а й видовий склад, чисельність і біомаса гідробіонтів. Зіставлення екосистем відкритих і закритих лиманів показує, що у відкритих лиманах чисельність і біомаса гідробіонтів вищі.