§ 2. Правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації

з дійснюється відповідно до їх рівнів: об'єктового рівня — за раху­нок власних коштів підприємств, установ та організацій, на тери­торії яких виникла надзвичайна ситуація; місцевого і регіонально­го рівнів — за рахунок власних коштів підприємств, установ та ор­ганізацій, на території яких виникла надзвичайна ситуація, і додат­ково — за рахунок районних резервів (місцевий рівень) та резервів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (регіональ­ний рівень), створених відповідно до законодавства; загальнодер­жавного рівня — за рахунок коштів, передбачених державним бю­джетом на ці цілі, в тому числі, частково, з резервного фонду Кабінету Міністрів України;

— Порядку відшкодування шкоди особам, які постраждали від надзвичайних обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1992 р. Цим документом визна­чається статус осіб, які постраждали від надзвичайних обставин (потерпілі), порядок забезпечення їх у разі необхідності житлом, відшкодування потерпілим заподіяних матеріальних збитків, їх працевлаштування та надання іншої необхідної допомоги.

За наявності підстав у межах зони надзвичайної екологічної си­туації може запроваджуватися правовий режим надзвичайного стану відповідно до Закону України «Про правовий режим надзвичайно­го стану». В умовах надзвичайного стану допускається тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юри­дичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Надзвичай­ний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Ра­дою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України (статті 1, 2, 4, 5 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану»).

Відповідно до зазначеного правового режиму можуть вживатися заходи щодо: встановлення особливого режиму виїзду і в'їзду; по­силення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечу­ють життєдіяльність населення; запровадження особливого поряд­ку розподілення продуктів харчування і предметів першої не­обхідності серед населення; відселення людей із місць, небезпеч­них для їх проживання, з обов'язковим наданням їм жилих приміщень для постійного або тимчасового проживання; прове-

707

Розділ XX. Правове регулювання відносин щодо надзвичайних ... ситуацій

д ення мобілізації ресурсів підприємств, установ та організацій не­залежно від форм власності, зміна режиму їх роботи та профілю виробничої діяльності в межах, необхідних для проведення аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт, тощо.

У разі виникнення потреби в терміновому виконанні в зоні над­звичайної екологічної ситуації великих обсягів аварійно-рятуваль­них та відновлювальних робіт Президент України може прийняти рішення про залучення та виконання таких робіт військовими ча­стинами Збройних Сил України та іншими утвореними відповідно до закону України військовими формуваннями.

Рішенням про встановлення правового режиму зони надзвичай­ної екологічної ситуації, з метою здійснення заходів для норма­лізації екологічного стану, можуть встановлюватися обмеження на здійснення певних видів діяльності шляхом встановлення тимчасо­вої заборони на: будівництво та функціонування об'єктів, що ста­новлять підвищену екологічну небезпеку; застосування в господар­ській та іншій діяльності особливо небезпечних речовин (хімічних, радіоактивних, токсичних, вибухових тощо), засобів захисту рос­лин, сукупність властивостей яких і/або особливостей їх стану мо­жуть погіршувати екологічну ситуацію в цій зоні, функціонування санаторно-курортних закладів; провадження будь-якої іншої діяль­ності, що становить підвищену екологічну небезпеку.

£ 3. Державне управління у сфері

регулювання відносин, що виникають у зв 'язку

із надзвичайними екологічними ситуаціями

Забезпечення екологічної безпеки, захист населення від надзви­чайних екологічних ситуацій є конституційним обов'язком держа­ви (ст. 16 Основного Закону України). Здійснення цього обов'язку покладається на органи державної влади та місцевого самовряду­вання, повноваження яких у даній сфері визначені законодавст­вом. Такими органами є: Верховна Рада України, Президент Ук­раїни, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, місцеві ради та їх виконавчі комітети. Ці органи

708