§ 5. Принципи права природокористування

£ 5. Принципи права природокористування

Розглянувши основні ознаки права природокористування і структурувавши його за видами, згідно з класифікаційними озна­ками, що визначаються законодавством України, можна виділити і принципи права природокористування. Адже право природокори­стування як система правових норм, об'єднаних у правовий інсти­тут, базується на ряді принципових положень, постулатів, які виз­начають перспективний напрям розвитку права. Головними серед них є такі:

• цільовий характер використання природних ресурсів;

• додержання екологічних і санітарно-гігієнічних вимог у про­ цесі використання природних ресурсів;

• збалансованість економічних і екологічних чинників у про­ цесі природокористування;

• екосистемний підхід до природи як до цілісного організму, незаподіяння в процесі використання одного природного ресурсу шкоди іншим;

• непорушення в процесі природокористування прав та інте­ ресів інших власників і користувачів природних ресурсів;

• безоплатність загального і платність спеціального природоко­ ристування та деякі інші.

Усі ці принципи відображено в екологічному законодавстві Ук­раїни. Розглянемо деякі з них.

Принцип цільового характеру природокористування закріплений усіма базовими актами природоресурсного законодавства України. Особливістю вітчизняного законодавства є поширення цього принципу не лише на природокористувачів, а й на власників при­родних ресурсів. Зміст цільового характеру природокористування полягає в обумовленій законодавством можливості використовува­ти природний об'єкт (його частину) лише за тим цільовим призна­ченням, для якого він переданий у власність чи наданий у корис­тування і недопустимість, за загальним правилом, його викорис­тання за іншим цільовим призначенням.

Деякі акти природоресурсного законодавства (передусім земель­ного) поділяють природні ресурси на категорії, визначаючи особ­ливості режиму використання кожної з таких категорій. Цей поділ вирішально впливає і на цільовий характер природокористування конкретних суб'єктів, яким відповідні ресурси передаються у

115

Розділ V. Право природокористування

в ласність чи надаються в користування. Так, відповідно до ст. 19 ЗК землі України за основним цільовим призначенням поділяють­ся на такі категорії:

• землі сільськогосподарського призначення;

• землі житлової та громадської забудови;

• землі природно-заповідного та іншого природоохоронного при­ значення;

• землі оздоровчого призначення;

• землі рекреаційного призначення;

• землі історико-культурного призначення;

• землі лісового фонду;

• землі водного фонду;

• землі промисловості, транспорту, зв 'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебува­ти у запасі.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та місцевого самовряду­вання відповідно до їх повноважень. А зміна цільового призначен­ня земель провадиться органами виконавчої влади або місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання в користування, вилучення (викуп) земель, і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна ж цільового призначення земель, які перебувають у влас­ності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Законодавство захищає порядок встановлення та зміни цільово­го призначення земель. Порушення такого порядку є підставою для:

— визнання недійсними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних діля­ нок громадянам та юридичним особам;

• визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

• відмови в державній реєстрації земельних ділянок або виз­ нання реєстрації недійсною;

116

_г