§ 2. Право загального та право спеціального природокористування

в ідводу, воно не може бути визнане таким, що здійснюється в по­рядку загального природокористування, оскільки реалізація цього права обмежена за суб'єктним складом (тільки землевласники чи землекористувачі) і за територіальною ознакою (в межах наданих їм земельних ділянок).

Користування земельними ресурсами також у більшості ви­падків можливе лише на умовах спеціального використання. З пев­ною мірою умовності можна стверджувати, що наближаються до статусу природних ресурсів загального користування землі житло­вої та громадської забудови, до яких відповідно до ст. 38 ЗК Ук­раїни належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Такі землі використовуються відповідно до генерального плану населе­ного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови. Однак розміще­на на відповідних землях житлово-комунальна інфраструктура призначена для обслуговування насамперед населення відповідних мікрорайонів і навряд чи може розглядатись як об'єкт загального користування в повному розумінні.

Ще ближчим до права загального використання природних ре­сурсів є землекористування на деяких категоріях земель загально­го користування населених пунктів: майданах, вулицях, проїздах, шляхах, набережних, пляжах, парках, скверах, бульварах тощо. Це землі комунальної власності, які відповідно до ст. 83 ЗК України, належать відповідним територіальним громадам. Однак, виходячи з букви закону, можна зробити висновок, що і ці землі прямо не віднесені до природних ресурсів загального користування.

Відсутність у законодавстві поділу права використання атмо­сферного повітря на загальне та спеціальне знаходить цілком при­родне пояснення в тому, що не підлягає правовій регламентації за­гальне право кожного використовувати атмосферне повітря для за­безпечення життєдіяльності людського організму. З іншого боку, До цього часу не напрацьовані правові критерії використання ат­мосферного повітря як сировини основного виробничого призна­чення, що застосовується в технологічних процесах деяких вироб­ництв (наприклад, на теплових електростанціях).

Виходячи з аналізу права загального і спеціального природоко-

103

Розділ V. Право природокористування

р истування, можна надати порівняльну характеристику їх ознак, яку для зручності подаємо у вигляді такої таблиці:

Ознака

Право загального природокористування

Право спеціального природокористування

Суб 'єкт

Мета

не-

задоволення життєво обхідних потреб

спеціальний суб'єкт, що визначений законодавством: як правило, господа­рюючий суб'єкт (фізична чи юридич­на особа), що використовує природні ресурси в процесі виробничої та іншої діяльності

як правило, отримання прибутку

Платність

Правові підстави ви­никнення права

Закріплення природних ре­сурсів чи об'єк­тів за корис­тувачами

Використання технічних при­строїв чи спо­руд у процесі природокорис­тування

здійснюється безоплатно

закон

не здійснюється

як правило, не використо­вуються

здійснюється за плату

спеціальні дозволи (ліцензії), що ви­даються компетентними державними органами, власниками (користувача­ми) природних об'єктів, чи інші юри­дичні акти

як правило, здійснюється

як правило, використовуються

Особливості спеціального використання кожного природного ресурсу нами будуть розглянуті в особливій частині цього підруч­ника. Метою ж даного розділу є формування базових уявлень про специфіку і відмінності права загального та спеціального природо­користування.

104