§ 2. Закономірності побудови й розвитку європейського права ... Середовища

с пільну систему охорони птахів і на національному рівні заборони­ти їх знищення, руйнування гнізд та навмисне турбування. Для підтримання природного рівня популяцій і відновлення біотопів передбачається створення й підтримання системи територій особ­ливої державної охорони в місцях перебування видів птахів, особ­ливо тих, що віднесені до категорії рідкісних, вразливих чи таких, що перебувають під загрозою зникнення.

Інший важливий акт відповідної групи — Директива Ради 92/43/ЄЕС щодо охорони природних місць перебування дикої флори та фауни спрямована на збереження біорізноманіття за рахунок ство­рення системи охорони місць розміщення (перебування) біологічних ресурсів ЄС. Передбачене створення загальноєвро­пейської мережі територій Маіига 2000, яка забезпечила б підтри­мання сприятливого статусу видів та місць їх знаходження в при­родному ареалі. Директивою передбачений механізм фінансової підтримки територій особливої охорони. Комісія ЄС розробляє план пріоритетних дій, а також передбачає заходи щодо спільного фінансування державами підтримки та відновлення сприятливого охоронного статусу пріоритетних біотопів і видів.

Головними правовими інструментами ЄС у сфері управління відходами є дві директиви. Це Директива Ради 75/442/ЄЕС (допов­нена Директивою Ради ЄС 91/156/ ЄЕС) щодо відходів і Директива Ради ЄС 91/689/ЄЕС (доповнена Директивою Ради 94/31/ЄЕС) щодо небезпечних відходів. Ряд інших директив ЄС спрямовані на регулю­вання потоків відходів конкретних типів (зокрема, пакувальних відходів, відпрацьованих нафтопродуктів, діоксиду титану, акуму­ляторів, автомобілів, що відпрацювали свій термін, електричних, електронних та деяких інших відходів), встановлення вимог до полігонів захоронення відходів, регулювання ввезення відходів до ЄС та їх вивезення.

У Директиві щодо відходів надається визначення відходів та здійснюється їх поділ на категорії, обов'язковий для всіх держав — членів ЄС. Крім того, Єврокомісія видає і регулярно перевидає Європейський каталог відходів {Рішення Комісії 94/3/ЄС), яким вста­новлено детальну класифікацію відходів та загальну систему їх назв. А відповідно до Рішення Ради 94/904/ЄС періодично публікується перелік небезпечних відходів. Щодо останніх запро­ваджено особливий порядок поводження, заборона змішування їх з іншими групами відходів. На всіх стадіях збирання, перевезення

833

Розділ XXIII. Європейське право навколишнього середовища

т а зберігання небезпечних відходів вони мають бути належним чи­ном упаковані та промарковані.

Головною інституцією, до завдань якої належить розробка про­ектів правових актів у галузі охорони довкілля та контроль за їх ви­конанням, є Дирекція ЄС з питань навколишнього середовища — одна із 36-ти дирекцій Єврокомісії.

$ 3. Адаптація екологічного законодавства України до Європейського права навколишнього середовища

Право ЄС звернене передусім до держав — членів ЄС. Вони по­винні неухильно дотримуватися правових настанов директив, рег­ламентів, рішень та інших актів ЄС, оскільки в момент вступу до цього об'єднання добровільно віддали йому частину свого суве­ренітету.

Одночасно чимало держав Європи, які на сьогодні не є члена­ми ЄС, висловили своє бажання в майбутньому вступити до цього Союзу. А однією з основних умов прийняття до ЄС нових членів є адаптація їх внутрішнього законодавства до права ЄС. При цьо­му під адаптацією розуміють систему односторонніх заходів, що вживаються державами, які мають намір вступити до ЄС, з метою приведення своїх законодавчих систем у відповідність з обоє 'язковим мінімумом законодавства ЄС. Такий обов'язковий мінімум отримав назву асаии соттипаШаіге, що у перекладі з французької означає доробок співдружності.

Цей доробок співдружності було відпрацьовано в середині 90-х років для 10 держав Центральної та Східної Європи, а також Кіпру, з якими ЄС на той час встановив відносини асоційованого член­ства.

Обсяг законодавства ЄС, з яким слід привести у відповідність еколого-правові системи держав, що готуються до вступу до ЄС, — це 70 директив (деякі з них декілька разів переглядалися, доповню­ючись «дочірніми» директивами) та 21 регламент. Серед них 36 ди­ректив та 11 регламентів (трохи більше половини) пов'язані з еко­логічною якістю продукції, її маркуванням, етикетуванням тощо, тобто такі, що впливають на функціонування спільного ринку ЄС. Слід зазначити, що саме формальне перенесення в національне за-

834