§ 2. Правове регулювання використання та охорони земельних ресурсів

г о фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транс­порту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Використання та охорона кожної з зазначених категорій земель регулюються як загальними, так і спеціальними нормами земель­ного права, які враховують соціально-економічну та екологічну специфіку земель кожної категорії. Причому частка спеціальних норм земельного права в регулюванні суспільних відносин щодо використання земель різних категорій є досить великою. Тому закріплені в статтях 91 та 96 ЗК обов'язки власників та користу­вачів земельних ділянок не є вичерпними. Законодавчими актами передбачені й інші їх обов'язки щодо використання та охорони земель.

Таким чином, правове регулювання використання та охорони земель України враховує поділ її земельного фонду на окремі кате­горії земель. Крім того, в межах кожної категорії земель можуть бу­ти землі, вимоги щодо використання та охорони яких істотно відрізняються від вимог, що поширюються на всі землі відповідної категорії. Так, у складі земель сільськогосподарського призначен­ня виділяють меліоровані сільськогосподарські угіддя, тобто угіддя, на яких штучно регулюється водний режим (шляхом зрошення по­сушливих земель, осушення перезволожених земель і т.п.). У зв'яз­ку з необхідністю проведення на таких землях штучного регулю­вання їх водного режиму меліоровані землі виділяють як окремий об'єкт правової охорони в складі земель сільськогосподарського призначення. Аналогічно можна виділити землі, що охороняються за особливими правилами, й у складі інших категорій земель.

Загальні вимоги щодо цільового призначення та цільового ви­користання і охорони кожної категорії земель проявляються в їх назвах. Однак характер використання земельних ділянок, що нале­жать навіть до однієї категорії, може істотно різнитися. Тому зе­мельним законодавством встановлені вимоги цільового використан­ня земель, дотримання яких є важливим засобом забезпечення ре­алізації завдань раціонального використання та охорони земельного фонду як у цілому, так і окремих категорій земель зокрема.

Цільове призначення земель означає, що надана громадянинові чи юридичній особі земельна ділянка у власність чи користування, в тому числі в оренду, має використовуватись відповідно до цільо­вого призначення цієї ділянки. Наприклад, земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадя-

371

Розділ XII. Правова охорона і використання земель

н ам для ведення фермерського господарства, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби. Якщо ділянка призначена для садівництва, то громадянин не може використовувати її для ведення фермерсько­го господарства і навпаки. Тим паче, громадянин не може викори­стовувати таку земельну ділянку для несільськогосподарських цілей, наприклад, для будівництва магазину, майстерні тощо.

Цільове призначення земельних ділянок встановлюється упов­новаженими державою органами і не може змінюватися власника­ми землі та землекористувачами самостійно. Згідно зі ст. 20 ЗК Ук­раїни віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у ко­ристування, а в інших випадках — органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Таким чином, цільове призначення земель є ефективним засо­бом впливу держави на використання та охорону земель. З допо­могою нього держава регулює процес розподілу земель країни на категорії та відповідно характер використання земельного фонду країни для задоволення різних суспільних потреб.

Так, згідно зі ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення є землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфрас­труктури або призначені для цих цілей. До таких земель належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші за­хисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фон­ду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасо­вої консервації тощо).

ЗК України забезпечує охорону та раціональне використання земель сільськогосподарського призначення насамперед шляхом встановлення переліку осіб, які можуть їх використовувати. Зокре­ма, зазначені землі можуть передаватися у власність та надаватися в користування: а) громадянам — для ведення особистого селянсь­кого господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випа-

372