§ 2. Поняття екологічного ризику та його місце в системі правовідносин ...

з відповідними інстанціями спеціально уповноважених тери­торіальних органів виконавчої влади і у разі згоди надсилають за­явникові письмовий дозвіл на експлуатацію об'єкта підвищеної не­безпеки або обгрунтовану відмову з переліком додаткових заходів, які повинен здійснити заявник для отримання цього дозволу.

Копія дозволу на експлуатацію об'єкта підвищеної небезпеки надсилається також спеціально уповноваженим органам виконав­чої влади, які здійснюють відповідно контроль у сфері забезпечен­ня екологічної безпеки та охорони навколишнього природного се­редовища; захисту населення і територій від надзвичайних ситу­ацій техногенного і природного характеру; пожежної безпеки; санітарно-епідемічної безпеки та містобудування; охорони праці.

Заявникові надано право повторно звернутися за отриманням в установленому порядку дозволу на експлуатацію об'єкта підвище­ної небезпеки чи оскаржити дії відповідної обласної, Київської або Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів селищної, міської рад у суді загальної компетенції, госпо­дарському суді.

У наведеному прикладі сукупність умов та юридично встановле­них дій щодо здійснення процедури ліцензування екологічно не­безпечних видів діяльності та надання відповідного дозволу утво­рюють певний юридичний склад як підставу виникнення пра­вовідносин у сфері екологічної безпеки. Юридичний склад за пев­них обставин може бути наповнений додатковими діями (юридич­ними фактами), які набувають важливого значення для виникнен­ня правовідносин у сфері екологічної безпеки.

Водночас у сфері екологічної безпеки спостерігаються і дещо інші підстави виникнення правовідносин, зокрема у разі, коли йдеться про загальнолюдське право громадян на природну безпе­ку. Це право базується на ризику, пов'язаному з різними явищами природної стихії. Підставою виникнення цієї групи правовідносин є ряд правових норм, які визнали обов'язком держави забезпечен­ня екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на те­риторії України (ст. 16 Конституції України).

Суб'єктами правовідносин у галузі екологічної безпеки є: громадя­ни України, інші фізичні та юридичні особи, держава.

Об'єктами зазначених правовідносин виступають життя і здо­ров'я людей, безпечне навколишнє природне середовище та його компоненти (природні умови).

137

Розділ VI. Екологічна безпека та її правове забезпечення

$ 3. Правові засади забезпечення екологічної безпеки

Постійність проявів екологічного ризику для життя і здоров'я людей, а також довкілля внаслідок небезпечних впливів техноген­ного та природного характерів зумовлюють необхідність активного пошуку дієвих заходів та підходів, спрямованих на запобігання на­станню таких впливів, ліквідацію їх наслідків у разі виникнення небезпек, надзвичайних екологічних ситуацій. Чільне місце в сис­темі таких заходів відводиться державно-правовому механізму, який передбачає цілу систему заходів і засобів, що спрямовані на забезпечення екологічної безпеки, зокрема розвиток і вдоскона­лення законодавства у цій сфері.

Як зазначалося, система правовідносин, що формують еко­логічну безпеку, постійно змінюється, перебуває у динамічному русі. Так само постійно змінюється і законодавство у сфері забез­печення екологічної безпеки. Особливо це проявляється в частині напрацювання процедур, спрямованих на запобігання виникненню небезпек. Не останню роль у цьому відіграє так звана «гло­балізація» або «інтернаціоналізація» норм екологічної безпеки, за­провадження обов'язкових вимог на загальносвітовому рівні, регіональне співробітництво, зокрема тенденція гармонізації окре­мих положень національного законодавства до європейських норм безпеки, врахування позитивного досвіду правового регулювання, накопиченого країнами Співдружності Незалежних Держав. По­дальшого розвитку набуває гуманізація екологічного законодавства — спрямування його в першу чергу на захист суб'єктивного права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

Правові норми щодо забезпечення екологічної безпеки містять­ся на сьогодні в більшості законодавчих і підзаконних норматив­но-правових актів, тим самим справляючи комплексний, міжгалу­зевий вплив на регламентацію правовідносин у різних сферах діяльності, особливо в частині здійснення екологічно небезпечної діяльності. Наявність розвиненої системи джерел права у сфері екологічної безпеки — суттєва умова забезпечення здійснення пра­ва громадян на екологічно безпечне для життя і здоров'я довкілля.

Положення щодо забезпечення екологічної безпеки містяться в Декларації про державний суверенітет України (1990 р.), в якій виділено окремий розділ «Екологічна безпека», Конституції Ук­раїни, Основних напрямах державної політики України в галузі 138