logo
Ekolohichne_pravo_Ukrainy шемшученко

§ 8. Екологічне право як навчальна дисципліна і галузь науки

ю зний науково-дослідний інститут радянського законодавства)1. З ряду принципових питань вони займали різні позиції, а тому по­леміка між ними в публікаціях і на наукових конференціях стала каталізатором для пошуку шляхів розвитку природоохоронного права як у центрі, так і в союзних республіках.

В Україні перші наукові розробки правових проблем охорони природи були проведені у Секторі держави і права АН УРСР (нині — Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України) на початку 60-х років XX ст. їх автором був В. Л. Мунтян. Потім він перейшов на юридичний факультет Київського державного університету, де продовжив свої наукові пошуки і започаткував на­вчальний курс з природоохоронного права.

Провідними московськими правознавцями, які у 70—80-х роках сприяли трансформації природоохоронного права в екологічне, бу­ли професор О. С. Колбасов (Інститут держави і права АН СРСР) і професор В. В. Петров (юридичний факультет Московського університету). Перший із них у цей час опублікував монографію «Екологія: політика — право» (1976 р.), а другий — «Екологія і пра­во» (1981 р.).

Наукові дослідження екологічної проблематики в Інституті дер­жави і права АН УРСР відновилися на початку 70-х років. Після Стокгольмської конференції ООН з навколишнього середовища (1972 р.) акцент тут було зроблено на праві навколишнього сере­довища. Концептуальні засади нового праворозуміння в еко­логічній сфері знайшли відображення у серії підготовлених в Інституті фундаментальних праць: «Організаційно-правові питання охорони навколишнього середовища в СРСР» Ю. С. Шемшученка (1976 р.); «Юридична відповідальність в галузі охорони навколиш­нього середовища» Ю. С. Шемшученка, В. Л. Мунтяна і Б. Г. Ро-зовського (1978 р.); «Охорона навколишнього середовища від шу­мового впливу (правові і організаційні питання)» Н. Р. Малишевої (1978 р.); «Охорона навколишнього середовища у містах» (колек­тив авторів, 1981 р.); «Ради народних депутатів і охорона навко-

1 Казанцев Н. Д. О преподавании в вьісших учебньіх заведеннях курса «Право­вая охрана природи» // Вестник Московского ун-та. Серия «Право». — 1961. — № 1; Він же. Программа курсу «Правовая охрана природьі (природоохранительное право)». Проект для обсуждения на межвузовском совещании по проблеме «Право­вая охрана природьі». — М., 1961; Правовьіе вопросьі охраньї природьі в СССР / Под ред. Г. М. Полянской. — М., 1963.

25

Розділ І. Екологічне право — комплексна галузь права

л ишнього середовища» (колектив авторів, 1984 р.); «Правова охо­рона навколишнього середовища в галузі промислового вироб­ництва» (колектив авторів, 1986 р.); «Місцеві ради і охорона навко­лишнього середовища» Ю. С. Шемшученка (1988 р.); «Правові проблеми екології» Ю. С. Шемшученка (1989 р.) та інших.

Ці роботи набули загальносоюзного резонансу. Як писав з цьо­го приводу професор В. В. Петров, «на основі комплексного підхо­ду до охорони навколишнього природного середовища склалася київська еколого-правова школа, представлена в сучасний період цілою низкою наукових праць»1.

Поряд з Інститутом держави і права АН УРСР у цей період від­булося розширення теоретичних досліджень еколого-правової тема­тики і в інших провідних наукових центрах України. У Харківсько­му юридичному інституті над відповідними проблемами плідно пра­цювали Ю. О. Вовк, В. К. Попов, В. О. Чуйков, А. П. Гетьман; на юридичному факультеті Київського державного університету — В. Л. Мунтян та В.І. Андрейцев; на юридичному факультеті Львів­ського державного університету — Н. І. Тітова та С. М. Кравченко; у Ворошиловградському філіалі Інституту економіко-правових до­сліджень АН УРСР — Б. Г. Розовський; на економіко-юридичному факультеті Донецького державного університету — А Г. Попкова.

Після проголошення незалежності України відбулися якісні змі­ни в характері досліджень еколого-правової тематики. Система українського екологічного права почала розглядатися не як части­на відповідної загальносоюзної системи, а як самодостатня галузь суверенної держави. Під цим кутом зору останнім часом підготов­лено і видано чимало цікавих індивідуальних і колективних моно­графічних праць. Серед них монографії А. П. Гетьмана «Процесу­альні норми і відносини в екологічному праві» (1991 р.); Н. Р. Ма-лишевої «Гармонізація екологічного законодавства в Європі» (1996 р.); Г. І. Балюк «Правові аспекти забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки в Україні» (1997 р.); «Еко­логічний контроль: питання теорії і практики» (колективна, за ред. Ю. С. Шемшученка, 1999 р.); С. Б. Гавриша «Кримінально-правова охорона довкілля в Україні» (2002 р.); В. В. Костицького «Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка» (2003 р.).

У роки незалежності посилилась увага і до видання підручників та навчальних посібників з екологічного права України. Назвемо

1 Петров В. В. Правовая охрана природи в СССР. — М., 1984. — С. 360. 26

Рекомендована література

л ише частину з них: «Екологічне право України» (загальна та особ­лива частини, Харків, 1995 — 1996 рр.); О. С. Бабяка, П. Д. Білен-чука та Ю. О. Чирви «Екологічне право України» (Київ, 2000 р.); «Екологічне право» (Київ, 2001 р.); «Екологічне право України» (Одеса, 2001 р.); М. І. Малишка «Екологічне право України» (Київ, 2001 р.); І. А. Дмитренка «Екологічне право України» (Київ, 2001 р.); «Екологічне право України» (Харків, 2001 р.).

Істотно збільшилася за останній період кількість виданих в Ук­раїні збірників законодавчих актів екологічного характеру, міжна­родних договорів та інших документів з питань охорони навколиш­нього середовища. Заплановано видання «Екологічної енциклопедії України».

Для вивчення курсу екологічного права важливе значення та­кож має перша в Україні шеститомна «Юридична енциклопедія», видана під егідою Інституту держави і права імені В. М. Корецько-го НАН України (Київ, 1998—2004 рр.). У ній вміщений широкий блок енциклопедичних статей, що стосуються поняття і сутності екологічного права, механізмів його реалізації, юридичної відпо­відальності за екологічні правопорушення тощо.

Рекомендована література

  1. Бринчук М. М. Зкологическое право. — М., 2004.

  2. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Ук­ раїні. - К., 2002.

  3. Гетьман А. П. Процессуальньїе нормьі и отношения в зколо- гическом праве. — X., 1994.

  4. Екологічне право. — К., 2001.

  5. Зкологическое право Украиньї. — Одесса, 2001.

  6. Костицький В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка. — К., 2003.

  7. Колбасов О. С. Зкология: политика — право. — М., 1976.

  8. Малишева Н. Р. Гармонизация зкологического законодатель- ства в Европе. — К., 1996.

  9. Петров В. В. Зкология и право. — М., 1981.

  1. Шемшученко Ю. С. Правовьіе проблеми зкологии. — К., 1989.

  2. Екологічне право України / За ред. А. П. Гетьмана і М. В. Шульги. - X., 2005.

27

Розділ II Джерела екологічного права