§ 4. Суб'єкти права власності на природні ресурси

н ими. Лише за наявності цивільної дієздатності фізична особа мо­же набути право власності шляхом власних активних дій — укла­дення договору купівлі-продажу, міни тощо.

Що стосується набуття та реалізації права власності на землю, то такі дії може вчиняти фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття) або вступила в шлюб (ст. 34 ЦК).

Земельний кодекс України за обсягом наданих прав на землю поділяє фізичних осіб на громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. Найбільш повним обсягом прав щодо на­буття землі у власність наділені громадяни України. Вони можуть мати у власності будь-які землі, які Земельний кодекс України доз­воляє передавати у власність громадян. Іноземні громадяни та осо­би без громадянства як суб'єкти права власності на землю не ма­ють права набувати у власність землі сільськогосподарського при­значення. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті ними у спадщину, протягом року підлягають відчуженню. А з зе­мель несільськогосподарського призначення іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати лише землі, на яких роз­ташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві при­ватної власності (ст. 81 ЗК). Отже, іноземні громадяни та особи без громадянства є суб'єктами права власності лише на земельні ділян­ки, на яких розташована будівля, споруда чи інша нерухомість. До таких земель належать земельні ділянки, призначені для житлово­го, дачного та гаражного будівництва, а також землі промисло­вості, транспорту, зв'язку тощо.

Юридичні особи як суб'єкти права приватної власності на зем­лю мають право набувати земельні ділянки у власність для здійс­нення статутної діяльності. Цивільний кодекс України (ст. 81) поді­ляє юридичних осіб на два види: юридичні особи публічного права та юридичні особи приватного права. До юридичних осіб публічно­го права належать юридичні особи, створені розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Авто­номної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Юридичними особами приватного права вважаються юридичні осо­би, створені громадянами та/або юридичними особами приватного права. Суб'єктами права приватної власності на землю є юридичні особи приватного права. Юридичні особи публічного права можуть володіти землею на праві постійного користування та оренди.

85

Розділ IV. Право власності на природні ресурси

К рім цього, юридичні особи як суб'єкти права власності на зем­лю поділяються на юридичних осіб України та іноземних юридич­них осіб. За загальним правилом, юридичними особами України вважаються юридичні особи, створені (зареєстровані) в Україні відповідно до її законодавства. Однак з цього правила є винятки. Згідно зі ст. 117 Господарського кодексу (ГК) України, якщо за­сновниками (учасниками) створеної в Україні відповідно до її за­конодавства юридичної особи є лише іноземці (іноземні громадя­ни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи), то така юридична особа вважається іноземною. А спільні підприємства, за­сновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогоспо-дарського призначення у випадках та в порядку, встановлених ЗК України для іноземних юридичних осіб (ст. 82).

Поділ юридичних осіб як суб'єктів права власності на вітчиз­няні та іноземні має важливе значення. Юридичні особи України мають право набувати у власність всі види земель, які можуть зна­ходитись у приватній власності, крім земельних ділянок, які нада­ються для задоволення особистих потреб громадян. До останніх належать: земельні ділянки, призначені для індивідуального жит­лового, дачного і гаражного будівництва та ведення особистого се­лянського господарства.

Земельна правосуб'єктність іноземних юридичних осіб є значно вужчою. Так, згідно зі ст. 82 ЗК України набуття ними у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення не допус­кається, за винятком випадків отримання їх у спадщину. Однак землі сільськогосподарського призначення, отримані іноземними юридичними особами в спадщину, підлягають відчуженню протя­гом одного року. Що стосується земель несільськогосподарського призначення, то іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на такі землі лише з метою здійснення інвестиційної діяльності: а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні; б) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.

Що стосується можливості набуття у приватну власність інших, крім землі, природних ресурсів, то вони, по-перше, поки що істот­но обмежені чинними законодавчими актами та, по-друге, тісно пов'язані з набуттям у приватну власність земельних ділянок, на

86