logo
Ekolohichne_pravo_Ukrainy шемшученко

§ 3. Природно-заповідний фонд України

У разі резервування земель, що перебувають у інших формах власності, відшкодування пов'язаних з цим виробничих витрат здійснюється за рахунок: державного бюджету — для територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значен­ня; бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів — для територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Порядок підрахунків розміру збитків, що підлягають відшкоду­ванню власникам землі та землекористувачам, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Власникам (користувачам) земельних ділянок, що резервуються під наступне заповідання, можуть також встановлюватися пільги щодо оподаткування прибутку, сплати земельного податку та деякі інші пільги з урахуванням ст. 49 Закону «Про природно-за­повідний фонд України».

Рішення про резервування приймаються органами, уповноваже­ними приймати рішення про створення й оголошення відповідних територій та об'єктів природно-заповідного фонду (тобто для тери­торій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення — Президентом України, щодо територій та об'єктів при­родно-заповідного фонду місцевого значення — обласними, Київською та Севастопольською міськими радами).

Так, Указом Президента України від 24 квітня 1998 р. «Про ре­зервування цінних природних територій для наступного заповідан­ня» було затверджено Перелік цінних природних територій, що ре­зервуються для створення нових або розширення існуючих при­родних заповідників та заказників загальнодержавного значення. На територіях, що резервуються, не допускається без погодження з Мінприроди України житлове, господарське, дачне будівництво, проведення меліоративних робіт, розорювання та заліснення цілинних і перелогових земель та інша діяльність, яка може при­звести до знищення або руйнування цінних природних комплексів та об'єктів.

Право власності на території та об'єкти природно-заповідного фонду. За загальним правилом, встановленим ст. 45 ЗК України, землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

При цьому право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні

629

Розділ XIX. Правові засади формування ... екологічної мережі України

о б'єкти, ліси та багаторічні насадження, які на ній знаходяться (ст. 79 ЗК України).

Суб'єктом права державної власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади: Кабінет Міністрів України, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські, а також районні дер­жавні адміністрації відповідно до закону.

Територіальні громади є суб'єктами права комунальної власності, що реалізують це право як безпосередньо, так і через органи місце­вого самоврядування (сільські, селищні, міські ради).

Громадяни та юридичні особи є суб'єктами права приватної влас­ності.

Загальне правило щодо можливостей перебування об'єктів при­родно-заповідного фонду у трьох формах власності знає ряд ви­нятків, передбачених спеціалізованим законодавством про природ­но-заповідний фонд. Так, території природних заповідників, за­повідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ре­сурси, надані національним природним паркам, є власністю ук­раїнського народу, тобто не підлягають приватизації та передачі в комунальну власність.

Регіональні ландшафтні парки, зони — буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних за­повідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам'ят­ки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні пар­ки, зоологічні парки та парки—пам'ятки садово-паркового мис­тецтва — можуть перебувати як у власності українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України, тобто в комунальній або приватній.

Ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні парки, ство­рені до прийняття Закону «Про природно-заповідний фонд Ук­раїни» (тобто до 16 червня 1992 р.), не підлягають приватизації.

Відповідно до вимог земельного законодавства землі державної власності, зайняті під об'єктами природно-заповідного фонду за­гальнодержавного значення, не підлягають переданню ні в приват­ну, ні в комунальну власність. При цьому не передаються у при­ватну власність землі державної власності з розташованими на них об'єктами природно-заповідного фонду як загальнодержавного, так і місцевого рівня.

630