logo
Ekolohichne_pravo_Ukrainy шемшученко

§ 3. Стандартизація і нормування в галузі охорони ... Природного середовища

л іння, яка охоплює організаційну структуру, діяльність щодо пла­нування, розподіл відповідальності, практичну роботу, процедури, процеси та ресурси для розробки, впровадження, досягнення цілей, оцінки досягнутого в рамках реалізації екологічної політики. В ос­нові системи управління навколишнім середовищем лежить пер­винний екологічний аналіз, що являє собою комплекс взаємо­пов'язаних прийомів, методів, способів і засобів для вивчення, аналізування (експертного оцінювання) і узагальнення тенденцій і напрямів діяльності промислового підприємства в галузі охорони навколишнього середовища, що є діючим інструментом оператив­ного управління екологічними характеристиками підприємства.

У процесі проведення первинного екологічного аналізу мають бути виявлені причини і фактори, що впливають на екологічні ха­рактеристики промислового підприємства, їхня взаємозумов­леність, характеристики елементів діяльності, продукції і послуг, взаємодіючих з навколишнім середовищем (екологічних аспектів), характер і масштаб їхнього впливу на компоненти навколишнього середовища (атмосферне повітря, водні об'єкти, землі, біосферу, соціальне середовище).

Згідно з Міжнародним стандартом І8О 14001 метою первинно­го екологічного аналізу є одержання достовірних даних, що стосу­ються усіх видів впливів на навколишнє середовище в результаті функціонування підприємства, встановлення значущості кожного з них і зосередження наявних у підприємства ресурсів і зусиль на мінімізацію цих впливів шляхом створення і впровадження адек­ватної системи управління навколишнім середовищем, що гаран­тує стабільний (сталий) розвиток промислового підприємства.

Виділяючи промислове підприємство як центральний об'єкт, діяльність якого негативно впливає на якість навколишнього сере­довища, Міжнародний стандарт 180 14001 формулює такі основні завдання первинного екологічного обліку (аналізу) на підпри­ємстві: ідентифікація вимог законодавчих, нормативних та інших регламентуючих документів стосовно діяльності, продукції і послуг аналізованого підприємства; ідентифікація всіх джерел забруднен­ня і вивчення їхніх впливів на навколишнє середовище з установ­ленням їхніх проявів і пов'язаних з ними можливих наслідків; вив­чення й оцінювання природоохоронної діяльності підприємства; вивчення методів і механізмів управління навколишнім середови­щем, застосовуваних або які можуть бути застосовані в природо-

229

Розділ VIII. Основні функції державного управління в галузі охорони ...

о хоронній діяльності підприємства; ідентифікація існуючого досвіду, політики і методик у сфері екологічного маркетингу, укла­дання контрактів, взаємодії з постачальниками; вивчення інфор­мації про аварійні ситуації, що мали місце, аварії, позаштатні си­туації, їх наслідки для підприємств і для навколишнього середови­ща; ідентифікація сприятливих можливостей і резервів, що є в на­явності у підприємства для одержання конкурентних переваг, пов'язаних з гарантіями екологічної безпеки; самоконтроль еко­логічних характеристик підприємства для запобігання порушенням екологічних вимог.

Дія вказаних міжнародних стандартів забезпечується в Україні контролем з боку Держспоживстандарту та його органів, чинним законодавством, а також системою національних екологічних стан­дартів. До системи цих стандартів, зокрема, належать:

Обов'язкові до впровадження стандарти забезпечуються інсти­тутом юридичної відповідальності.

Тепер щодо змісту такого поняття, як «нормування у сфері еко­логії». Воно являє собою діяльність уповноважених державних ор­ганів по встановленню екологічних нормативів відповідно до ви­мог законодавства згідно зі ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», систему цих нормативів становлять:

нормативи екологічної безпеки (гранично допустимі концен­ трації забруднюючих речовин у навколишньому природному сере­ довищі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого фізичного впливу на навко­ лишнє природне середовище, гранично допустимий зміст шкідли­ вих речовин у продуктах харчування);

230