logo
Ekolohichne_pravo_Ukrainy шемшученко

§ 3. Природно-заповідний фонд України

К ласифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До складу природно-заповідного фонду України належать території та об'єкти одинадцяти категорій:

Категорії територій та об'єктів природно-заповідного фонду розрізняються за природним походженням, порядком створення, юридичним статусом, правовим режимом охорони та використан­ня, функціональним зонуванням території та іншими ознаками. Крім того, Автономній Республіці Крим надано право встановлю­вати додаткові категорії територій та об'єктів природно-заповідно­го фонду.

Існує кілька класифікацій територій та об'єктів природно-за­повідного фонду, що залежать від класифікаційних ознак, які виділяються.

Залежно від походження розрізняють природні території та об'єкти (перші сім з вищенаведених категорій) і штучно створені об'єкти (останні чотири категорії).

Рівень охоронного режиму, що в свою чергу визначається еко­логічною, науковою, історико-культурною цінністю об'єктів, є оз­накою, яка розмежовує території природно-заповідного фонду за­гальнодержавного та місцевого значення. При цьому ряд категорій природно-заповідного фонду можуть бути як загальнодержавного, так і місцевого значення (це стосується заказників, пам'яток при­роди, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків—пам'яток садово-паркового мистецтва). Регіональні ландшафтні парки і заповідні урочища — це категорії природно-за­повідного фонду місцевого значення. Природні заповідники та національні природні парки створюються лише на загальнодержав­ному рівні. Що ж до біосферних заповідників, то вони є єдиною

621

Розділ XIX, Правові засади формування ... екологічної мережі України

к атегорією природно-заповідного фонду міжнародного значення, оскільки створення і функціонування всіх територій цього типу ви­магає дотримання не лише національних, а й міжнародних проце­дур, при цьому всі біосферні заповідники є елементами відповідної глобальної мережі, загальний реєстр якої ведеться Програмою «Людина і біосфера» ЮНЕСКО і нараховує на сьогодні близько 400 об'єктів в усьому світі.

Правовий режим окремих категорій природно-заповідного фон­ду є уніфікованим, тобто єдиним для всієї території чи об'єкта, або диференційованим залежно від функціонального зонування тери­торій. Так, уніфікованим є правовий режим природних за­повідників, заповідних урочищ, пам'яток природи, заказників. Ди­ференційований режим відповідно до функціонального зонування територій встановлено для біосферних заповідників (з виділенням зон: заповідної, буферної, антропогенних ландшафтів та регульова­ного заповідного режиму), національних природних парків (з виділенням заповідної зони, зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони), зоологічних парків (експозиційна, наукова, рекреаційна та господарська зони). Зону­вання може проводитися також на територіях ботанічних садів, дендрологічних парків, регіональних ландшафтних парків, пар­ків—пам'яток садово-паркового мистецтва.

Категорії природно-заповідного фонду можна також класифіку­вати за юридичним статусом. Ряд з них завжди є юридичними осо­бами, інші створюються (оголошуються) без такого статусу. Так, статус юридичної особи завжди мають природні заповідники, біос­ферні заповідники, національні природні парки, регіональні ланд­шафтні парки, а також ботанічні сади, дендрологічні парки та зо­ологічні парки загальнодержавного значення. Заказниками, пам'ятками природи чи заповідними урочищами оголошуються об'єкти без надання їм статусу юридичної особи. Ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки місцевого значення та пар­ки—пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть бути визнані юридичними особами або оголошуватися територією природно-за­повідного фонду без такого статусу.

Законодавство регламентує і вид юридичної особи, який закріплюється при реєстрації території та об'єктів природно-за­повідного фонду. Для територій, що мають найвищий ступінь охо­ронного режиму (природні заповідники, біосферні заповідники, бо-

622