logo
Ekolohichne_pravo_Ukrainy шемшученко

§ 3. Стандартизація і нормування в галузі охорони ... Природного середовища

— гранично допустимі викиди і скидання в навколишнє при­ родне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні шкідли­ вого впливу фізичних і біологічних чинників.

Перший вид нормативів за своєю суттю є критерієм якості на­вколишнього природного середовища, тобто фактично встановлює параметри безпечного довкілля.

Другий вид нормативів встановлює граничні норми негативного впливу з боку окремих джерел забруднення на навколишнє при­родне середовище. Рівень негативного впливу кожного даного дже­рела забруднення і їхня кількість, очевидно, визначають якість на­вколишнього природного середовища, для характеристики якого, як зазначалося, є свої нормативи якості. Відзначений взаємозв'язок двох груп екологічних нормативів фактично має виз­начати екологічну політику в кожному конкретному регіоні, а от­же, із необхідністю має впливати на соціально-економічну ситу­ацію як у країні у цілому, так і в регіоні зокрема.

При цьому у ст. 33 закону вказується, що нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколиш­ньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України.

Стаття 33 закону також передбачає можливість законодавчого встановлення нормативів використання природних ресурсів та інших екологічних нормативів.

Екологічні нормативи мають встановлюватися з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормативів. При цьому підкреслюється, що у разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекре­аційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюю­чих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природ­не середовище.

У природоресурсному законодавстві нормативний підхід у регу­люванні екологічних відносин має свої особливості щодо окремих природних ресурсів. Зокрема, ст. 5 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» встановлює такі нормативи:

231

Розділ VIII. Основні функції державного управління в галузі охорони ...

— нормативи гранично допустимого впливу фізичних і біологічних факторів стаціонарних джерел;

Водний Кодекс України (ст. 36) передбачає:

— допустимі концентрації радіоактивних речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для задоволення питних, гос­ подарсько-побутових та інших потреб населення.

Крім того, статті 38—40 зазначеного кодексу встановлюють нор­мативи: гранично допустимого скидання забруднюючих речовин; галузеві нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об'єкти; технологічні нормативи використання води.

У Земельному кодексі України нормативи гранично допустимих концентрацій хімічних, радіоактивних та інших шкідливих речовин у ґрунті і порядок їх визначення регулюються ст. 165.

Особливістю впровадження нормативів гранично допустимих викидів (ГДВ) і гранично допустимого скидання (ГДС) є те, що во­ни мають супроводжуватися поетапною розробкою заходів щодо зниження викидів (скидання) забруднюючих речовин до еко­логічно безпечних рівнів.

Важливою рисою аналізованих законів є встановлення галузе­вих технологічних нормативів утворення речовин, що викидають­ся (скидаються) у природні об'єкти, які розробляються відповідни­ми міністерствами і відомствами для оцінки екологічної безпеки виробництва.

Законодавством забороняються викиди (скидання) речовин в атмосферу і водні об'єкти, для яких відсутні відповідні нормативи ГДК, ГДВ, ГДС, і встановлюється порядок їх введення.

Особливу групу нормативів становлять нормативи радіаційної безпеки, що встановлюються Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку». Для кожної категорії осіб, яка опромінюється, закон передбачає допустимі рівні опроміню-

232