logo
Ekolohichne_pravo_Ukrainy шемшученко

§ 7. Екологічне інформаційне забезпечення

д о ведення природоресурсних кадастрів, моніторингу довкілля забезпечують інформацією про кількісні, якісні показники земель, надр, вод, лісів і рослинного світу, тваринного світу, в тому числі залишкові кількісні показники пестицидів, агрохімікатів, важких металів у грунті, воді, рослинах тощо.

Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики відповідно до повноважень, визначених зако­нодавством про стандартизацію, метрологію, сертифікацію, захист прав споживачів, підтвердження відповідності, управління якістю забезпечує даними про проведення державної політики у цій сфері.

МНС України та Державний комітет цивільного захисту Украї­ни згідно з законодавством забезпечують відомостями про випад­ки надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, їх причини та про результати ліквідації таких негативних явищ.

Згідно з компетенцією спеціально уповноважені органи держав­ної виконавчої влади вправі обмінюватися такою інформацією, вимагати її від підприємств, установ, організацій у порядку, визна­ченому законодавством.

Відповідні повноваження у сфері екологічного інформаційного забезпечення мають місцеві ради, їх виконавчі та розпорядчі орга­ни. Так, відповідно до законодавства такі органи на своїй території і в межах своєї компетенції забезпечують систематичне та опера­тивне інформування населення, підприємств, установ, організацій та громадян про стан навколишнього природного середовища, захворюваності населення, функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем.

Підприємства, установи та організації, діяльність яких може не­гативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, життя і здоров'я людей також зобов'язані забезпечу­вати вільний доступ населення до екологічної інформації шляхом допуску їх до відкритих списків, реєстрів, архівів, інших джерел, систематичного інформування про істотні зміни стану довкілля на прилеглій території, негайного інформування населення про аварії, катастрофи та про заходи, що вживаються з метою локалізації та ліквідації їх наслідків.

Формами екологічного інформаційного забезпечення є:

— підготовка спеціально уповноваженими центральними орга­нами виконавчої влади і подання на розгляд Верховної Ради Ук­раїни щорічної Національної доповіді про стан навколишнього

265

Розділ VIII. Основні функції державного управління в галузі охорони ...

п риродного середовища в Україні, а після її розгляду Верховною Радою України — опублікування окремим виданням та розміщен­ня в системі Інтернет;

— передача інформації, отриманої в результаті проведення моніторингу довкілля, каналами інформаційних зв'язків органам, уповноваженим приймати рішення щодо отриманої інформації;

— забезпечення вільного доступу до екологічної інформації, яка не становить державної таємниці й міститься у списках, реєстрах, архівах та інших джерелах.

Заборона засекречувати екологічну інформацію встановлена Кон­ституцією України (частина друга ст. 50). Закон України «Про дер­жавну таємницю» не відносить до державної таємниці інформацію: про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побу­ту; про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші над­звичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян; про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні по­казники, стан правопорядку, освіти і культури населення та ін.

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 9 серпня 1993 р. визначив Перелік відомостей, які не становлять комерційну таємницю, та відніс до цього переліку інформацію про забруднен­ня навколишнього природного середовища, про реалізацію про­дукції, яка спричиняє шкоду здоров'ю.

Важливими засобами гарантування екологічного інформування є визначені в законодавстві процедури в цій сфері. Відповідну роль у становленні екологічного інформаційного забезпечення відіграла постанова Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1990 р. «Про затверд-

266