§ 3. Державне управління ... У сфері використання ... Земельних ресурсів

( 2000 р.) та іншими правовими актами. Відповідно до законодавст­ва планування територій у нашій країні здійснюється на загально­державному, регіональному та місцевому рівнях.

На загальнодержавному рівні планування територій здійснюється шляхом розробки Генеральної схеми планування території України, якою визначаються основні напрями раціонального використання території країни, створення та підтримання повноцінного життєво­го середовища, охорони довкілля, здоров'я населення, пам'яток історії та культури, державні пріоритети розвитку систем розселен­ня, виробничої, соціальної та інженерно-транспортної інфраструк­тури. Генеральна схема розробляється Кабінетом Міністрів Ук­раїни та затверджується Верховною Радою України.

Чинна Генеральна схема планування території України затверд­жена Верховною Радою України 7 лютого 2002 р. і розрахована на період до 2020 р. Генеральна схема складається з текстових та графічних матеріалів, у яких зроблений аналіз стану використання території України, визначені основні напрями її використання на період до 2020 р., а також викладений механізм реалізації Гене­ральної схеми. Реалізація Генеральної схеми розрахована на два етапи. На першому етапі (2002—2010 рр.) передбачається: удоско­налення законодавчого, наукового, інформаційного, проектного, організаційного забезпечення планування території на загально­державному рівні; налагодження моніторингу реалізації Генераль­ної схеми; здійснення першочергових заходів щодо планування те­риторії, які забезпечуватимуть досягнення найбільшого еко­номічного, соціального та екологічного ефекту. На другому етапі (2011—2020 рр.) передбачається здійснення решти заходів щодо планування території, які випливатимуть з Генеральної схеми. За­безпечення реалізації Генеральної схеми покладено на Кабінет Міністрів України, а також на центральний орган виконавчої вла-Ди з питань будівництва та архітектури.

Планування територій на регіональному рівні полягає в розроблен­ні та затвердженні Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними та районними радами схем планування територій Авто­номної Республіки Крим, відповідно областей та районів. У схемах планування територій на регіональному рівні визначаються заходи Реалізації державної політики в галузі забудови територій, а також історичні, економічні, екологічні, географічні та демографічні особ­ливості відповідних регіонів, їх етнічні та культурні традиції.

397

Розділ XII. Правова охорона і використання земель

П ланування територій на місцевому рівні є процесом розробки та затвердження генеральних планів населених пунктів, схем плану­вання територій на місцевому рівні та іншої містобудівної доку­ментації (детального плану території, плану червоних ліній, проек­ту забудови території тощо). Планування територій на місцевому рівні здійснюється органами самоврядування відповідних населе­них пунктів, а в містах Києві та Севастополі — відповідними міськими державними адміністраціями, яким такі повноваження делеговані законом.

Важливим напрямом планування використання земель є їх природ­но-сільськогосподарське районування. Згідно зі ст. 179 ЗК України природно-сільськогосподарське районування земель — це поділ те­риторії з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур. Тому використання й охорона сільськогосподарських угідь мають здійснюватися відповідно до природно-сільськогосподарського районування.

Порядок здійснення природно-сільськогосподарського району­вання визначений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. «Про затвердження Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель». Відповідно до постанови, за результатами робіт з районування (зонування) зе­мель складаються відповідні схеми (карти), на яких відображають­ся такі дані: а) природно-сільськогосподарського — структура зе­мельних (у тому числі сільськогосподарських) угідь, ґрунтовий по­крив, його якісний стан, наявність особливо цінних, а також де-градованих і малопродуктивних грунтів, класифікаційні показники придатності земель для вирощування сільськогосподарських куль­тур тощо. Ці схеми (карти) використовуються для визначення еко­логічно чистих зон виробництва сировини для дитячого і дієтично­го харчування та отримання екологічно чистих харчових продуктів і продовольчої сировини; б) еколого-економічного — ступінь пере­творення природного середовища внаслідок антропогенного впли­ву, рівень використання (залучення) природних ресурсів, характе­ристика природно-ресурсного потенціалу, стійкості природного середовища до антропогенного навантаження, рівня цього наван­таження, несприятливі природно-антропогенні процеси та еколо-го-економічна оцінка території; в) протиерозійного — стан еродо-ваності грунтів, інтенсивність ерозійних процесів, їх динаміка,

398

.