logo
Ekolohichne_pravo_Ukrainy шемшученко

§ 5. Рекреаційні зони

к у з урахуванням вимог Санітарних правил і норм охорони поверх­невих вод від забруднення (СанПіН № 4630—88), а також Санітар­них правил охорони прибережних вод морів від забруднення в місцях водокористування населення (СанПіН № 4631—88), плану­вання та забудови населених місць.

Погодження вибору земельної ділянки під будівництво закладів відпочинку і туризму та відповідної проектної документації покла­дається на органи санепідемслужби МОЗ України. У разі виник­нення спору між органами санепідемслужби та підприємствами чи організаціями, зацікавленими у виділенні земельної ділянки, пи­тання розглядається вищими органами служби або може бути предметом розгляду в суді.

Державне управління рекреаційно-туристичною галуззю. Державне управління відповідною галуззю в Україні включає планування, програмування розвитку туристичної інфраструктури та раціональ­ного використання туристичних ресурсів, здійснює наукове, інформаційно-рекламне забезпечення туристично-рекреаційної діяльності, ведення Державного реєстру суб'єктів туристичної діяльності, контроль додержання вимог законодавства про туризм та здійснення інших повноважень щодо управління туристично-ре­креаційною діяльністю. Відповідні повноваження Указом Прези­дента України від 20 квітня 2005 р. покладено на Міністерство культури і туризму.

Особи, винні в порушенні правового режиму рекреаційних зон, можуть притягуватися до адміністративної, кримінальної та дис­циплінарної відповідальності згідно з законом. На винних у вчи­ненні таких правопорушень може бути покладено обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду.

Специфічних складів правопорушень, які передбачали б юри­дичну відповідальність за вчинення протиправних діянь саме в ре­креаційних зонах, або були б спрямовані на запобігання порушен­ню їх режиму, законодавство України не передбачає. До цих відно­син можуть застосовуватися загальні норми юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.

661

Розділ XIX. Правові засади формування ... екологічної мережі України

$ 6. Водоохоронні зони

Водоохоронна зона — це природоохоронна територія регульованої господарської діяльності, що створюється для підтримання сприят­ливого режиму водних об'єктів, запобігання їх забрудненню, засмічен­ню і вичерпанню, знищенню навколоводних рослин і тварин, а також: зменшенню коливань стоку вздовж: річок, морів та навколо озер, во­досховищ та інших водойм (ст. 87 Водного кодексу України).

Правовий режим водоохоронних зон визначається Водним ко­дексом України. На їх території, зокрема, заборонено: використан­ня стійких та сильнодіючих пестицидів; влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також потічки.

В окремих випадках у водоохоронній зоні може дозволятися до­бування піску і гравію, але за дотримання певних умов: тільки за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у прарус-лах річок; на підставі дозволів, отриманих після погодження з ор­ганами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології. Порядок визначення розмірів і меж водо­охоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р., з наступними змінами.

Розміри та межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. До складу водоохорон­них зон належать заплава річки, перша надзаплавна тераса, бров­ки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри.

У межах водоохоронних зон виділяють прибережні захисні сму­ги та смуги відведення з особливим режимом їх використання, що визначається Водним кодексом України (статті 88 — 91 Водного кодексу України).

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони вста­новленої законодавством ширини вздовж: річки, моря, навколо водойм, на якій встановлений більш суворий режим, ніж: на решті території водоохоронної зони. Ці смуги встановлюються з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збере­ження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм. Так, прибережні захисні смуги встановлюються обабіч річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний 662