§ 5. Правові аспекти біологічної безпеки при поводженні з гмо

я ких одержана для людини і суспільства користь не перевищує ри­зику ймовірної шкоди, заподіяної додатковим до природного радіаційного фону опроміненням.

Принцип оптимізації — це підтримка на допустимо низькому й можливому для досягнення рівні, з урахуванням економічних і соціальних факторів, індивідуальних доз опромінення і кількості опромінених осіб при використанні будь-якого джерела іонізуючо­го випромінювання.

Отже, радіоекологічна (ядерна та радіаційна) безпека як передумо­ва і складова екологічної безпеки зумовлює такий стан розвитку суспільних відносин у сфері використання ядерної енергії, поводження з джерелами іонізуючого випромінювання, радіоактивними відходами тощо, за якого системою науково-технічних, економічних, ор­ганізаційних, державно-правових та інших соціальних заходів забезпе­чується регулювання радіаційно небезпечної діяльності, встанов­люється режим використання ядерної енергії, які забезпечують за­хист життя і здоров 'я людини від негативного впливу іонізуючого ви­промінювання та охорону навколишнього природного середовища від радіоактивного забруднення внаслідок міграції радіоактивних речовин у біосфері та їх накопичення живими організмами.

Додержання цих принципів у практичній діяльності і є переду­мовою розв'язання проблем як радіоекологічної, так і екологічної безпеки.

£ 5. Правові аспекти біологічної безпеки при поводженні з генетично-модифікованими організмами

У сучасних умовах науково-технічного прогресу, поширення новітніх технологій, а також сфер їх застосування невід 'ємною скла­довою екологічної безпеки стає біологічна безпека при поводженні з генетично-модифікованими організмами. В аспекті її правової регла­ментації слід ураховувати, що: а) забезпечення біологічної безпеки можливе за умови застосування системи правових, організаційно-управлінських, технічних та інших засобів, що запобігає виникнен­ню небезпечних для здоров'я людини та довкілля наслідків генно-інженерних маніпуляцій; б) досягнення біобезпеки має здійснюва­тись із дотриманням принципу застереження, зумовленого відсутністю науково обгрунтованих даних щодо міри можливої не-

153

Розділ VI. Екологічна безпека та її правове забезпечення

б езпеки генетично-модифікованих організмів для біорізноманіття і здоров'я людини, та принципу запобігання заподіянню екологічної шкоди; в) біобезпека допускає наявність прийнятного рівня ризи­ку при здійсненні генетично-інженерної діяльності; г) забезпечен­ня біобезпеки зумовлює необхідність вироблення, прийняття та дотримання спеціальних правил і нормативів оцінки та управління ризиком тощо.

Біологічну безпеку у сфері здійснення генетично-інженерної діяльності можна розглядати як стан, за якого здійснюється за­побігання виникненню небезпечних для здоров'я людини та на­вколишнього природного середовища наслідків використання ге­нетично-модифікованих організмів, що зумовлено відсутністю не­допустимого ризику. Досягнення такого стану можливе за умови чіткого нормативного визначення правил проведення досліджень генетично-модифікованих організмів, порядку їх використання у закритих та відкритих системах, а також запровадження контролю за їх виконанням, визначення оптимальних рівнів допустимих ри­зиків, пов'язаних зі здійсненням генетично-інженерної діяльності.

Аналіз поняття біобезпеки тісно пов'язаний із проблемою її за­безпечення. Досягнення певної мети (в даному випадку — за­побігання можливому негативному впливу генетично-модифікова­них організмів на довкілля та людський організм) можливе шляхом застосування певної сукупності засобів різнопланового характеру, що реалізуються здійсненням відповідних заходів. Вибір конкрет­них засобів та процедури їх втілення в життя залежить від того, що потрібно отримати, яка кінцева мета такої діяльності, а також від особливостей об'єктів (суб'єктів), щодо яких ці засоби застосову­ються. Мета правового регулювання генетично-інженерної галузі в частині забезпечення її біобезпеки є зрозумілою — захист довкілля та людини від можливих небезпечних наслідків такої діяльності шляхом її належного впорядкування. При цьому необхідно виділи­ти та врахувати особливості розвитку і функціонування цієї галузі, які підлягають правовому регулюванню, а отже, мають бути закріплені та впорядковані за допомогою правових норм.

Генетично-модифіковані організми та продукція з їх вмістом є результатом застосування методів генної інженерії — одного із на­прямів новітніх біотехнологій, який, починаючи з 70-х років мину­лого століття і до сьогодні, інтенсивно розвивається. Сам термін «генна інженерія» було запроваджено Нобелівським лауреатом

154