logo
Ekolohichne_pravo_Ukrainy шемшученко

§ 5. Рекреаційні зони

ф ормальні межі призначення «рекреаційних територій» і на індивідуальний відпочинок населення.

Таким чином, рекреаційні зони — це території (акваторії), при­значені для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Детальніше зміст понять «відпочинок», «туризм», «спорт» роз­кривається в спеціальних законодавчих актах України.

Поняття туризму розкривається в Законі України «Про туризм» (2003 р.). Це тимчасовий виїзд людини з місця постійного прожи­вання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебу­вання. Спорт визначається в Законі України «Про фізичну культу­ру і спорт» (1993 р.) як органічна частина фізичної культури, особ­лива сфера виявлення та уніфікованого порівняння досягнень лю­дей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальної діяльності. Поняття відпочин­ку не отримало визначення в законодавстві України, оскільки є за­гальновживаним, однак регламентація діяльності щодо організації відпочинку міститься в Основах законодавства України про куль­туру (1992 р.).

Господарський кодекс України відносить туристично-рекре­аційні зони до одного з можливих функціональних типів спеціаль­них (вільних) економічних зон, поряд з вільними митними зонами і портами, експортними, транзитними зонами, митними складами, технологічними парками, технополісами тощо (ст. 403).

До рекреаційних зон, як правило, належать ділянки, зайняті те­риторіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури та спорту, кемпінгів, яхт-клубів, туристичних баз, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, парків, зелених зон навколо міст та інших населених пунктів і зелених насаджень міст, навчально-туристичних та екологічних стежок, маркованих трас, дитячих і спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і споруд­ження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Єдиного для території України режиму використання рекре­аційних зон не встановлено. За цих умов їх режим визначається Верховною Радою АРК або місцевими радами відповідно до зако­нодавства України та АРК. Загальними ознаками цього режиму є: заборона в межах зон господарської та іншої діяльності, що нега-

657

Розділ XIX. Правові засади формування ... екологічної мережі України

т ивно впливає на навколишнє природне середовище; заборона зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що супере­чать використанню цих зон за призначенням.

Деякі специфічні вимоги щодо режиму використання туристич­них ресурсів у процесі здійснення туристичної діяльності передба­чає Закон України «Про туризм». Вони стосуються класифікації та оцінки туристичних ресурсів України та їх охорони, обліку гранич­но допустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля, заходів щодо їх відновлення.

Унікальні туристичні ресурси можуть знаходитися на особливо­му режимі охорони, що обмежує доступ до них. Обмеження досту­пу до туристичних ресурсів визначається їх реальною пропускною спроможністю, рівнем припустимого антропогенного навантажен­ня, сезонними та іншими умовами.

Земельний кодекс України виділяє окрему категорію земель ре­креаційного призначення (глава 9).

Рекреаційні зони можуть мати свого відокремленого землекори­стувача чи входити до складу інших категорій землекористувань: земель міст (парки), приміських земель (зелені зони навколо міст), земель лісового фонду (ліси населених пунктів) та природно-за­повідного фонду. Землі окремих категорій природно-заповідного фонду мають «подвійну прописку» — вони є одночасно землями природоохоронного та рекреаційного призначення. Це стосується:

658