logo
Ekolohichne_pravo_Ukrainy шемшученко

§ 3. Управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря

є диною системою у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (постанова «Про затвердження Порядку ведення держав­ного обліку в галузі охорони атмосферного повітря» від 13 грудня 2001 р.).

Моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря проводиться з метою отримання, збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про рівень забруднення атмосферного повітря, оцінки та прогнозування його змін і ступеня небезпечності та розроблен­ня науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень у галузі охорони атмосферного повітря (ст. 32 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»). Він є складовою частиною дер­жавної системи моніторингу довкілля України.

До об'єктів моніторингу атмосферного повітря належить: атмо­сферне повітря, у тому числі атмосферні опади; викиди забрудню­ючих речовин в атмосферне повітря.

Суб'єктами, які здійснюють моніторинг атмосферного повітря, є: Мінприроди України, МНС України, Державна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ України, їх органи на місцях, підприємства, установи, організації, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану атмосферного повітря.

Проведення моніторингу атмосферного повітря має на меті от­римання: первинних даних контролю за викидами та спостережень за станом забруднення; узагальнених даних про рівень забруднен­ня на певній території за певний проміжок часу; узагальнених да­них про склад та обсяги викидів забруднюючих речовин; оцінки рівня та ступеня небезпечності забруднення для довкілля та життєдіяльності населення; оцінки складу та обсягів викидів за­бруднюючих речовин.

Порядок організації та проведення моніторингу в галузі охоро­ни атмосферного повітря затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 1999 р. зі змінами, внесеними по­становою Кабінету Міністрів від 24 вересня 1999 р.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про охорону атмосферно­го повітря» контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійс­нюється з метою забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря. Виділяються такі його види: державний, виробничий, громадський.

Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря має забезпечити дотримання: умов, встановлених дозволами на викиди

17 5-200 513

Розділ XV. Правова охорона атмосферного повітря

ш кідливих (забруднюючих) речовин в атмосферне повітря і на шкідливі фізичні фактори впливу на нього; стандартів, нормативів, правил та інших вимог охорони атмосферного повітря, в тому числі здійснення виробничого контролю в зазначеній галузі; режи­му санітарно-захисних зон об'єктів, які мають стаціонарні джерела викидів шкідливих (забруднюючих) речовин в атмосферне повітря, виконання державних цільових та регіональних програм охорони атмосферного повітря, виконання заходів по його охороні та інших вимог.

Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється Департаментом гідрометеорологічної служби і моніторингу та Держекоінспекцією Міприроди України. Ці органи займаються: а) спостереженням за станом атмосферного повітря за хімічними, радіаційними, фізичними і біологічними показниками; б) збиранням, зберіганням, пошуком і обробкою інформації про стан атмосферного повітря; в) прогнозуванням і виявленням тен­денцій зміни цього стану. Ці органи зобов'язані надавати зацікав­леним державним і громадським органам, підприємствам, устано­вам і організаціям систематичну інформацію і прогнози про рівні забруднення атмосфери під впливом господарської діяльності і ме­теорологічних умов.

Мінприроди України здійснює свою діяльність у галузі охорони атмосферного повітря спільно з санітарно-епідеміологічною служ­бою МОЗ України та його органами на місцях у частині додержан­ня нормативів екологічної безпеки та інших правил і нормативів, спрямованих на запобігання негативному впливу на здоров'я лю­дей; Державною автомобільною інспекцією МВС України та її ор­ганами на місцях у частині додержання нормативів вмісту забруд­нюючих речовин у відпрацьованих газах та шкідливого впливу фізичних факторів, встановлених для відповідного типу авто­мобільного транспорту та сільськогосподарської техніки; іншими державними органами, а також органами місцевого самоврядуван­ня відповідно до законодавства України.

Місцеві органи державної виконавчої влади контролюють, як виконуються і дотримуються правила по оздоровленню навколиш­нього середовища, як здійснюється санітарна охорона атмосферно­го повітря. Вони забезпечують проведення заходів щодо охорони навколишнього середовища, запобігання, зниження інтенсивності й усунення шуму у виробничих, жилих і громадських приміщен­нях, у дворах, на вулицях і площах населених пунктів.

514