logo search
Ekolohichne_pravo_Ukrainy шемшученко

§ 1. Поняття та підстави юридичної відповідальності за ... Правопорушення

О тже, об'єктивна сторона екологічного правопорушення являє собою сукупність зовнішніх ознак протиправного діяння. Еко­логічне правопорушення може бути вчинене шляхом як активних дій (наприклад, незаконна порубка лісу), так і бездіяльності (на­приклад, неповідомлення відомостей про аварійні ситуації на вод­них об'єктах).

Поняття «протиправність» завжди характеризує екологічне пра­вопорушення, яке в свою чергу нерозривно пов'язане з поняттям суспільної шкоди (небезпеки). Залежно від ступеня суспільної шкоди (небезпеки) визначається вид юридичної відповідальності за вчинене правопорушення. Наприклад, якщо порушення вимог щодо охорони надр незначне за ступенем суспільної небезпеки, то відповідальність за нього настає відповідно до ст. 57 КпАП, тобто застосовуються заходи адміністративної відповідальності. Якщо ж порушення правил охорони надр створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи навколишнього природного середовища, то відповідальність настає відповідно до ст. 240 КК України, тобто винні особи несуть кримінальну відповідальність.

Суспільно небезпечними наслідками вчинення більшості еко­логічних правопорушень є заподіяння екологічної шкоди або ре­альна загроза заподіяння такої шкоди. Екологічна шкода означає негативний вплив на навколишнє природне середовище, який зу­мовлений антропогенною діяльністю людини і пов'язаний з за­брудненням навколишнього природного середовища, виснажен­ням природних ресурсів, пошкодженням або руйнуванням еко­логічних систем.

Необхідність встановлення причинного зв'язку між протиправ­ною поведінкою та її наслідками — екологічною шкодою є обов'язковою передумовою притягнення до юридичної відповідальності в тих випадках, коли нормою права передбачені матеріально виражені наслідки як елемент об'єктивної сторони складу екологічного правопорушення, так звані матеріальні склади правопорушення (наприклад, знищення або пошкодження лісових масивів — ст. 245 КК України, незаконне полювання — ст. 248 КК України, пошкодження лісу стічними водами, хімічними речови­нами, нафтою і нафтопродуктами, шкідливими викидами, відхода­ми і покидьками — ст. 72 КпАП).

Водночас значна кількість екологічних правопорушень базуєть­ся на формальних складах. У цих випадках необхідність встанов-

337

Розділ XI. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення

л ення причинного зв'язку відпадає, оскільки відповідальність на­стає за сам факт вчинення правопорушення незалежно від настан­ня суспільно небезпечних наслідків (наприклад, порушення вимог пожежної безпеки в лісах — ст. 77 КпАП, приховування або пере­кручення відомостей про екологічний стан або захворюваність на­селення — ст. 238 КК України).

Існують і такі склади екологічних правопорушень, за вчинення яких передбачена відповідальність як у випадках настання негатив­них наслідків, так і у випадках, коли такі наслідки ще не настали, але є реальна загроза їх настання (наприклад, введення в експлуа­тацію виробничих об'єктів без обладнання, що запобігає шкідли­вому впливу на ліси — ст. 71 КпАП, порушення правил охорони надр — ст. 240 КК України).

Суб'єктом екологічного правопорушення можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Повною мірою це стосується цивільно-пра­вової відповідальності. У галузі дії кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності суб'єктами екологічних право­порушень є тільки фізичні особи — громадяни і посадовці.

При цьому слід зазначити, що суб'єктами кримінальної, дис­циплінарної та матеріальної відповідальності можуть бути тільки фізичні особи — громадяни та посадові особи, а суб'єктами адміні­стративної та цивільно-правової (майнової) відповідальності можуть бути і фізичні, і юридичні особи.

Суб'єктивною стороною екологічних правопорушень є вина у формі умислу чи необережності. Вина є відображенням психічно­го ставлення правопорушника до дій та їх наслідків. Правопору­шення визнається вчиненим умисно, якщо особа, яка його вчини­ла, усвідомлювала протиправний характер своїх дій чи бездіяль­ності, передбачала його шкідливі наслідки, бажала чи свідомо до­пускала настання цих наслідків. Правопорушення вважається вчи­неним із необережності, якщо особа, яка його вчинила, передбача­ла настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала можливості настання відповідних наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити.

За чинним законодавством одні екологічні правопорушення вважаються такими тільки за наявності умислу (незаконне полю­вання, ст. 248 КК України), другі — необережності (знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем,

338