§ 6. Міжнародне екологічне судочинство

с тупника голови трибуналу. Питання вирішуються більшістю го­лосів присутніх членів трибуналу. У випадку поділу голосів порівну голос голови чи заступника голови має вирішальне значення.

Рішення трибуналу має бути вмотивованим. Воно є остаточним і обов'язковим для сторін спору.

Трибунал може утворювати спеціальні камери (палати) для роз­гляду певних видів спорів. До складу такої камери входить, як пра­вило, три члени трибуналу.

Крім того, у складі трибуналу діє камера (палата) по спорах з морського дна. Вона складається з 11 членів. Камера обирає з-поміж своїх членів голову, який займає цю посаду протягом строку, на який обрана і сама камера.

Рішення, прийняте однією з камер, вважається таким, що вине­сене самим трибуналом. Виконання цих рішень забезпечується державами — учасницями конвенції так само, як і рішення вищо­го суду відповідної держави.

Крім Міжнародного трибуналу з морського права, сторони — учасниці конвенції для вирішення того або іншого спору можуть скористатися й арбітражною процедурою. Передбачений кон­венцією загальний арбітраж складається з п'яти членів. Арбітраж встановлює свою власну процедуру і забезпечує кожній стороні по­вну можливість бути заслуханою і викласти свої доводи у справі.

Рішення арбітражу приймається більшістю голосів його членів. Відсутність або утримання від голосування менше половини кількості членів не є перешкодою для винесення рішення арбітра­жем. У випадку розподілу голосів порівну голова має вирішальний голос.

Рішення арбітражу є остаточним і оскарженню не підлягає, як­що строки у спорі не зумовили певну процедуру оскарження. Рішення виконується сторонами у спорі.

Ще одним видом арбітражної процедури, передбаченим Кон­венцією ООН з морського права, є спеціальний арбітраж для роз­гляду питань тлумачення і застосування Конвенції, що стосуються рибальства, захисту і збереження морського середовища, морських наукових досліджень і судноплавства.

Спеціальний арбітраж складається з п'яти членів. Кожна сторо­на призначає двох членів із спеціального списку експертів. Цей список складається і ведеться стосовно: рибальства — ФАО; захи­сту і збереження морського середовища — ЮНЕП; морських на-

813

Розділ XXII. Міжнародне право навколишнього середовища

у кових досліджень — Міжурядовою океанографічною комісією; судноплавства, включаючи забруднення моря з суден, — Міжна­родною морською організацією.

При розгляді даного роду спорів спеціальний арбітраж переваж­но користується тією ж процедурою, що і загальний арбітраж. Вод­ночас на прохання сторін у спорі спеціальний арбітраж може сфор­мулювати рекомендації, які, не маючи сили рішення, створюють основу для розгляду сторонами питань, які викликали спір.

Міжнародний трибунал з морського права чи відповідний арбітраж, які прийняли до розгляду справу, до винесення остаточ­ного рішення можуть вжити тимчасових заходів для забезпечення прав сторін у спорі чи запобігання шкоді морському середовищу.

Якщо ці органи у процесі розгляду справи дійдуть висновку, що вимоги сторін являють собою зловживання судовою чи арбітраж­ною процедурою або є ргіта/асіе необгрунтованими, вони не вжи­вають ніяких подальших дій у даній справі.

Крім Міжнародного трибуналу з морського права, діють і відпо­відні регіональні судові органи. До них, зокрема, належить Міжна­родний морський і річковий арбітражний суд, утворений у січні 1997 р. під егідою Міжнародної асоціації судновласників Чорно­морського басейну. До його складу входить понад ЗО арбітрів-фахів-ців з морського права з України, Росії, Туреччини, Болгарії та дея­ких інших країн. Цей арбітражний суд розглядає спори як комер­ційного, так і екологічного характеру, які мають місце між відпо­відними суб'єктами міжнародного права за встановленою арбітраж­ною процедурою. Знаходиться цей суд у місті Варні (Болгарія).

У 1994 р. була зроблена спроба утворити спеціальний міжнарод­ний судовий орган для розгляду екологічних спорів. Ініціативу в цьому виявили відомі правознавці-екологи. На установчій конфе­ренції в Мехіко у листопаді того ж року був заснований Міжнарод­ний суд екологічного арбітражу і примирення, до складу якого увійшли вчені-екологи з 24 країн.

Було затверджено і Статут суду. Відповідно до нього суд вирішує міжнародні спори з питань охорони навколишнього сере­довища і природокористування в трьох формах: а) шляхом кон­сультування заінтересованих сторін на їхнє прохання на основі юридичного аналізу конкретної ситуації; б) шляхом примирення сторін, що сперечаються, на основі ухвалення компромісного рішення спірної ситуації, що влаштовує обидві сторони; в) шляхом

814

Рекомендована література

п роведення судово-арбітражного процесу за взаємною згодою сторін з винесенням рішення, яке є обов'язковим для сторін. На жаль, діяльність цього суду не одержала належного розвитку.

Останнім часом спостерігається тенденція до більш тісного співробітництва судів різних країн і міжнародних судових органів у галузі обміну досвідом розгляду справ екологічного характеру. Новою організаційною формою такого співробітництва є заснова­ний у лютому 2004 р. Форум суддів країн Європейського Союзу з на­вколишнього середовища. Його офіційно було презентовано 26 квітня 2004 р. у Європейському суді справедливості у місті Люк­сембурзі.

Форум суддів є неурядовою міжнародною асоціацією. Його чле­нами можуть бути судді країн — членів Європейського Союзу, а та­кож судді відповідних судових органів самого Європейського Сою­зу і Європейської асоціації вільної торгівлі. Керівництво ним здійснює правління, яке складається з шести суддів різних країн. Правління скликає засідання Генеральної асамблеї, до складу якої входять один чинний і один запасний суддя від кожної держави — члена Європейського Союзу.

Крім обміну досвідом, форум займатиметься також підвищен­ням кваліфікації суддів у галузі національного, європейського і міжнародного екологічного права, проведенням щорічних ко­локвіумів з відповідних питань, поширенням еколого-правової інформації тощо.

Рекомендована література

1. Колбасов О. С. Международно-правовая охрана окружающей средьі. — М., 1982.

2. Кравченко С. М., Андрусевич А. О., Бонайн Дж. Е. Актуальні проблеми міжнародного права навколишнього середовища. — Львів, 2002.

3. Малшиева Н. Р. Гармонізація екологічного законодавства в Європі. — К., 1996.

4. Тимошенко А. С. Формулирование и развитие международно- го права окружающей средьі. — М., 1986.

5. Шемшученко Ю. С. Международно-правовая охрана окружаю­ щей средьі. — К., 1991.

815

Розділ XXIII

Європейське право навколишнього середовища