§ 2. Закономірності побудови й розвитку європейського права ... Середовища

—

хімічна речовина підлягає оцінці ризику, тобто потенційної мож­ливості негативного впливу на здоров'я людей та навколишнє се­редовище. По-третє, вводяться обмеження на обіг певних кате­горій речовин у межах ЄС. Йдеться про канцерогенні речовини першої та другої категорій, мутагенні речовини, речовини, що справляють токсичний вплив на репродуктивні функції, та деякі інші. Всього обмеження накладаються на 40 речовин і 900 їх комбінацій.

Таким чином, вводиться так званий подвійний стандарт на ко­мерціалізацію в межах ЄС старих і нових хімічних речовин: щодо перших достатньо виконання вимог щодо маркування й пакуван­ня, щодо других необхідним є дотримання цілого ряду додаткових вимог і процедур.

До цього ж законодавчого блоку належать правові акти ЄС у га­лузі біотехнології, передусім Директива Європарламенту і Ради 2001/18/ЄС щодо навмисного привнесення в навколишнє середовище генетично модифікованих організмів. Директива спрямована на не­допущення потрапляння в навколишнє середовище чи торгівлі ге­нетично модифікованих організмів без заздалегідь проведеної оцінки екологічних ризиків і дозволу компетентних органів. Однак у випадку отримання відповідного дозволу на рівні ЄС держави не мають права обмежити обіг відповідних генетично модифікованих організмів на власній території, за винятком випадків отримання нової інформації щодо подібних речовин. Останнє дає підстави до призначення нової процедури оцінки екологічного ризику, яка здійснюється після інформування Єврокомісії та інших держав-членів. Крім того, Директива зобов'язує держави-члени відстежу-вати долю генетично модифікованих організмів, що потрапили до торговельного обігу. Процедура не поширюється на медичні пре­парати, що санкціоновані до застосування в ЄС. Встановлено спеціальні вимоги щодо інформування громадськості про генетич­но модифіковані організми, процедуру консультацій. Єврокомісія відповідає за інформаційний обмін про генетично модифіковані організми, що здійснюється між державами-членами, за зміст реєстрів генетично модифікованих організмів, у тому числі відкриті для громадськості реєстри територій, в яких були інтроду-ковані ці організми.

Важливе значення для мінімізації індустріальних ризиків має Директива Ради 96/82/ЄС про контроль за загрозою великих аварій у

831

Розділ XXIII. Європейське право навколишнього середовища

р езультаті поводження з небезпечними речовинами. Відповідно до неї підприємства, на яких фактичний чи очікуваний обсяг небез­печних речовин перевищує встановлений ліміт, подає компетент­ним органам своїх країн докази того, що з їх боку було вжито всіх можливих заходів для запобігання виникненню та мінімізації наслідків великих аварій. Підприємства зобов'язані розробляти і подавати компетентним органам: повідомлення про створення підприємства/запуск процесу, що підпадає під дію відповідної ди­рективи; документи про політику підприємства щодо запобігання великим аваріям; звіт про безпеку і внутрішній план реагування на надзвичайні ситуації. Компетентні ж органи розробляють так звані зовнішні плани реагування на такі ситуації, що виходять за межі конкретного об'єкта. Вся ця інформація повинна бути відкритою для громадськості. На державах-членах лежить обов'язок визна­чення групи підприємств, на яких наслідки аварій можуть розви­ватися за принципом доміно. Запобігання великим аваріям має братися до уваги в процесі планування землекористування, особ­ливо при визначенні розміщення підприємств щодо громадських місць, житлових кварталів, транспортних магістралей, вразливих зон тощо.

Метою законодавства ЄС у сфері управління відходами є змен­шення обсягів відходів та забезпечення їх повторного використан­ня, а за неможливості — екологічно безпечне захоронення. У праві ЄС встановлено ієрархічний принцип пріоритетів щодо поводжен­ня з відходами: запобігання утворенню, повторне використання, переробка, використання як джерела енергії, захоронення. Крім того, законодавчо встановлений принцип відповідальності вироб­ника. Місце захоронення відходів має бути оптимально узгоджено з джерелом їх утворення. Нарешті, проголошено самодостатність території Європейського Союзу щодо місць захоронення відходів. Держави-члени з цією метою мають розробити взаємопов'язану інфраструктуру захоронення відходів, їх безконтрольне захоронен­ня заборонене.

Великий за обсягом блок законодавства ЄС становлять акти щодо збереження природи, охорони дикої флори та фауни.

Серед найважливіших актів цього законодавства слід назвати Директиву Ради 79/409/ЄЕС про охорону диких видів птахів, яка спрямована на запобігання скороченню популяції всіх видів диких птахів на території ЄС. Держави-члени зобов'язуються ввести

832