§ 2. Закономірності побудови й розвитку європейського права ... Середовища

т у на найближче десятиліття. Враховуючи масштаби заходів, що передбачаються, відповідно до програми планується координувати заходи в сфері охорони навколишнього середовища не тільки дер­жав — членів ЄС, а й держав-кандидатів, а також інших країн Європи і європейських міжнародних екологічних організацій. Не­має сумнівів, що даний документ має велике значення і для Ук­раїни як учасниці європейських процесів у природоохоронній сфері.

Програмою визначені чотири ключові екологічні пріоритети, що втілюються ЄС у таких сферах, як: зміна клімату; природа і біорізноманіття; навколишнє середовище, здоров'я та якість жит­тя; природні ресурси та відходи.

Щодо кожного з пріоритетів програма містить розгорнуту стра­тегію дій для їх втілення в життя, включаючи законодавчі заходи.

Таким чином, шість програм дій у галузі навколишнього сере­довища, прийнятих у ЄС, сформулювали політико-правові переду­мови для становлення права навколишнього середовища ЄС. Вони визначали зміст і форму еколого-правових актів, що приймались Співтовариством протягом останніх ЗО років.

З набранням чинності новою Конституцією ЄС будуть створені додаткові стимули для розвитку права навколишнього середовища ЄС.

На сьогодні право навколишнього середовища ЄС спирається більш ніж на 300 правових актів, причому понад 200 з них — ди­рективи. Ці акти становлять певну систему, в рамках якої виділя­ються розділи та підрозділи. Перший розділ законодавства ЄС з на­вколишнього середовища включає загальні засади та програми з питань навколишнього середовища. В межах другого розділу регу­люються питання забруднення й інших шкідливих факторів, а са­ме: а) ядерної безпеки й радіоактивних відходів; б) охорони водних джерел і управління водами; в) моніторингу атмосферних забруд­нень; г) запобігання шумовому забрудненню; д) хімічного та інду­стріального ризику та біотехнології. Третій розділ законодавства ЄС з навколишнього середовища присвячений питанням просто­рового планування, навколишнього середовища та природних ре­сурсів. Тут окремо виділено питання: а) менеджменту та ефектив­ного використання територій та природних ресурсів; б) збережен­ня дикої фауни і флори; в) управління відходами. Нарешті, четвер­тий розділ присвячений питанням міжнародного співробітництва.

825

Розділ XXIII. Європейське право навколишнього середовища

В ище ми вже розглянули основні програмні документи ЄС у га­лузі охорони навколишнього середовища, що становлять основу першого розділу відповідного законодавства.

Найбільше за обсягом екологічне законодавство ЄС міститься в другому розділі. Це переважно директиви, які безпосередньо дер-жавами-членами не застосовуються, а лише закріплюють цільові настанови і пропонують альтернативні шляхи їх досягнення держа­вами.

Спільна енергетична політика ЄС почала формуватися ще в 70-х роках XX ст., поширюючись спершу на ядерний і вугільний сектори енергетики. Ця політика значною мірою визначалась і продовжує визначатись залежністю енергетичного сектору ЄС від імпорту енергоносіїв (прогнозується, що до 2030 р. така залежність становитиме 70%). Сьогодні в ЄС ядерна енергетична політика не розглядається як спільна лінія ЄС. Відповідне питання віднесене до компетенції держав-членів, які вільно визначають масштаби і напрями розвитку ядерної енергетики. Така позиція стала причи­ною суттєвих розбіжностей у частці та структурі ядерного сектору різних держав ЄС (від 4,1% — у Нідерландах до 76% — у Франції). В експлуатації сумарно знаходяться 145 ядерних реакторів загаль­ною потужністю 122 757 МВт, що становить 26% всього вироб­ництва електроенергії ЄС.

У відповідній сфері спостерігається боротьба двох тенденцій: значна частина країн ЄС на чолі з Францією є прибічниками роз­витку атомної енергетики, що відповідає їх економічним інтере­сам; інша ж частина країн на чолі з Німеччиною та Швецією, де значний вплив мають зелені партії та рухи, прийняли політичні рішення щодо відмови в перспективі від використання атомної енергії. На тлі боротьби цих двох тенденцій ЄС затвердила Рамко­ву дослідницьку Програму Євратому на 2002—2006 рр., що охопи­ла всі ключові напрями розвитку атомної енергетики ЄС та визна­чила умови створення єдиного європейського дослідницького по­ля в сфері ядерної енергетики. Інших спільних документів ЄС пра­вового спрямування у відповідній сфері останніми роками прийня­то не було.

Метою водного законодавства ЄС визначено досягнення сталого використання водних джерел шляхом встановлення екологічно ко­ректних якісних та кількісних характеристик поверхневих та підземних вод. Законодавство ЄС передбачає комплексну систему

826