logo
Ekolohichne_pravo_Ukrainy шемшученко

§ 4. Міжнародний організаційний механізм охорони навколишнього ...

р озв'язання актуальних глобальних та регіональних екологічних проблем. Під егідою та за підтримки ЮНЕП розроблено понад 40 таких конвенцій, у тому числі більше 10 з питань охорони та ви­користання регіональних морів, зокрема й Конвенція про охорону Чорного моря від забруднення.

Другий спосіб полягає у координації діяльності секретаріатів міжнародних екологічних конвенцій. Він реалізується через спеціальну Програму екологічних конвенцій. Йдеться, зокрема, про Конвенцію про боротьбу з опустелюванням, Конвенцію про охорону озонового шару, Конвенцію про охорону біологічного різноманіття, Конвенцію про міжнародну торгівлю дикими вида­ми флори і фауни, яким загрожує зникнення тощо. Така коорди­нація досягається шляхом: визначення спільних елементів; спри­яння співпраці на національному та міжнародному рівнях; участі у розробці планів та проектів реалізації цих конвенцій; підтримки національних дій, спрямованих на забезпечення виконання відповідних конвенцій, тощо.

Про свою діяльність ЮНЕП щороку звітує перед Генеральною Асамблеєю ООН. Доповідь з цього приводу ЮНЕП подає через Економічну і соціальну раду ООН.

Діяльність ЮНЕП, звичайно, не позбавлена недоліків. Серед них — надмірно ускладнена і забюрократизована структура цієї ор-ганазації, недостатньо обґрунтоване визначення пріоритетних проектів і недостатній рівень їх фінансування, недоліки у контролі за реалізацією відповідних міжнародно-правових актів і еко­логічних заходів.

Попри це, ЮНЕП займає провідне місце в міжнародному ор­ганізаційному механізмі охорони навколишнього середовища. Во­на є глобальним центром співробітництва держав, міжнародних органів та організацій у цій сфері.

Важливу роль в охороні навколишнього середовища відіграють також інші спеціалізовані органи і установи ООН, які виконують екологічні функції. Серед них слід назвати насамперед ЮНЕСКО.

Ця авторитетна міжнародна організація координує міжнародне співробітництво у галузі екологічної освіти і науки, самостійно здійснює ряд відповідних проектів та програм. Особливе значення у цьому мали рішення XVI сесії Генеральної конференції ЮНЕС­КО (1970 р.). На цій сесії було схвалено довгострокову наукову програму «Людина і біосфера» (МАБ), у виконанні якої беруть

799

Розділ XXII. Міжнародне право навколишнього середовища

у часть понад 100 країн. Виконання програми контролює Міжна­родна координаційна рада МАБ.

Програма передбачає проведення міждисциплінарних дослід­жень актуальних проблем взаємодії людини з навколишнім середо­вищем. Останнім часом увагу акцентовано на гуманітарних аспек­тах сталого розвитку й збереження біорізноманіття.

ЮНЕСКО ініціювала підготовку і прийняття багатьох міжна­родних екологічних конвенцій, організувала проведення численних міжнародних конференцій та інших форумів з відповідних питань. Крім Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів, під її егідою у 1962 р. була створена Міжурядова океанографічна комісія. Головними напрямами її роботи є: сприяння розвиткові наукових досліджень Світового океану та його ресурсів; забезпе­чення належного функціонування глобальної системи спостере­жень за Світовим океаном; впровадження навчальних програм і поширення інформації про світовий океан та його ресурси у пла­нетарному масштабі.

Широко відомою є й діяльність ЮНЕСКО по веденню Всесвітньої мережі біосферних заповідників. Станом на вересень 2001 р. до цієї мережі входило 411 об'єктів з 94 країн, у тому числі українські біосферні заповідники — Асканія-Нова, Дунайські плавні, Карпатський, Чорноморський, а також українська частина Східних Карпат1.

ЮНЕСКО реалізує Міжнародну освітню програму в галузі на­вколишнього середовища, бере участь у підготовці фахівців-еко-логів, через відповідний комітет здійснює облік об'єктів, віднесе­них до всесвітньої культурної і природної спадщини.

У своїй екологічній діяльності ЮНЕСКО тісно співробітничає з ЮНЕП, а також національними комітетами МАБ. У нашій країні такий комітет діє при Національній академії наук України з 1973 р. Він координує хід виконання періодично оновлюваної національної програми наукових досліджень «Людина і біосфера», сприяє впровадженню результатів цих досліджень у практику.

Інші спеціалізовані органи і установи ООН ведуть такі аспекти міжнародного екологічного співробітництва:

Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР) — проблеми сталого роз­витку и екологізації економічної та соціальної сфер життя;

1 Кравченко С. М., Андрусевич А. О., Бонайн Дж. Е. Актуальні проблеми міжна­родного права навколишнього середовища. — Львів, 2002. — С. 136.

800