4.11. Червоні водорості, або багрянки (Rhodophyta)

Отримали свою назву від того, що колір їх клітин у більшості випадків червоний. Інколи зустрічаються водорості з фіолетовим, блакитним, бурим і навіть чорним відтінком.

Забарвлення клітин водоростей зумовлюється наявністю пігментів: червоного фікоеритрину і синього фікоціанину. В цитоплазмі водоростевих клітин знаходиться багрянковий крохмаль як запасний продукт, хлорофіли а і d, α- і β-каротини, ксантофіли, фікоеритрин, фікоціанин. До клітинної стінки водоростей входить пектин, целюлоза, а деякі водорості містять такі пектинові речовини, як агар, агароїди і карагенин.

За морфологічною будовою червоні водорості зрідка бувають одноклітинними, але частіше мають нитчасту та псевдопарен-хіматозну багатоклітинну структуру. Вони можуть мати вигляд кущиків, платівок або дуже розчленованих листоподібних утворень. Розмножуються водорості як статевим, так і безстатевим способом. Статеве відтворення оогамне характеризується утворенням диплоїдного покоління. Такі організми за нормальних умов розвитку роздільностатеві. Для них характерним є послідовне чередування одного гаплоїдного (гаметофіта) і двох диплоїдних поколінь. Абсолютна більшість понад 4 000 видів червоних водоростей — мешканці морів, і лише 200 видів живуть у прісних водах.

Червоні водорості поділяються на два класи: бангієві (Bangiophyceae) та флоридієві (Florideophyceae).

Водорості класу бангієвих — це в основному морські види. Серед них зустрічаються і солонуватоводні, поширені в лиманах на узбережжі Чорного моря. Переважно це одноклітинні та багатоклітинні (колоніальні), безформні або нитковидні організми, їх видовий склад не відрізняється великим різноманіттям. Поодинокі види цих водоростей зустрічаються у прісних водоймах.

Серед представників класу флоридієвих, поширених у прісних водах, слід назвати леманею річкову (Lemanea fluviatilis), яка зустрічається у чистих, проточних, добре аерованих водах гірських річок Криму та Карпат, її слань відрізняється багатогільчастою структурою, яка дозволяє міцно закріплюватись на камінні та інших твердих предметах і у такий спосіб протистояти швидкій течії гірських річок (рис. 18). Червоні водорості найпоширеніші у морях з теплими водами. У напрямі до більш холодних високих широт кількість їх видів поступово спадає, а біля Арктичного басейну їх видове різноманіття нечисленне. Червоні водорості є типовими представниками перифітону. Вони оселюються на кам'янистому субстраті, скелях, рифах, підводних валунах та інших затоплених твердих предметах, їх можна спостерігати на панцирах живих і мертвих молюсків, зовнішніх покриттях інших організмів. Вони добре розвиваються в морській воді на глибинах до 40—60 м. Поселення багрянок найпоширеніші у верхніх горизонтах морів. Серед екологічних факторів, які визначають їх поширення у різних зонах морів, є температура, солоність та сонячна радіація.