logo
Ekolohichne_pravo_Ukrainy шемшученко

§ 5. Рекреаційні зони

я ких є створення умов для туризму, відпочинку та інших видів ре­креаційної діяльності в природних умовах із додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів;

Ділянки земель рекреаційного призначення можуть виділятись у складі земель лісового фонду. Користування такими ділянками регулюється Лісовим кодексом України. Воно може здійснюватися на засадах як загального, так і спеціального природокористування. Згідно зі ст. 75 цього кодексу користування земельними ділянками лісового фонду в рекреаційних і туристичних цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і при­родних ландшафтів та з додержанням правил архітектурного пла­нування приміських зон і санітарних вимог.

У лісах, що використовуються в рекреаційних цілях, лісокорис-тувачі повинні здійснювати роботи щодо їх благоустрою. Порядок користування земельними ділянками лісового фонду в рекре­аційних і туристичних цілях встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Переважно рекреаційне призначення мають ліси населених пунктів. Правовим режимом останніх забороняються рубки голо­вного користування, заготівля живиці, деревних соків, лісової підстилки, а також випасання худоби. Законодавством може бути передбачена заборона й інших видів використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, якщо во­ни несумісні з організацією відпочинку населення.

За межами міст й інших населених пунктів землі, зайняті лісо­парками та іншими зеленими насадженнями, що виконують захисні та санітарно-гігієнічні функції і є місцем відпочинку насе­лення, включають до зелених зон, тобто до складу земель рекре­аційного призначення.

659

Розділ XIX. Правові засади формування ... екологічної мережі України

В ідповідно до ст. З Закону України «Про туризм» під час місто­будівного планування, проектування, розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів містобудування на територіях рекреаційних зон відповідні органи виконавчої влади, власники об'єктів місто­будування мають передбачати максимальну інтеграцію споруджу­ваних об'єктів до місцевого соціально-економічного, природного та історико-культурного середовища.

Для проектування, будівництва та реконструкції рекреаційно-оздоровчих закладів (будинків відпочинку, пансіонатів, комплексів цих закладів, туристичних баз, туристичних притулків, баз відпо­чинку та ін.) незалежно від форм власності та відомчої належності МОЗ України затверджені Державні санітарні правила розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів (1996 р.). Межі зон відпочинку (рекреаційних зон), функціональне зонування та планувальна організація їх територій мають відповідати чинним містобудівним і гігієнічним нормативам та вимогам до планування та забудови зон відпочинку ДБН 360—92 «Містобудування. Плану­вання і забудова міських і сільських поселень» (розділ 5), а також Санітарних правил і норм «Планування та забудова населених місць» (розділ 6).

На території зон відпочинку забороняється будівництво нових, розширення та реконструкція діючих виробничих та інших об'єктів, не пов'язаних із безпосереднім обслуговуванням відпочи­ваючих та населення, яке постійно проживає в даній місцевості. Наявні в межах зон рекреації промислові об'єкти, які є джерелами шкідливого впливу на навколишнє природне середовище і пере­шкоджають розвитку цих зон, підлягають виносу за межі зон відпочинку або зміні їх виробничого профілю.

У рекреаційних зонах мають створюватися комплекси курорт­но-рекреаційних закладів, які формуються близькими за профілем установами, об'єднаними на основі спільного архітектурно-просторового рішення та централізації медичного, культурно-побутового, господарського, інженерного та енергетичного обслу­говування.

Вибір земельної ділянки для розташування закладів рекреації підлягає обов'язковому погодженню з органами, установами та за­кладами санепідемслужби.

Методи очищення, умови та місця скидання стічних вод вста­новлюються відповідно до вимог генеральних планів зон відпочин-

660