logo
Ekolohichne_pravo_Ukrainy шемшученко

§ 4. Екологічне страхування

Д ля визначення поняття екологічного страхування звернемось до загального визначення страхування у Законі України «Про стра­хування» (1996 р.), відповідно до якого страхування — це вид цивільно-правових відносин захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових ви­падків), визначених договором страхування або чинним законодав­ством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом спла­ти громадянами та юридичними особами страхових платежів (стра­хових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

На відміну від цивільно-правового екологічне страхування є особливим видом еколого-правових відносин, метою якого є по­вний або частковий захист майнових інтересів громадян та юри­дичних осіб (страхувальників) у разі погіршення екологічної ситу­ації внаслідок техногенних аварій чи катастроф, що стало резуль­татом заподіяння шкоди довкіллю. Страховий випадок при еко­логічному страхуванні пов'язується із екологічним ризиком і на­стає в разі заподіяння шкоди природним об'єктам і ресурсам, жит­тю та здоров'ю людей, майну фізичних і юридичних осіб у резуль­таті аварійного забруднення довкілля. Можуть бути також й інші випадки, які зумовлюють виконання страховиком обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування на користь по­терпілих третіх осіб.

Причому умовою настання такого страхового випадку, а отже, і видачі страхового відшкодування є: а) раптовість його настання, тобто неможливість здійснення будь-яких запобіжних заходів; б) ненавмисне забруднення навколишнього природного середови­ща, що сталося внаслідок техногенної аварії чи катастрофи, тобто відсутність умислу з боку забруднювача.

Страхове відшкодування страхувальникам та третім особам при екологічному страхуванні має відбуватися за рахунок Екологічного фонду страхових гарантій, який створюється шляхом повного або часткового об'єднання страхових фондів страхових кампаній, що здійснюють екологічне страхування, з метою поліпшення умов за­безпечення їх страхових зобов'язань перед страхувальниками.

Таким чином, екологічне страхування це особливий вид стра­хових правовідносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб (страхувальників) у разі настання певних подій у про­цесі здійснення господарської діяльності, які можуть виникати за на-

323

Розділ X. Економіко-правовий механізм природокористування та охорони ...

я вності екологічного ризику (страхових випадків), визначених чинним законодавством або договором екологічного страхування за рахунок Екологічного фонду грошових гарантій.

Суб'єктами екологічного страхування є:

Об'єктом екологічного страхування є ризик цивільної відповідальності, який проявляється у пред'явленні страховику майнових претензій фізичними або юридичними особами відповідно до норм цивільного та екологічного законодавства про відшкодування шкоди у разі виникнення випадку, на який прово­дилось екологічне страхування.

Підставою для виникнення страхових відносин є договір еко­логічного страхування,.укладений між страховиком та страхуваль­ником, згідно з яким страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку відшкодувати завдану шкоду в межах страхової суми, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

У договорі екологічного страхування обов'язково мають бути зазначені такі умови: найменування сторін, об'єкт страхування, страховий випадок, розмір страхової суми, розмір страхових внесків, права та обов'язки страховика, права та обов'язки страху­вальника, порядок здійснення страхових виплат, випадки відмови у виплаті страхового відшкодування, строк дії договору, юридична відповідальність сторін тощо.

Страхова сума — це загальна грошова сума, в межах якої стра­ховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку. Страхова сума встановлюється на основі результатів проведення екологічного аудиту або оцінки потенційної шкоди, яка може бути заподіяна внаслідок аварійного забруднення довкілля, що визначається на основі такс, нормативів та інших нормативно-правових документів.

324