§ 3. Управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря

в ання заходів щодо регулювання діяльності, що впливає на клімат, здійснення інших природоохоронних заходів з метою зменшення викидів забруднюючих речовин та рівнів впливу фізичних і біоло­гічних факторів на атмосферне повітря; г) участь держави у фінан­суванні екологічних заходів і будівництві об'єктів екологічного призначення.

_■

£ 3. Управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря

Під управлінням у галузі охорони атмосферного повітря розуміють діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, гро­мадських об'єднань, спрямовану на збереження, поліпшення та віднов­лення стану атмосферного повітря, запобігання і зниження рівня за­бруднення атмосферного повітря, дотримання вимог атмосфероохо-ронного законодавства, запобігання правопорушенням у цій сфері та захист екологічних прав громадян.

Згідно зі ст. З Закону України «Про охорону атмосферного повітря» управління в галузі охорони атмосферного повітря здійснюють Кабінет Міністрів України, Мінприроди України, МОЗ України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.

Серед основних функцій управління в галузі охорони атмосферного повітря виділяють: стандартизацію і нормування у галузі охорони атмосферного повітря; здійснення екологічної та санітарно-гігієнічної експертизи; організацію і здійснення контролю та моніторингу у галузі охорони атмосферного повітря; державний облік шкідливих впливів на атмосферне повітря; вирішення спорів з питань охорони і використання атмосферного повітря тощо.

Стандартизація і нормування у галузі охорони атмосферного повітря проводиться з метою встановлення комплексу обов'язко­вих норм, правил, вимог по охороні атмосферного повітря від за­бруднення та забезпечення екологічної безпеки і спрямовані на: забезпечення безпечного навколишнього природного середовища та запобігання екологічним катастрофам; реалізацію єдиної науко­во-технічної політики в галузі охорони атмосферного повітря; встановлення єдиних вимог до обладнання і споруд щодо охорони

509

Розділ XV. Правова охорона атмосферного повітря

а тмосферного повітря від забруднення; забезпечення безпеки гос­подарських об'єктів і запобігання виникненню аварій та техноген­них катастроф; впровадження і використання сучасних екологічно безпечних технологій.

Державні стандарти у галузі охорони атмосферного повітря є обов'язковими для виконання і визначають поняття та терміни, ре­жим використання й охорони атмосферного повітря, методи кон­тролю за станом атмосферного повітря, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу на атмосферне повітря, встановлюють інші ви­моги щодо охорони і використання атмосферного повітря.

Однією з найважливіших функцій управління у галузі охорони атмосферного повітря є нормування у цій сфері.

Зокрема, у галузі охорони атмосферного повітря встановлюють­ся: нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря; нормати­ви гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціо­нарних джерел; нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; нормативи вмісту за­бруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел; технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин (ст. 5 Закону України «Про охоро­ну атмосферного повітря»). Порядок розроблення та затвердження цих нормативів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря запобігають виникненню небезпеки для здоров'я людини та стану навколиш­нього природного середовища від впливу шкідливих чинників атмосферного повітря. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» до них належать:

• нормативи якості атмосферного повітря;

• гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагніт­ ного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впли­ ву на стан атмосферного повітря населених пунктів.

Норматив якості атмосферного повітря є критерієм, який відоб­ражає гранично допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і за якого немає негативного впливу на здоров'я людини та стан навколишнього природного се­редовища.

Гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, іонізую­чого впливу на атмосферне повітря відображають гранично допусти­мий максимальний рівень впливу вищезазначених факторів на ат-

510