§ 4. Ядерна та радіаційна безпека в системі екологічної безпеки

£ 4. Ядерна та радіаційна (радіоекологічна) безпека в системі екологічної безпеки

Характерною рисою сучасного етапу соціально-економічного розвитку України є подальший розвиток використання ядерної енергії. Наслідки цього процесу не обмежуються сферами науки, техніки, медицини, а знаходять своє відображення в найрізно­манітніших сферах життя, зокрема в ядерній енергетиці.

Водночас добре відомо, що використання ядерної енергії пов'язане зі значним ризиком для життя і діяльності як окремих людей, так і цілих держав, навіть для існування планети Земля. Атомна радіація — це виняткове джерело підвищеної небезпеки, яке за своєю силою перевищує всі відомі до нього джерела. З ура­хуванням цього її виробництво й використання вимагають адекват­ного відображення в правовій сфері життя суспільства і відповідної законодавчої регламентації.

Вищевикладене означає, що існує проблема визнання факту існування ядерного ризику і встановлення його прийнятного рівня. Теорія ядерного ризику являє собою типовий приклад міждис­циплінарної науки, яка набула за останні роки інтенсивного роз­витку в Україні. Водночас основоположні категорії цієї науки за­лишаються малодослідженими і дискусійними. Зокрема, до цього часу немає задовільного визначення самого поняття «ядерний ри­зик», дуже часто цей термін вживається як тотожний терміну «ядерна небезпека». Так, ядерний ризик розглядається як небезпека майбутньої шкоди або як небезпека виникнення несприятливих наслідків. Це, з одного боку, пояснюється тим, що наука в цілому до цього часу не виробила задовільного визначення самого понят­тя «ризик», як немає і однозначного визначення поняття «еко­логічний ризик» у науці екологічного права і в екологічному зако­нодавстві України.

Як зазначалося, останнім часом набули поширення визначення ризику, в яких увага концентрується на його ймовірному характері. Водночас спостерігається тенденція визначати ризик як величину, яка залежить від ймовірності прояву небезпеки та її наслідків. До­тримуючись саме такої концепції, тобто знаючи величини ко­ефіцієнта індивідуального радіаційного ризику та ефективної еквівалентної дози опромінення, можна оцінити катастрофічний

143

Розділ VI. Екологічна безпека та н правове забезпечення

(фатальний) ризик, зумовлений цією дозою, і виразити його через скорочення очікуваної тривалості життя людини. Такий підхід дає змогу порівняти ядерний ризик з ризиком від будь-яких інших подій, тобто з ризиком іншого походження.

Поняття «ризику» в сфері використання ядерної енергії почало використовуватися Міжнародною комісією з радіологічного захис­ту (МКРЗ) для кількісного визначення шкідливих факторів і об'єктивних оцінок шкоди здоров'ю. Як принцип радіаційної без­пеки МКРЗ було сформульовано так званий принцип АЬАКА, згідно з яким дози опромінення мають підтримуватися на таких низьких рівнях, яких тільки можна досягти з урахуванням еко­номічних і соціальних факторів. За рекомендацією МКРЗ гранич­но допустимі для людини дози опромінення (ГДЦ) встановлюють­ся на такому низькому рівні, який виключає можливість гострих променевих уражень. Ризик при цьому повинен бути достатньо ма­лим і виправданим стосовно тієї вигоди, яку одержує суспільство від використання джерел радіації¹.

Концепція ядерного ризику включає в себе як мінімум чотири еле­менти: оцінку ядерного ризику; управління ядерним ризиком; за­побігання ймовірним негативним наслідкам, пов'язаним з ядерним ризиком; формування механізму і фондів відшкодування ймовірних збитків, можливих через цей ризик.

Оцінка ядерного ризику пов'язана з аналізом походження по­тенційної ядерної та радіаційної небезпеки в Україні. Це надто складний процес, який складається з двох етапів: визначення ри­зику (передусім його джерел) і оцінки ризику.

Проблема кількісного оцінювання ядерного ризику особливого значення набула у зв'язку з можливістю ядерних інцидентів. Так, масштаби Чорнобильської катастрофи призвели до ревізії багатьох поглядів на надійність, безпечність робіт, пов'язаних із викорис­танням ядерної енергії, зокрема в ядерній енергетиці, які до того здавалися непорушними. До Чорнобиля ймовірність серйозної ка­тастрофи на атомних станціях визначалася величиною їв-⁷ реакто-ророків, що робило катастрофу типу Чорнобильської практично неможливою².

¹ Радиационная защита. Публикация Международной комиссии по радиологи- ческой зашите (МКРЗ) № 26. - М., 1978.

² Социологические исследования в атомной знергетике. — М., 1992. — Вьіп. 2. - С. 9-23.

144

_г