logo
Ekolohichne_pravo_Ukrainy шемшученко

§ 3. Правові засади забезпечення екологічної безпеки

о хорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпе­чення екологічної безпеки, Законі України «Про основи національної безпеки України» та інших нормативно-правових ак­тах. Конституція не тільки проголосила право громадян на безпеч­не для життя та здоров'я довкілля, а й передбачила систему га­рантій цього права.

Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України. Зокрема, з огляду на положення Кліматичної програми України від 28 червня 1997 р., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 650, яка визначає клімат як один із природних ресурсів, а також з урахуванням його важливості для життєдіяльності людини, на на­шу думку, доцільно було б положення ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» доповнити й по­ложенням про віднесення клімату до об'єктів правової охорони довкілля.

Особливу увагу екологічній безпеці приділено у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» (розділ XI, статті 50—59). Норми цього розділу закріплюють екологічні вимоги щодо окремих видів діяльності: інвестиційної, господарської та у процесі розміщення і розвитку населених пунктів (містобудівної) (статті 51, 59); вимоги екологічної безпеки: транспортних засобів (ст. 56); щодо проведення наукових досліджень, впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного ус­таткування, технологій і систем (ст. 57) та щодо військових обо­ронних об'єктів і військової діяльності (ст. 58), а також вимоги що­до охорони довкілля від неконтрольованого та шкідливого біологічного впливу (ст. 53); від акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого впливу фізичних факторів і радіоактивного забруднення (ст. 54); від забруднення виробничи­ми, побутовими, іншими відходами (ст. 55); у процесі застосуван­ня засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, хімічних речовин та інших препаратів (ст. 52).

Діяльність, яка перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст. 50 Конституції), підля­гає припиненню в порядку, встановленому Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими зако­нодавчими актами України.

139

Розділ VI. Екологічна безпека та 11 правове забезпечення

П ідставою для припинення діяльності підприємства є система­тичне порушення екологічних нормативів (у тому числі нормативів екологічної безпеки) та екологічних стандартів, що не можуть бу­ти усунені з технічних, економічних та інших причин.

Місцевим радам надано можливість припиняти господарську діяльність підприємств, установ, організацій місцевого підпорядку­вання у разі порушення ними права громадян на безпечне для жит­тя і здоров'я довкілля (ст. 15), а припинення діяльності підпри­ємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпо­рядкування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Закон України «Про охорону навколишнього природного сере­довища» закріплює повноваження органів держави у сфері еко­логічної безпеки. Зокрема, на Верховну Раду України покладається встановлення правового режиму зон надзвичайної екологічної си­туації, статусу потерпілих громадян, визначення повноважень рад, порядку організації та діяльності органів управління у галузі забез­печення екологічної безпеки та прийняття до свого розгляду інших питань у цій сфері.

Згідно зі ст. 65 зазначеного закону окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація, може бути ого­лошена зоною надзвичайної екологічної ситуації. Правове регулю­вання відносин у цій зоні здійснюється відповідно до Закону Ук­раїни «Про зону надзвичайної екологічної ситуації».

Норми, що регулюють питання екологічної безпеки містяться не тільки в законодавчих актах власне екологічного спрямування, а й актах іншого законодавства, спрямованого на регулювання різних видів діяльності. Це, зокрема, нормативно-правові припи­си, які:

140