logo
Ekolohichne_pravo_Ukrainy шемшученко

§ 3. Державне управління ... У сфері використання ... Земельних ресурсів

н алежать Держкомзем України та Мінприроди України, які можуть затверджувати стандарти у галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів. Що стосується нормативів у галузі охорони зе­мель та відтворення родючості грунтів, то їх встановлення є ком­петенцією Кабінету Міністрів України (ст. 165 ЗК України). Про­те нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних ре­човин у грунтах, а також перелік цих речовин затверджуються спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у галузі охорони здоров'я та санітарного нагляду, екології та природних ре­сурсів (ст. 167 ЗК України).

Слід також зазначити, що застосування стандартів та норма­тивів у галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів мо­же здійснюватися шляхом укладення та реалізації договорів. На­приклад, у договорі оренди земельної ділянки можуть бути визна­чені обов'язки орендаря щодо дотримання в процесі використання орендованої ділянки певних параметрів (стандартів, нормативів) її використання. Стандарти та нормативи можуть також реалізовува­тися через укладення та виконання договорів на рекультивацію зе­мель, їх консервацію, виконання землевпорядних робіт тощо.

За роки незалежності в Україні ще не були прийняті вітчизняні стандарти чи нормативи у галузі охорони земель та відтворення ро­дючості ґрунтів. Однак законодавство не виключає можливості за­стосування стандартів у галузі використання та охорони земель, які були прийняті органами влади колишнього СРСР, якщо вони не суперечать законодавству України. Так, можуть застосовуватися такі стандарти СРСР, як: ГОСТ 17.4.1.02-83 «Охорона природи. Грунти. Класифікація хімічних речовин для контролю забруднен­ня»; ГОСТ 17.4.2.01—81 «Охорона природи. Ґрунти. Номенклатура показників придатності порушеного шару грунтів для землюван-ня»; ГОСТ 17.4.2.03—86 «Охорона природи. Ґрунти. Паспорт грунтів»; ГОСТ 17.4.3.02—85 «Охорона природи. Ґрунти. Вимоги Щодо охорони родючого шару ґрунту при здійсненні земляних робіт»; ҐОСТ 17.4.3.03-85 «Охорона природи. Ґрунти. Загальні ви­моги до методів визначення забруднюючих речовин» та ін.

Землеустрій як функція державного управління земельними ресурса­ми являє собою сукупність соціально-економічних та екологічних за­ходів, спрямованих на забезпечення встановлення меж: території адмі­ністративно-територіальних утворень, меж: охоронних зон, місцево­стей, меж дії обмежень прав на землю та меж земельних ділянок.

401

Розділ XII. Правова охорона і використання земель

Т ак, згідно зі ст. 184 ЗК України землеустрій передбачає: а) вста­новлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-тери­торіальних утворень, землеволодінь і землекористувань; б) розроб­ку загальнодержавної і регіональних програм використання та охо­рони земель; в) складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень; г) обгрунту­вання встановлення меж територій з особливими природоохорон­ними, рекреаційними і заповідними режимами; ґ) складання про­ектів упорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових; д) складання проектів відведення земельних діля­нок; є) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних діля­нок; є) підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею; ж) складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозмін, упо­рядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель; з) розроблення іншої землевпорядної документації, пов'яза­ної з використанням та охороною земель; и) здійснення авторсько­го нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель; і) проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

Таким чином, мета землеустрою має яскраво виражений земле-охоронний характер. Вона полягає у забезпеченні охорони земель­них ресурсів у об'єкта навколишнього природного середовища, створення сприятливого екологічного середовища та формування раціональної системи використання земель як засобу виробництва та операційного базису для розселення людей та виробничої інфра­структури.

Здійснення землеустрою регулюється ЗК, законами України «Про землеустрій» (2003 р.), «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (2004 р.) та деякими іншими правовими актами. Згідно зі ст. 5 Закону «Про землеустрій» об'єктами земле­устрою є: територія України; території адміністративно-тери­торіальних утворень або їх частин; території- землеволодінь та зем­лекористувань чи окремі земельні ділянки. Законом також перед­бачене обов'язкове та добровільне здійснення землеустрою. Земле­устрій обов'язково проводиться в разі: а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охо­рони земель; б) встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою,

402