§ 2. Закономірності побудови й розвитку європейського права ... Середовища

в ідповідно до принципу субсидіарності переважно є прерогативою держав-членів. Одночасно деякі аспекти протишумового захисту належать до компетенції ЄС. Це передусім стосується шуму авто­транспортних засобів. У цій частині ключове значення має Дирек­тива Ради 70/157/ЄЕС щодо дозволених рівнів шуму від автотранс­портних засобів та систем вихлопу. Крім того, загальні вимоги що­до шуму так званих особливо зелених і безпечних вантажних авто­мобілів встановлені Директивою 70/157/ЄЕС, доповненою Директи­вою 92/97/ЄЕС і Директивою 1999/101/ЄС та Правилами ЄЕК ООН № 51-02 та КИУ 1967. Цим документом, зокрема, вимагається, щоб виробник автомобіля або його уповноважений представник у країні реєстрації автомобіля заповнив сертифікат підтвердження відповідності європейським стандартам у цій частині, а саме: для транспортних засобів потужністю до 150 кВт — 78 дБ, для транс­портних засобів потужністю понад 150 кВт — 80 дБ. Цей сер­тифікат (заповнений англійською, французькою та німецькою мо­вами) має бути завжди на борту транспортного засобу разом з бор­товим журналом. Виписується цей документ один раз для певного транспортного засобу і не потребує поновлення, крім випадків, ко­ли базові дані, що в ньому містяться, змінились.

Крім автотранспорту, на рівні ЄС обмежуються шумові харак­теристики певних побутових приладів, які комерціалізуються в ме­жах спільного ринку ЄС. У цій частині основною є Директива Ра­ди 86/594/ЄЕС щодо шумових викидів, що спричиняються приладами, які використовуються у домашньому господарстві.

Законодавство ЄС щодо хімічного та індустріального ризику має на меті забезпечення високого рівня захисту здоров'я людини та навколишнього середовища одночасно зі створенням умов для ефективного функціонування внутрішнього ринку ЄС, стимулю­ванням новаторства й конкуренції в хімічній галузі.

Серед актів відповідної групи слід передусім назвати Директиву Ради 96/61/ЄС про комплексні заходи щодо запобігання і контролю за забрудненням, відповідно до якої запроваджується комплексний підхід до запобігання екологічно несприятливій діяльності і ліквідації її наслідків, з акцентом на таких пріоритетних сферах: за­бруднення атмосферного повітря, води, утворення й розміщення відходів, використання енергії. Всі ключові види промислової діяльності, перелік яких визначений у додатку до Директиви, мають здійснюватися з дозволу компетентного органу. В дозволі повинні

829

Розділ XXIII. Європейське право навколишнього середовища

м іститися гранично допустимі викиди забруднюючих речовин у повітря, скиди у водні джерела, а також норми складування від­ходів, особливо стосовно тих речовин, які перераховані в додатку до Директиви. Гранично допустимі викиди (скиди) визначаються з урахуванням найкращих із доступних технологій. У дозволі мають також встановлюватися вимоги щодо моніторингу відповідності умовам дозволів діяльності відповідних об'єктів. Забезпечення ви­конання промисловими підприємствами умов дозволів на забруд­нення і контроль за цим покладається на національні компетентні органи держав-членів. Заяви підприємств про видачу дозволів на забруднення, зміст самих дозволів, а також дані моніторингу їх до­тримання є відкритими для громадськості. Відповідно до Рішення Комісії 2000/479/ЄС під егідою Єврокомісії створюється загальнодо­ступний Європейський реєстр викидів забруднюючих речовин, до якого держави-члени подають дані про викиди (скиди) та основні забруднення навколишнього середовища.

Законодавство у відповідній сфері визначає також основи кла­сифікації, правила пакування й маркування небезпечних речовин, контролю в сфері поводження з ними, обмеження торгівлі й вико­ристання певних речовин і препаратів. Основою законодавства ЄС цієї групи є дві директиви: Директива 67/548/ЄС щодо класифікації, пакування й маркування небезпечних речовин (переглядалась з 1967 р. вісім разів); Директива Ради 76/769/ЄЕС про торгівлю та викорис­тання деяких небезпечних хімічних речовин. Законодавство, зокрема, зобов'язує осіб, відповідальних за постачання хімічних речовин на ринки ЄС, класифікувати і маркувати ці речовини за їх властиво­стями (токсичність, канцерогенність тощо) з визначенням ступеня ризику відповідної речовини і заходів безпеки, що мають здійсню­ватися при користуванні нею. Всі ці речовини підлягають занесен­ню до Європейського реєстру існуючих хімічних речовин, що є предметом комерційних операцій. Щодо занесених до цього реєстру речовин встановлений спрощений порядок поставок на ринки ЄС, який зводиться до дотримання процедур пакування й маркування. Одночасно до нових хімічних речовин, які ще не включені до реєстру, існує цілий ряд додаткових вимог. По-перше, їх потенційний постачальник (виробник чи власник) повинен по­дати розширене технічне досьє щодо виробництва, використання, властивостей і форм негативного впливу речовини, а також пропо­зиції щодо її класифікації та маркування. По-друге, кожна нова

830